Балада про соняшник
Перша збiрка I. Драча Соняшник ознаменувала новий етап у розвитку украïнськоï лiрики своïм жанровим новаторством.Балада про соняшник (1962), що увiйшла до збiрки, була перекладена багатьма мова-^ Свiту.
Поет реформував жанровi можливостi балади, вiдкинувши традицiйнi легендарно- iсторичнi, героïчнi й фантастичнi ïï атрибути, але залишивши лiро-епiчну структуру, напружений сюжет. Поет розширює просторовi координати художнього свiту, смiливо вiдштовхую-чись вiд побутових, буденних реалiй житiя i пiднiмаючись до широких узагальнень.
У баладах I. Драча лiричний суб'єкт вмiє миттєво осягнути свiт, побачити в ньому щось Ковижне, неповторне, якусь нову грань, яка не всiм вiдкривається.
У Баладi про соняшник побутова конкретика, унiверсальнiсть i велич життя поєднанi В Цiлiснiсть, читацьке свiтосприймання повчане вiдчуттям неперервностi руху й вiдкриттям краси у повсякденному життi. Уже на початку балади соняшник (невiд'ємний атрибут украïнського пейзажу й нацiонального свiтовiдчуття) зазнає метаморфоз: В соняшника були руки i ноги, Було тiло шорстке i зелене. Вiн бiгав наввипередки з вiтром, Вiн вилазив на грушу, i рвав у пазуху гнилицi, I купався коло млина, i лежав у пiску, I стрiляв горобцiв iз рогатки. Вiн стрибав на однiй нозi, Щоб вилити з вуха воду… Поет застосовує фольклорний мотив перевтiлення: у творi соняшник — це хлопець. Завдяки асоцiацiям реальнi предмети стають символами. Образ сонця набуває метафоричного смислу i символiзує поезiю, тобто сонце-поезiя трансформується в образ звичайнiсiнького сiльського дядька. Миттєвi порушення пропорцiй, неочiкуванi просторовi й смисловi змiщення, асоцiативнi комбiнацiï явищ i предметiв стають важливим iнструментом для вираження iдеï твору. У цих видозмiнах важливу роль вiдiграє момент сенсацiï. Це своєрiдний психологiчний зоровий план, адже зiставленi подiï i картини вражають свiдомiсть читача.
Образи соняшника i сонця надзвичайно прозорi: читачевi зрозумiло, що поет нероздiльно пов'язаний з реальним життям, яке дає можливiсть самореалiзуватися творцевi. Вiдкриття краси, духовностi, що набувають космiчного, сонячного вимiру, неможливi без земного, реального буття, яке творча особистiсть втiлює у витворах мистецтва. Твiр завершується монологом:
Поезiє, сонце моє оранжеве! Щомитi якийсь хлопчисько
Вiдкриває тебе для себе, Щоб стати навiки соняшником.
Поетика твору є модерною. Баладу написано верлiбром,
ритмiчна розкрiпаченiсть якого давала можливiсть авторовi вiльно
передати рух складних картин, думок i почуттiв.
Балада — жанр лiро-епiчноï поезiï фантастичноï, iсторико- героïчноï або соцiально-побутовоï тематики з драматичним сюжетом.
Метаморфоза — перетворення однiєï форми чого-небудь в iншу; видозмiна. Верлiбр — вiрш без рими i розмiрiв з довiльним чергуванням рядкiв рiзноï довжини.
