Архiтектонiка кумУлятивноï казки

Чiткою композицiйною системою, стилем, словесним оформленням та виконанням кумулятивнi казки вiдрiзняються вiд iнших жанрових пiдвидiв. Важливою вiдмiннiстю є також ïх своєрiдна архiтектонiка.
Вони складаються iз окремих ланок, якi приєднуються одна до одноï двояко: 1) елементи перелiчуються один за одним (проста кумуляцiя); 2) при приєднаннi новоï ланки щоразу повторюються всi попереднi.
Композицiя складається з трьох складових експозицiï, кумуляцiï, розв´язки. При цьому мiж експозицiєю та розв´язкою є певна (позитивна чи негативна) вiдповiднiсть. Часто розв´язка збiгається з кульмiнацiєю. Фольклористами (вперше запропонована Шкловським) запроваджена система запису кумулятивних казок у виглядi формул. Найпоширенiшi формули кумуляцiï такi:
(a+b+c+d+e)+(e-d-c-b-a)
A+(a+b)+(a+c)+(a+d)+(a+e)…+.. .e-d->c-b-a
A+(a+b)+(a+b+c)+(a+b+c+d)+((a+b+c+d)+e)=0
(a-b)+(b->c)+(c->d)+(d->e)+(e-f)=0
Головний спосiб приєднання мiкрочасток тексту здiйснюється за принципом аглютинацiï (вiд лат. agglutinare приклеювати), тобто приєднання частин одна до одноï без змiн у ïх структурi.
Ще однiєю важливою ознакою кумулятивних казок є багатство Форм мовного викладу. Цi твори багатi на монологи, дiалоги, полiлоги. Iмена персонажiв цiкавi у планi словотвору i, як правило, римуються. При цьому iмена героïв часто виступають ïх означеннями або короткими характеристиками: мишка-норушка (мишка-гризушка, мишка- скряботушка), жабка-квакушка (жабка-скрекотушка, жабонь-ка-кваконька), зайчик-побiгайчик (зайчик-косолапчик), вовк-гаври-ло, ведмiдь-давило, коза-дереза, рак-неборак.
Важливим елементом архiтектонiки кумулятивних казок є поєднання епiчних елементiв з лiричними. Тут в оповiднi твори може вноситись вiршова частина, яка щоразу повторюється. Напр., у казцi про колобка це пiсенька, яку спiває колобок, щоразу долучаючи новi рядки:
Я по засiках метений,  Я вiд зайця втiк,
У печi печений,  Я вiд вовка втiк,
Я вiд дiда втiк,  Вiд ведмедя втiк,
Я вiд баби втiк,  I вiд тебе втечу…
У казцi про Козу-дерезу такими елементами є дiалог кози з дiдом:
  Кiзонько моя люба,  Бiгла через мiсточок, Кiзонько моя мила,  Вхопила кленовий листочок, Чи ти ïла, чи ти пила?  Бiгла через гребельку,
  Нi, дiдусю, Вхопила водицi крапельку, Я не ïла i не пила:  Тiльки й ïла, тiльки й пила…
А також вiдповiдь кози звiрам:
  Я Коза-дереза,  Сколю тебе рогами,
За три копи куплена,  Нiжками затопчу,
Пiвбока луплена…  Хвостиком замету…
Тупу-тупу ногами,
Часто такi вiршовi елементи перегукуються iз формулами замовлянь як у казцi про котика i пiвника, де пiвник гукає по допомогу:
Мiй котику, мiй братику,  За крутiï гори, Несе мене лиска  За бистрiï води…
За кленовiï лiса,
Цi вiршовi вставки мають характер дитячих приповiдок, забавлянок, скоромовок. За словами I. Березовського, …римована iмпровiзацiя на теми звiриного епосу в поетичнiй практицi вилилась у своєрiдну з винятковою концентрацiєю епiчного елемента художню мiнiатюру.
Виконання кумулятивних казок вимагає неабиякоï майстерностi оповiдача умiння використати iнтонацiю, голос, прийоми ретардацiï. Чималу роль вiдiграє тут промовляння колоритних слiв, якi нагромаджуються. Тiльки так можна зробити цi, на перший погляд, докучливi казки цiкавими. Дослiдники вiдзначають широке iмпровiзування при оповiдi кумулятивних творiв, що спостерiгається навiть у ïх вiршованих частинах. Нерiдко лiричнi вставки спiваються (мелодiя в них теж iмпровiзується).
Зв´язок кумулятивних казок з народними пiснями виявляється в тому, що деякi з творiв повнiстю перейшли в ранг жартiвливих пiсень, залишаючись по сутi кумулятивними казками, що спiваються. Наприклад, пiсня Як служив я в пана…. Пан щороку дає за роботу нову винагороду: курочку, качечку, гусочку, iндика i т. д. Згодом кумуляцiя сягає кульмiнацiï:
А та дiвка напилася, впала з п´єца, забилася,
А той баран круторогий, поламав вiн пану ноги,
А то теля хвостом меле,
А той гиндик, гиндик-пиндик,
А та гуся, гуся-сюся,
А та кача дрiбно скаче,
А та кура-чубатура
По садочку ходить та й ходить,
Куряточок водить та й водить.
Подiбноï кумулятивноï структури пiсня Ой пiду я на базар. Кумуляцiя будується на основi додавання нового елемента покупки, яку господар щоразу купує на базарi, завершуючись довгим ланцюгом:
Ой пiду я на базар  А в павича чорнi брови,
Та й куплю я кобилу,   А в качечки ряжки-бряжки,
Що кобила не iржуха,  А в курочки жовта шия,
А корова не ревуха,  Що по сiм´ячку ходила
А в кабана довгi вуха,  Тьох да тьохi
А в барана крутi роги,
Своєрiднiстю кумулятивноï структури характеризуються i популярнi в народi пiснi Ти казала в понедiлок… (дiвчина обiцяє кожного наступного дня щось зробити, але не виконує обiцянок) з повторюваним рефреном Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела, ти ж мене молодого з ума-розуму звела; Ой на горi сухий дуб, що виконується у формi дiалогу мiж жiнкою та чоловiком, з повторюваним рефреном То зрубай (чи iн.), мила — 2, То зрубай (чи iн.) у-ха-ха, мила, чорнобривая. Кумулятивний принцип лежить в основi твору Заспiваймо пiсню веселеньку та подiбних про те, як сусiдка позичає в iншоï рiзноманiтнi речi (решiтко, люстерко i т. д.), i нарештi просить позичити чоловiка хоч на два днi, та отримує вiдмову:
Проси в мене, чого хочеш: плуга, борони. Чоловiка не позичу Боже борони!
Найпоширенiшими фiгурами в кумулятивних казках є анафора та епiфора, якi у спiваних казках виконуються у виглядi приспiву-Рефрену.
Окрiм ґенетичного зв´язку iз замовляннями та спорiдненостi з жартiвливими пiснями, кумулятивнi казки перегукуються з окремими елементами iнших груп казкового та неказкового епосу, з малими жанрами (загадками, приказками, прислiв´ями). Найбiльшою мiрою вони пов´язанi з такими жанрами дитячого фольклору, як скоромовки, лiчилки, потiшки, небилицi тощо.