Основоположник аргентинськоï дитячоï лiтератури Альваро Юнке

Основоположником аргентинськiй дитячiй лiтератури по праву вважається Альваро Юнке (р. 1889). Архiтектор за професiєю, вiн в 1924 роцi випустив у свiтло свою першу книгу вiршiв i надалi плiдно працював у всiх жанрах лiтератури. Його перу належать збiрники вiршiв i оповiдань, п'єси й повести, романи й публiцистичнi статтi, працi по лiтературознавству й iсторiï Аргентини. Але найбiльшу популярнiсть вiн здобув як автор дитячих книг. Перерахування всього, що вiн написав для дiтей, зайняло б занадто багато мiсця, Приведемо лише назви декiлькох найбiльш вiдомих книг письменника: Паперовi кораблики, Пончо, Пугала, Iншi паперовi кораблики, Сьогоднiшнi дiти, На ти з небезпекою, Горобцi Буенос-Айреса, Футбольний клуб Хлопцi Пiвдня, Ватага з передмiстя Сьете Омбуес. Творчiсть Юнке давно переступило границi Аргентини й користується любов'ю юних читачiв усього континенту.
Письменник Аристидес Гандольфи ерреро (таке його сьогодення iм'я) вибрав собi цей псевдонiм не випадково. Iспанське слово юнке означає ковадло. …На ковадлi як коваль вiн кував свiй дивовижний поетичний мир, нiчого не видумуючи, беручи матерiал прямо з вулиць Буенос-Айреса,- сказав про Юнке письменник i критик Рауль Ларра.
Перед читачем проходить низка дитячих образiв: дiти-газетярi, дитята- рознощики, хлопчики-чистильники чобiт, дiвчинки-служницi. Незважаючи на те що життя героïв оповiдань Юнке нелегка, вони веселi, життєлюбнi, невичерпнi у витiвках. Письменник дуже любить дiтей, i це видно, тiльки-но вiдкриєш кожноï зi збiрникiв його оповiдань. Героï його добуткiв — маленькi жителi Буенос- Айреса зi своïми радостями, турботами й прикростями. Захоплююче й сердечно оповiдає автор про життя пiдлiткiв, намагаючись допомогти юному читачевi розiбратися в навколишньому його свiтi й, стало бути, у собi самому.
Писати для дiтей — нелегко, i письменник це знає; у своïх оповiданнях вiн пiднiмає самi складнi проблеми, ненав'язливо виховуючи юного читача.Художник-Реалiст вiдмiнно розумiє, що моралями не можна нiчого домогтися, i вiн ставить своïх героïв у такi ситуацiï, коли вони самi повиннi вибрати єдино правильну лiнiю поводження. Безстрашний Клаудио заступається за несправедливо скривдженого десятилiтнього онука садiвника й втрачає роботу (Перекотиполе); Игнасио i його товаришi розбивають скло в будинку багатого адвоката, що вiдмовився допомогти маленькому слузi Симоновi, ïхньому однокласниковi (Старший у класi); смiливий Нико б'є багатiя, що заïвся (Нико i його дiдусь).
Сувора дiйснiсть iз турботами про шматок хлiба вторгається в життя юних героïв: чотирнадцятилiтнiй Дамиан змушений кинути школу й пiти працювати, щоб прийти на допомогу своïм рiдним (Яйце в тарiлцi супу); маленький Пончо продає свого улюбленця-пса, щоб допомогти важко хвороï матерi (Пончо); не бажаючи чекати подачок вiд лицемiрного депутата парламенту, влаштовується на роботу Фелипе (Шукаю роботу). З бiльшим тактом письменник ставить i вирiшує питання атеïстичного виховання, що особливо важливо, якщо врахувати той вплив, яким користується католицька церква в бiльшостi краïн Латинськоï Америки. В одному з його оповiдань господарка переводить благочестивими повчаннями сироту Зенона, супроводжуючи кожне наставляння щипками. Пiсля першого щипка в Зенона пропадало всяке полювання любити ближнього, як самого себе (Голена голова). Ще сильнiше викривальний пафос оповiдання Сумка святого Луïса Гонсага. Учитель Тристан, на прiзвисько Черниць, щотижня збирає зi своïх учнiв грошi для святого Луïса i кладе ïх у спецiальну сумку, що спалює наприкiнцi тижня. Вiн залякує дiтей божою карою, якщо вони не принесуть чергового внеску. Божий гнiв — це гарний точильний камiнь для вiри, але якщо дуже сильно ïм зловживати, то вiн не вигострює вiру, а сточує. Коли один раз, осмiлiвши, дiти заглядають у сумку, то виявляють там… обривки старих газет.
Талант спiлкування з дiтьми, розумiння ïхньоï психологiï становлять одну iз сильних сторiн дарування Юнке. Письменник розмовляє з юним читачем як рiвний з рiвним, пiдводячи його до самостiйноï оцiнки людей i подiй. Героï Юнке мужнi, чеснi, шляхетнi. У своïх книгах письменник бореться проти святенництва, соцiальноï нерiвностi, засуджує пороки капiталiстичного миру, з яким доводиться зiштовхуватися його юним героям. Вiн завжди пам'ятає, що дiти — це майбутнє його краïни, i вчить ïх бути чуйними, непримиренними до неправди й несправедливостi. Тому в його книгах немає мiсця почуттю безвихiдностi. Кращi оповiдання Альваро Юнке багаторазово видавалися для дiтей росiйською мовою. Вони зiбранi в книзi Чоловiка дванадцяти рокiв.
Росiйськi школярi можуть також познайомитися з його повiстю Футбольний клуб Хлопцi Пiвдня, написаноï в досить своєрiднiй манерi. Оповiдання про життя юних футболiстiв перемежовується побутовими iсторiями й гумористичними сценками, казками й мiркуваннями на рiзнi теми . Героям повести — хлопцям з рiзних суспiльних шарiв i рiзних нацiональностей — доводиться вирiшувати багато серйозних недитячих питань, i отут до них на допомогу приходять ïхнi друзi — дорослi. Письменник з бiльшою майстернiстю розповiдає про складнi взаємини дiтей i дорослих. Рiзнi, часом остродраматические, подiï вiдбуваються з героями цiєï книги. Жанрове й стильове рiзноманiття повести дозволяє авторовi поставити перед юним читачем важливi соцiальнi й моральнi проблеми, над якими доводиться замислюватися. У поданому перекладу Словi до хлопцям Альваро Юнке говорить: …бедние Хлопцi Пiвдня живуть у капiталiстичнiй краïнi, де твоє i моє люто, з безжалiсним егоïзмом вiдстоюється, де друг у другу люди бачать не товаришiв по роботi, а ворогiв… I все-таки, незважаючи на тяжкi умови, у яких перебувають героï моєï книги, скiльки гарного в цих жвавих, бойових хлопчатах!..
Я розповiдаю про ïхню вiдвагу, солiдарнiсть, про ïхнє прагнення до знань, про ïхнi мрiï й бажання боротися за краще майбутнє. Активна гуманiстична позицiя автора — стан стiйкого читацького iнтересу до його творчостi.
У добутках для дiтей, написаних Альваро Юнке, уперше став розроблятися жанр соцiальноï повiстi й оповiдання в латиноамериканськiй дитячiй лiтературi. Спiвчуття до знедолених, дух соцiального протесту, показ своïх героïв у суспiльному оточеннi, прагнення осмислити ïхньоï долi — все це характерно для його книг. I в цьому ïхнє неминуще значення.