Картина тяжкоï працi народу у вiршi Некрасова На Волзi

Читачi добре знають Некрасова-Поета. Вони знайомi з багатьма його
вiршами, написаними для в себе (Дiд Мазай i зайцi, Дядюшка Якiв, Генерал
Топтигин, Зелений шум i iн.). У вiршi На Волзi Некрасов
з'являється з новоï для сторони, що вчиться, — як
передова людина свого часу, що роздумує про долю трудового люду,
що страждає вiд свiдомостi, що тяжка виснажлива праця як i ранiше
залишається долею бiднякiв, що пригнобленi люди ще не прийшли до
усвiдомлення необхiдностi боротьби за соцiальну справедливiсть
Перейняте високим цивiльним почуттям, вiрш виконаний любов'ю до
Батькiвщини, до ïï народу, ïï природi. Воно
побудовано на сполученнi картин давньоï давнини (спогаду поета про
дитинство) i картин сьогодення (враження, переживання й роздуми, що
повернувся пiсля довгоï розлуки на береги рiдноï рiки поета).
Вiрш На Волзi розширює подання нас про тематичне багатство
росiйськоï лiрики й про розмаïтiсть поетичних добуткiв Н. А.
Некрасова
Про нестаток, страждання, безправ'я, непосильнiй працi народу в
Росiï XIX столiття вже говорилося на уроках лiтератури. В IV класi
школярi читали повiсть Тургенєва Муму; незадовго перед вивченням
вiрша Некрасова йшов розбiр роману Пушкiна Дубровский.
Обоє цi добутки дають учням досить повне подання про соцiальнi
взаємини середини XIX столiття. У вiршi Некрасова На Волзi ïм
вiдкриється нова картина тяжкого становища й тяжкоï працi
народу — бурлацтво. Гнанi нестатком i голодом, тисячi селян
наймалися в бурлаки -тягли нагору, проти плину рiки важкi баржi.
Надриваючись, брели вони по пiску, по каменях, по водi, тягли лямку.
Безмiрно низько оплачувалася ця нелюдська праця, тому зложилося
прислiв'я: Лямкою багатства не витягнеш. У роботi над добутком необхiдно
не тiльки усвiдомити сюжетну сторону, але й сприйняти через нього
особистiсть автора як людини, вiдданого iнтересам народу, що
призиває не миритися сугнетателями.
Вiрш читає Читач. Необхiдно звернути увагу в себе па те, як
побудований вiрш. Його композицiя складна для нас, ïм важко
вiдокремити сьогодення вiд минулого, дитячi переживання поета —
вiд враженнi зрiлоï людини, яким вiн тепер став
Однак осмислення побудови (композицiï) добутку дає той
матерiал, що допоможе вирiшити поставлене завдання
Пропонуємо учнем перечитати про себе вiрш i визначити, якi його
частини присвяченi теперiшньому часу, а якi минулому, спогадам поета.
Таким чином, намечаются три частини: Зустрiч iз Волгою пiсля довгоï
розлуки; Спогаду про дитинство; Роздуму поета над долею бурлак. Тепер
дуже важливо, щоб школярi могли усвiдомити значення побудови вiрша як
засобу виявлення авторського вiдношення до предмета зображення. Для
цього поставимо питання: Як ви думаєте, до чого прагне Некрасов,
з'єднуючи у своєму вiршi сьогодення й минуле? Що пояснюють
нам, читачам, спогаду поета про дитинство? Для чого письменник
розриває оповiдання про сьогодення спогадами?
Читачi вiдповiдають на цi питання, в основному, правильно, але занадто
узагальнено (Некрасов показує, що вiн i в дитинствi переживав
страждання iнших людей, що вiн залишився таким же, ставши дорослим). Так
виникає необхiднiсть звернутися до детального аналiзу тексту
вiрша, почавши його iз другоï частини (Спогаду). Поставимо перед
учнями завдання розповiсти про те, якоï поет малює хлопцiв
вдетстве.
У процесi бесiди перед слухачами виникає вигляд веселого,
безтурботного хлопчати, що радується життя, що сприймає
ïï як джерело задоволення й розваг. Його безтурботне iснування
(Iду на допомогу до рибалок, Качаюся з ними в човнику, Броджу з рушницею
по островах. Те, як граючий зверок, З високоï кручi на пiсок
Скочуся, то берегом рiки Бiжу, кидаючи камiнчики, И пiсню голосну
спiваю…), його радiсне сприйняття барвистостi навколишньоï
природи (…червоний блиск ледь сковзає По темно-блакитних
хвилях), його самозамилування (И пiсню голосну спiваю Про молодецтво
ранню мою) рiзко обриваються, коли вiн уперше зiштовхується з
iншим життям -життям задавлених нестатком i непосильною працею людей.
Хлопчик уперше зрозумiв, що буває таке життя, що страшнее смертi
Потiм перечитуємо рядка про бурлаку iз хворобливою особою. Чому
вiн зробив таке сильне враження, що поет дотепер як би бачить його перед
собою? Некрасова вразило насамперед бажання бурлаки вмерти. Вiн
удивляється в нього й багато чого розумiє: похмура, тиха й
хвора людина зi схудлою особою й спокiйно-безнадiйним поглядом, що
виражає докiр — це доведений до повноï знемоги бiдняк,
що втратив усяку- надiю на краще. На ньому жалюгiднi лахмiття, вiн
хворий, вiн не має бiльше сил тягти лямку. Чужий бiль, нещастя
глибоко запали в душу дитини
У поглядi нещасного бурлаки хлопчик побачив докiр. До кого вiн ставився?
Читачi розумiють, що люди, якi працювали до втрати сил i залишалися
злиденними й напiвголодними, не зi своєï вини перебували в
тяжкому становищi. Незважаючи на те що Некрасов був тодi ще дитиною,
вона вiдчув i себе в чомусь винуватим: перед ним вiдкрилася
несправедливiсть життя, тяжка доля народу. Спiвчуття до бурлак,
свiдомiсть своєï безпорадностi — все це глибоко
потрясло Некрасова, i рiдна Волга перетворилася для нього в рiку рабства
й туги.
Дiти повиннi побачити глибину й силу чуйностi хлопчика на чуже
страждання, у результатi чого мир втрачає для нього колишню
барвистiсть i привабливiсть
Дуже важливо, щоб читачi самi знайшли два волзьких пейзажi, що рiзко
контрастують один iншому, i дали ïм назви:

• Волга колиска моя
• …Ти свiтла
• И велична, як була…
• Один, по ранковим зарям,
• Коли ще все у свiтi спить
• И червоний блиск ледь сковзає
• По темно-блакитних хвилях,
• Я тiкав до рiдноï рiки…
• Тодi я думати був готовий,
• Що не пiду я нiколи
• З пiщаних цих берегiв…
• Рiка рабства й туги
• Я не довiдався рiки рiдний

Розмовляючи з нами, Читач допоможе ïм усвiдомити, що змiнилася не природа , а вiдношення майбутнього поета до неï: Волга всi так само свiтла й велична, темно-блакитнi ïï хвилi всi так само блищать пiд променями сонця, так само свiжа зелень, але хлопчик не довiдається рiки: його ноги грузнуть у глибокому пiску, зелень перестала вабити, птаха кричать зловiсно й пронизливо.
Матерiал, зiбраний дiтьми в процесi роботи над текстом, дає
ïм можливiсть глибоко усвiдомити значення Спогадiв у загальнiй
структурi вiрша як пояснення обставин, якi сприяли тому, що Некрасов на
все життя перейнявся не тiльки спiвчуттям народу, але й вибрав шлях
заступника народного.
Подання, що зложилися в школярiв про характер хлопчика Некрасова,
дозволять ïм бiльш глибоко проникнути в почуття, переживання й
думки поета, уже зрiлою людиною, що повернувся пiсля довгоï розлуки
на береги рiдноï рiки, тобто теперiшнiй час. Цьому й буде
присвячений наступний урок. Па будинок учням пропонується вивчити
уривок з вiрша вiд слiв: Утомилися бурлаки… до слiв: спокiйно-
безнадiйний погляд.