Лiтературна дiяльнiсть Вiльяма Фолкнера

Народився на Пiвднi Америки в штатi Мiссiсiпi, з яким була зв'язана
iсторiя його сiм'ï. Бiльшу частину свого життя провiв саме тут, у
мiстечку Оксфорд. Iсторiя й легенди й оповiдання його власноï
сiм'ï стали матерiалом найвiдомiших добуткiв Фолкнера.
Однiєï з родинних легенд було життя прадiда Фолкнера, на
честь якого майбутнього письменника назвали Вiльямом. Полковник Фолкнер
побудував залiзницю вiд мiста Рипли, у часи вiйни Пiвночi й Пiвдня
створив i очолив кавалерiйський полк, написав роман Бiла троянда
Мемфiса, загальний тираж якого досяг 160 тис. екземплярiв; виконував
адвокатськi функцiï в Рипли й, затверджуючись на Пiвднi, у рiзний
час при самозахистi вбив трьох людей. Суд щораз виправдував його. Проте,
нарештi, полковника Фолкнера застрелив його полiтичний суперник.
Майбутнiй письменник народився через вiсiм рокiв пiсля смертi прадiда,
коли багато з людей усе ще пам'ятали його. У мiстi навiть була
встановлена його статуя. Фолкнеру подобалася легендарнiсть прадiда, i
вiн писав про цьому так: Його знало сила-силенна людей, але немає
й двох чоловiк, якi б однаково згадували про нього.
Батько письменника, Марри Фолкнер, був iнспектором в унiверситетi
Мiссiсiпi. Вiн не мав нi темпераменту, нi хватки легендарного полковника
Фолкнера й був скорiше невдахою. У його сiм'ï росли четверо синiв,
серед яких найстаршим був Вiльям. Про хлопчикiв пiклувалася чорношкiра
нянька Каролiна Барр, що до 16 рокiв перебувала в рабствi, i вона
розповiдала чимало iсторiй про життя чорних невiльникiв i про вiйну
Пiвночi й Пiвдня. Хлопцi лазили на дерева за пташиними гнiздами, любили
походи в лiс, що починався вiдразу ж за ïхнiм будинком, робили
досвiди з хiмiï й фотографiï. Вiльям любив читати й малювати.
Вiн став чудовим художником, успадкувавши художнi здатностi вiд матерi.
Коло його лектури визначала бiблiотека прадiда, смак якого зводився до
найпростiшоï прямолiнiйноï романтики, начебто Скотта й Дюма.
Сильне враження на хлопчика зробив переведений роман Г. Сенкевича Пан
Володиевский. В 16 рокiв Фолкнер вiдкрив для себе А. Ч. Свинберна, а
згодом П. Б. Шеллi, Дж. Китса, С. Т. Колриджа. У Фолкнера з дитинства
виявився талант оповiдача. Вiн умiв говорити так захвативающе, що мiг
змусити свого приятеля Френка Макелроя виконувати свою домашню роботу
— приносити iз сараю цебро з вугiллям. З 9 рокiв Фолкнер
ïздив на доросле полювання.
Своï дитячi враження вiд полювання передав у повiстi Ведмiдь. У
школi за два роки Фолкнер закiнчив чотири класи. Любив грати у футбол i
бейсбол, а от боротися не любив. В 12 рокiв Фолкнер випускав рукописну
газету. На питання вчителя про плани на майбутнє завжди
вiдповiдав, що хоче стати письменником, як його прадiд. Любив коней,
пропадав у стайнях, якi мiстив батько. На зекономленi грошi купив собi
понi, що виявився необ'ïждженим, i зумiв приборкати його. Надавав
великого значення самоосвiтi й, зрештою, у десятому класi покинув школу
В 17 рокiв Фолкнер познайомився з 21-лiтнiм випускником унiверситету Ф.
Стоуном, що став його другом на все життя. За порадою товариша Фолкнер
перечитав О. де Бальзака, В. Г. Теккерея, Г. Филдинга, Д. Дефо, Ч.
Диккенса, Дж. Конрада, Ш. Андерсона, Т. Драйзера, Г. Гоголя, Ф.
Достоєвського, А. Чехова, вiршi П. Верлена, Ш. Бодлера, С.
Малларме, Р. Фроста, Т. елиота. Потiм на питання про те, як навчитися
писати, Фолкнер завжди радив читати якнайбiльше й думати над тим, як це
зроблено. Не любив книг по фiлософiï й естетицi. Стоун згадував, що
пiд час прогулянок по окраïнах Оксфорда, вони не тiльки
обговорювали прочитанi добутки, але й придумували персонажiв, якi
нагадували розповсюджених у тi часи дрiбних здирникiв i авантюристiв У
дитинствi на Фолкнера зробила велике враження демонстрацiя польоту на
повiтрянiй кулi. Вiн узявся конструювати планер, що, проте, розвалився
пiд час випробування. У Європi тривала вiйна . Фолкнер зачитувався
повiдомленнями про подвиги пiлотiв, на рахунку яких було 38, 40, 72
збитих лiтакiв. В 1918 р. було оголошено про набiр у канадське авiацiйне
училище, i Фолкнер подався вчити на авiатора
В 1919 р. Фолкнер вступив в унiверситет Мiссiсiпi, обравши для вивчення
французька й iспанська мови й англiйська лiтература . Вiрив лише в
самоосвiту, сумлiнним студентом не був. Перемiнив ряд випадкових посад
(був унiверситетським поштмейстером, працював у книгарнi). Iз
задоволенням виконував обов'язки наставника скаутiв. Чимало часу
присвячував походам з дiтьми, придумував для них гри, якi розвивали
смiливiсть, спритнiсть, кмiтливiсть. Увечерi бiля багаття розповiдав
своïм юним слухачам рiзноманiтнi iсторiï. На цьому трималася
дисциплiна: якщо неï порушували, оповiдань не було
В 1925 р. Фолкнер зумiв опублiкувати збiрник вiршiв Мармуровий фавн (The
Marble Faun), на якому позначився сильний вплив французьких символiстiв,
але разом з тим поезiя Фолкнера вiдрiзнялася тонкою мелодiйнiстю,
вiдчуттям кольору й ритму. Мармуровий фавн серед прекрасного саду, де
все живе — цвiтуть троянди, грають мерехтливими бризами фонтани,
шумлять дерева, персонiфiкував двоïсту природу створення, що
усвiдомить свою вiчнiсть i минущий характер усього, що неï
оточує, але при цьому не здатно одержати чутливу насолоду, пiзнати
привабливiсть навколишнього життя. Цей образ був метафорою життя
письменника: його прагнення бути разом з людьми, жити ïхнiм життям
i бути схожим на них i, разом з тим, усвiдомлення неможливостi такого
об'єднання й навiть свiдомого вiдсторонення й протиставлення себе
ïм
У тому ж роцi Фолкнер вiдправився в Новий Орлеан i познайомився там iз
Шервудом Андерсоном, що тодi працював журналiстом. Вiн зiграв важливу
роль у становленнi молодого письменника. Щоб допомогти Фолкнеру,
Андерсон звернувся до гри: писати листа вiд iменi вигаданих персонажiв,
вiн керував роботою лiтератора-початкiвця, усiляко пiдтримуючи його
намiру узятися за роман. Перший роман Фолкнера Солдатська винагорода
(Soldiers Pay, 1926) розповiдав про юнацький псевдоромантизме й уроки
Першоï свiтовоï вiйни. Але в 1926 р. ця тема була вже не
новоï
В 1927 р. з'явився наступний роман — Москiти (Mosquitoes), у якому
вперше дiя вiдбувається в мiстечку Джефферсон —
узагальненому образi маленьких городкiв американського Пiвдня. Пiсля
Москiтiв з'явився ряд наступних романiв, серед яких був i Сарторис
(Sartoris, 1929) — перший iз серiï добуткiв, якi описують
iсторiю сiмей Комптонов i Сарторисов. У тому ж роцi Фолкнер написав
оповiдання, у якому вперше з'явилися Гевин Стивенс — окружний
прокурор, людина з пiдвищеним почуттям справедливостi (йому призначене
стати перехiдним героєм, що поєднує багато добуткiв
Фолкнера в певну цiлiснiсть, як це було колись iз перехiдними героями
Бальзака), i Флем Сноупс, торговець швейними машинками Ретлиф. Долi цих
персонажiв надзвичайно ретельно будуть простеженi в подальших добутках
Фолкнера. Саме в цей час письменник остаточно знайшов свою тему