Життя маленьких американцiв у новелах О. Генрi

Американський письменник О. Генрi ввiйшов в iсторiю лiтератури як
чудовий майстер гумору й iронiï. Переважна бiльшiсть оповiдань О.
Генрi, по сутi, присвяченi самим звичайним явищам життя так званих
“маленьких американцiв”. Його героï спонукуванi
почуттям любовi, дружби, прагненням робити добро, здатнi до
самопожертви, тодi як негативнi персонажi дiють пiд впливом ненавистi,
злостi, корисливостi, кар'єризму. За незвичайним в О. Генрi
зрештою завжди ховається звичайне
Письменниковi свойствен у бiльшостi його оповiдань глузливий або
iронiчний тон. Розвиток дiï й поводження героïв, а iнодi й
дуже серйознi явища в новелах О. Генрi завжди зводяться до жарту, до
смiшноï розв'язки
О. Генрi тонко помiчає комiчне в людях, у ïхньому поводженнi,
у тих ситуацiях, якi складаються в процесi зiткнень мiж героями. Смiх О.
Генрi добродушний, у ньому немає брутальностi й цинiзму.
Письменник не смiється над фiзичними недолiками своïх
героïв, над ïхнiми реальними нещастями. Йому глибоко далекий
той жорстокий гумор, що властивий iнодi лiтераторам Заходу
Смiх О. Генрi шляхетний, тому що в його основi лежить глибока вiра в
людину, любов до нього, ненависть до всього, що спотворює життя й
людей
В О. Генрi є оповiдання “Родиннi душi”, у якому мова
йде про те, що грабiжник забирається вночi в будинок заможного
обивателя й знаходить його лежачоï в постелi. Бандит наказує
обивателевi пiдняти руки нагору, але той пояснює, що через гострий
приступ ревматизму зробити цього не може. I отут бандит згадує, що
вiн теж страждає цiєю недугою. Вiн запитує хворого,
якими засобами той користується. Так вони розмовляють, а потiм
вiдправляються разом випити: “Добре, — говорить злодiй,
— киньте це, я вас запрошую. На випивку вистачить”.
Комiчна ситуацiя, що зображує грабiжника i його можливу жертву
идущими пiд руку в шинок, не може не викликати посмiшки. Смiшно,
звичайно, не те, що в героях О. Генрi зненацька виявляється
людське. Смiшно те, що людське виявляється в такiй несподiванiй,
ненормальнiй формi. У гуморi О. Генрi є тому значна частка
iронiï стосовно тому ладу життя, що породжує подiбнi
невiдповiдностi. За цiєю iронiєю ховається смуток,
настiльки властива гумору письменникiв-гуманiстiв, що зображують
одночасно смiшнi й трагiчнi гримаси життя
От приклад гумористичного оповiдання, де та ж iдея з'являється в
iншому варiантi. “Роман бiржового маклера”. Отрешившись на
короткий час вiд атмосфери бiржового ажiотажу, маклер пропонує
своïй стенографiстцi вийти за нього замiж. Стенографiстка повелася
дуже дивно. Спочатку вона начебто здивувалася, потiм з ïï
здивованих очей заюшили сльози, а потiм вона сонячно посмiхнулася крiзь
сльози. “…Я зрозумiла, — сказала вона м'яко, —
це бiржа витиснула в тебе з голови все iнше”. I вона
повiдомляє Гарри, що вони з ним учора обвiнчалися
Яснiше сказати не можна: бiржа витиснула в людини всi природнi,
нормальнi почуття
Отже, перед нами два оповiдання, що викликають, здавалося б, усього лише
легкий смiх. А тим часом, як ми бачимо, в основi ïх лежить глибоко
гуманний i демократичний погляд на життя. Вдумуючись у змiст iнших
оповiдань, ми виявимо той же погляд. От чому смiх О. Генрi —
шляхетний смiх
Винахiдливiсть О. Генрi в створеннi кiнцiвок новел i оповiдань просто
разюча. Iнодi здається, що всi зусилля письменника спрямованi
тiльки на те, щоб здивувати нас несподiваним фiналом. Кiнцiвка оповiдань
подiбно яскравому спалаху блискавки опромiнює все те, що ранiше
таïлося в мороцi, i картина вiдразу стає ясною
Хоча О. Генрi у своïх оповiданнях постiйно смiється, але
буває, що вiн смiється в той час, як душу його
обливається слiзьми. Однак письменник вiрив у життя, у людей, i
його оповiдання освiтленi вогником справжньоï людяностi Переважна
бiльшiсть оповiдань О. Генрi, по сутi, присвячено самим звичайним явищам
життя. Його героï спонукуванi почуттям любовi, дружби, прагненням
робити добро, здатнiстю до самопожертви, тодi як негативнi персоналки
дiють пiд впливом ненавистi, злостi, корисливостi, кар'єризму. За
незвичайним в О. Генрi зрештою завжди ховається звичайне
Письменниковi свойствен у бiльшостi його оповiдань глузливий або
iронiчний тон. Розвиток дiï й поводження героïв, а iнодi й
дуже серйознi явища в новелах О. Генрi завжди зводяться до жарту, до
смiшноï розв'язки
О. Генрi помiчає смiшне в людях, у ïхньому поводженнi, у тих
ситуацiях, якi складаються в процесi зiткнень мiж героями. Смiх О. Генрi
добродушний, у ньому немає брутальностi й цинiзму. Письменник не
смiється над фiзичними недолiками своïх героïв, над
ïхнiми дiйсними нещастями. Йому глибоко далекий той жорстокий
похмурий гумор, що властивий iнодi лiтераторам Заходу
Смiх О. Генрi шляхетний, тому що в основi гумору письменника лежить
глибока вiра в людину, любов до нього, ненависть до всього, що
спотворює життя й людей
В О. Генрi є оповiдання “Родиннi душi”, у якому
розповiдається про те, що грабiжник забирається вночi в
будинок багатого обивателя й знаходить його лежачоï в постелi.
Бандит наказує обивателевi пiдняти руки нагору. Обиватель
пояснює, що через гострий приступ ревматизму зробити цього не
може. Бандит вiдразу згадує, що вiн теж страждає цiєю
недугою. Вiн запитує хворого, якими засобами той
користується. Так вони розмовляють, а потiм вiдправляються разом
випити: “Добре, — говорить злодiй, — киньте це, я вас
запрошую. На випивку вистачить”.
Комiчна iдилiя, що зображує грабiжника i його можливу жертву
идущими пiд ручку в шинок, не може не викликати посмiшки. Смiшно,
звичайно, не те, що в героях О. Генрi зненацька виявляється
людське. Смiшно те, що людське виявляється в такiй несподiванiй,
ненормальнiй формi. У гуморi ПРО* Генрi є тому значна частка
iронiï стосовно тому ладу життя, що породжує подiбнi
невiдповiдностi. За цiєю iронiєю ховається смуток,
настiльки властива гумору письменникiв-гуманiстiв, що зображують смiшнi
гримаси життя
От приклад гумористичного оповiдання, де та ж iдея з'являється в
iншому варiантi, — “Роман бiржового маклера”.
Отрешившись на короткий час вiд атмосфери бiржового ажiотажу, маклер
пропонує своïй стенографiстцi вийти за нього замiж.
Стенографiстка повелася дуже дивно. Спочатку вона начебто здивувалася,
потiм з ïï здивованих очей заюшили сльози, а потiм вона
сонячно посмiхнулася крiзь сльози. “… Я зрозумiла,.- сказала
вона м'яко, — це бiржа витиснула в тебе з голови все iнше”.
I вона повiдомляє Гарри, що вони з ним учора обвiнчалися
Яснiше сказати не можна: бiржа витиснула в людини всi природнi,
нормальнi почуття
Отже, перед нами два оповiдання, що викликають, здавалося б, усього лише
“легкий смiх”. А тим часом, як ми бачимо, в основi
ïхнього гумору лежить глибоко гуманний i демократичний погляд на
життя. Вдумуючись у змiст iнших оповiдань, ми виявимо той же погляд. От
чому смiх О. Генрi — шляхетний смiх
Винахiдливiсть О. Генрi в створеннi кiнцiвок новел i оповiдань просто
разюча. Iнодi здається, що всi зусилля письменника спрямованi
тiльки на те, щоб здивувати нас несподiваним фiналом. Кiнцiвка оповiдань
подiбно яскравому спалаху блискавки опромiнює все те, що ранiше
таïлося в I мороцi, i картина вiдразу стає ясною
Хоча О. Генрi у своïх оповiданнях постiйно смiється, але
буває, що вiн смiється в той час, як душу його
обливається слiзьми. Але письменник вiрив у життя, у людей, i його
оповiдання осяянi вогником справжньоï людяностi