Сiкстинська Мадонна Рафаеля (есе)

Сiкстинська мадонна — один iз прославленнейших творiв свiтового
мистецтва. Ця картина належить до числа самих яскравих поетичних
образiв, створених художниками епохи Вiдродження. Картина є як би
пiдсумком творчостi великого художника того часу Рафаеля. Iсторiя
створення цього полотна дотепер обкутана таємницею. Не збереглося
нi письмових свiдчень, нi ескiзiв. За офiцiйною версiєю, картина
Рафаеля була написана майстром для монастиря св. Сикста в Пьяченце, де й
перебувала до покупки ïï Дрезденською галереєю в 1754
роцi. Сiкстинська мадонна ще сучасниками була визнана одним з найбiльших
створiнь епохи. Тридцять рокiв через послу написання картини знаменитий
бiограф художникiв Вiдродження Вазари писав про неï як про
найрiдшiй i єдинiй у своєму родi речi.
Вiдомо також, що картина була повнiстю написана рукою Рафаеля, без
допомоги учнiв, що було тодi рiдкiстю
Художник зобразив Марiю на весь зрiст iз дитиною Христом на руках.
Мадонна спускається з небес до людей у супроводi св. Варвари.
Римський Тато Сикст II як би довiряє людство заступницi. Унизу, у
самоï рами, два маленьких янголятка дивляться на чудесне явище. За
фiгурою мадонни клубляться хмари й сiяє ваблива далечiнь. Я часто
дивлюся на репродукцiю цiєï картини, тому що вона висить на
стiнi в нашiм будинку, але щораз композицiя картини вражає мене
своïм величчям i в той же час генiальною простотою.
Пiдкуповує мене й те, що в картинi Рафаеля вiдсутнi якi б те не
було зовнiшнi ефекти, що пiдкреслюють велич сюжету, як, наприклад, на
полотнi Леонардо да Вiнчi Мадонна Литта — фрагменти храму, гори,
багатозначний погляд дитини й т.д. Рафаель, видимо, створив полотно, що
принципово вiдрiзняється не тiльки вiд робiт його попередникiв,
але й вiд своïх власних створiнь, написаних ранiше. По-моєму,
Рафаель пiшов по природному шляху будь-якого теперiшнього художника. Вiн
усе бiльше ототожнював красу й досконалiсть божественного початку з
людським. Це, на мiй погляд, надає особлива чарiвнiсть
Сiкстинськiй мадоннi. У картинi все естественно й людяно, хоча перед
нами богомати. Легко й плавно струменiють складки одягiв Марiï,
пiдкреслюючи легкiсть ïï руху. Ïï прекрасне у
своïй людськiй лагiдностi й розчуленнi особа будить вiдповiдне
свiтле почуття, як при зустрiчi з рiдною людиною
Я с працею приймаю загальноприйняте тлумачення образа, нiбито особа
Марiï овiяно свiтлим сумом, передчуттям того, що вона народила сина
на страждання за людство й т.д. Менi здається, на людей з полотна
Рафаеля дивляться матiр людська й дитя людське. Через свiтло ïхнiх
осiб людина, що дивиться на картину, осягає божественний початок у
свiтi. Тому що до пiднесеного завжди потрiбно проробити шлях, що
пролягає через перешкоди. У мене й в iкон виникають подiбнi
почуття: якщо iкона написана занадто схематично, вона не викликає
в менi вiдповiдного почуття
Наближення до людського анiтрошки не применшило релiгiйну iдею
Сiкстинськоï мадонни Рафаеля, а лише пiдкреслило гуманiстичну
глибину думки художника
Реалiстичнi й гуманiстичнi устремлiння таких художникiв епохи
Вiдродження, як Рафаель, розбили умовну схему середньовiчного церковного
зображення, додали мадоннi з дитиною глибоко людський образ щасливого й
здорового материнства, що позбавлено всякого мiстичного ореола й повно
чистоï земноï принадностi. Тому в нашiм будинку, немов
талiсман добра й людяностi, висить на стiнi моя улюблена картина
Сiкстинська мадонна.