Портрет моєï неньки

Менi здається, що описувати зовнiшнiсть моєï неньки я можу нескiнченно довго. I однаково, напевно, не вистачить слiв, щоб повнiстю розповiсти про неï, нiчого не пропустивши. Прекраснiше всього в нiй — це ïï ока. Вони завжди мене грiють любов'ю й турботою. Ïхнiй сiро-зелений колiр стає або свiтлiше (коли мама радiсна й щаслива), або темнiше (коли вона стривожена або засмучена). За маминими бiльшими й виразними очами не вiдразу зауважуєш iншi риси особи. Але й вони теж дуже гарнi: i всмiхненi вуста, i рiвний нiс, i тонкi брови. А ïï пишний свiтлий волосся — це просто якесь чудо! Нi, думаю, iншоï такоï красунi! Фiгура неньки струнка, ходить вона грацiозно й легко. У мами середнiй рiст, але завдяки своïй гарнiй ходi вона здається вые iнших. Я вже писала про красу маминих очей, з ними можуть посперечатися лише ïï руки. Вони такi ласкавi, м'якi й охайнi! Коли вони доторкаються до мене, те немає счастливее людини, чим я! А як я люблю дивитися на ïï довгi пальцi, якi однаково швидко працюють i з домашньою роботою, i з важкими лiкарськими справами (моя мама за фахом лiкар). Ненька дуже поважає спорт, тому має сильнi ноги, швидку ходу й ставну фiгуру. Я приголосна, що зовнiшнiсть людини багато в чому залежить вiд його душi. А душу в моєï неньки прекрасна!