Подих осiни. Добуток-Опис

Непомiтно промайнуло безтурботне пекуче лiто, i вересень став
повноправним хазяïном у лiсах, полях, на рiках i озерах. Рано
ранком уже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригрiває, нагадуючи
про лiто. Вiдпочивають пiсля тривалоï важкоï роботи поля.
Вiддали хазяям свiй щедрий урожай сади. У всiм вiдчувається
холодний подих осiни. Сiре небо всi частiше затягують хмари , i
накрапає дрiбний докучливий дощ. Немов про щось задумавшись,
коштує сумний i мовчазний лiс. Незабаром дерева позбудуться вiд
свого пишного вбрання й вiдкриють своï галузi холодним дощам i
пургам. Поволi кружляється в повiтрi кленовий листок. Старий дуб
смутно поскрипує на галявинi, начебто задумався перед тривалим
зимовим сном. Бiля покритого мохами порохнявого пенька вишикувалися в
ряд стрункi опеньки. Тут ïх сила-силенна, i всi так i просяться
вкорзину. Трава пожовкла й нахилилася до землi. Високо в небi роблять
прощальне коло зграï журавлiв. Вони летять на пiвдень i смутно
курликають, нагадуючи востаннє, що прийшла осiнь
У таку мiнуту до нас у душу заглядає свiтлий сум, i ми
сумуємо й думаємо про сенс життя й своє призначення на
цiй дивнiй землi