Перший листопад (опис)

Дерева сплять. До останнiх мiнут клен утримував своï засохлi,
зморщенi, але ще живi листи. До останнiх мiнут у дощ i непогоду вiн
чекав сонячного променя, борючись iз осiнню, i нарештi дочекався, але
вже було пiзно. Осiнь усе сильнiше й сильнiше брала у своï руки
влада над землею Клен засипав. До наступноï весни, — спiвав
один листок iншому, залишаючи гiлку клена й плавно ширяючи долiлиць,
освiтлений сонячними променями. Але от вiтер закрутив один листок, i
вiн, те пiднiмаючись нагору, те опускаючись так низько до землi, що,
здавалося, зараз упаде, перелетiв до зовсiм незнайомому йому дереву. I
тепер йому нудно. Але не пройшло й однiєï мiнути, як раптом
до нього пiдлетiв листок берiзки, що стояла поруч iз кленом, з якого
зiрвався перший листок. I зараз листок клена задоволений, адже в нього
з'явився друг, i вiн не один. Куди не подивишся — усюди летять
листи, переливаючись осiннiми фарбами на сонце. От i наступив перший
листопад осiнися