Мiй улюблений поет (А. С. Пушкiн)

У кожноï людини в життi є любимейший письменник або поет.
Його добутку ми здатнi захоплено читати й перечитувати по кiлька разiв,
i вони вiд цього стають ще бiльш цiкавими й улюбленими. Таким
письменником став для мене А. С. Пушкiн . Я не пам'ятаю, коли вперше
почула його iм'я, але це не має значення. Головне — це те,
що його казки , вiршi й проза, героï його добуткiв немов влилися в
моє життя й стали його частиною. Я пам'ятаю, як ще маленькою
дiвчинкою спiвчувала старому з Казки про золоту рибку, як менi дуже
хотiлося мати будинку такого ж кота, що ходить навколо дерева по
золотого ланцюга. Я пам'ятаю, як хотiлося менi бути схожоï те на
царицю, то на лебiдь бiлу з Казки про царя Салтане. А по мультфiльму,
створеному по Казцi про сплячу царiвну й семи богатирях, я вивчила казку
напам'ять — так менi сподобалися ïï героï.
Звичайно, тодi я ще не знала, що всiх цих героïв створив А. С.
Пушкiна. I тiльки набагато пiзнiше, коли мама читала менi вiршi й про
зимовий вечiр, i про музу, i про лiцей, i про няньку, i про осiнь, i ще
багато про що iншому, я вперше почула про автора цих дивних поэзий
Олександрi Пушкiнi. З тих пор я вже нiколи з ним не розставалася. Я
шукала в бiблiотецi його книги й перечитувала ïх кiлька разiв. Я
намагалася бути схожоï на кращих героïнь його добуткiв.
Пам'ятаю, як я вперше прочитала повiсть Дубровский i менi важко було
визначити своє вiдношення до Машi. Ще мене вразила поема Полтава,
але не стiльки своïм сюжетом, скiльки через почуття гордостi за героïв-
воïнiв. Згодом я зрозумiла: який би твiр Пушкiна я не прочитала, у
душi залишиться пiднесене почуття радостi й захоплення. Нехай навiть не
всi радiсним буде в добутку, не все закiнчиться добре, але однаково
пiсля зустрiчi з Пушкiним у серцi надовго залишається свято. I в
цьому, думаю, криється сила й генiальнiсть мого улюбленого поета.
Вiн так любив Батькiвщину, рiдний народ, рiдне слово, жiнку, природу, як
мало хто мiг любити, i здатний був все це возвеличити в щирiй
поезiï