Цiкавий випадок (твiр — оповiдання)

Коли менi здiйснилося чотири роки, тiтка подарувала менi малюсiнького жовтого курчати. Я мiцно пригорнула цю чарiвну пухнату iстоту до себе й iз цiєï мiнути майже не розставалася зi своïм подарунком. У дитсадок я не ходила, жила в будинку з бiльшим двором i садом, тому менi легко було майже не випускати курча з рук. Я носила його в кишенi свого фартуха, вiдпускала ненадовго на травичку, загородивши з усiх бокiв той шматочок землi, де ми гуляли. Хотiла один раз взяти iз собою в кiнотеатр, куди ми ходили з мамою. Правда, цього менi не дозволили Курча росло не без пригод, один раз я опустила його в цебро з водою. Бабуся пробурчала: Добре, що не в окрiп. Бувало, вiн застрявав десь у густих заростях трави у дворi. I от вирiс iз нього величезний красень пiвень! Як же вiн мене ненавидiв! Вiн налiтав на мене, як шулiка, i норовив клюнути, куди тiльки дiстане. Менi було дуже прикро: адже я вважала, що виняньчила його. Коли я виходила гуляти у двiр, пiвня закривали. А якщо гуляв пiвень, за дверима залишалася я и с смутком спостерiгала за ним через вiкно. Дивно те, що ненавидiв вiн тiльки мене, а на всiх людей свою ненависть не перенiс. Менi здається, бiльше за все моє життя таких ворогiв у мене не було