Чудо-Терем для бджiл ( твiр-опис процесiв роботи iз власного досвiду)

-бачив, Сашко, чудо — терема, у яких живуть бджоли? —
запитав мене якось мiй дядько Василь. Вiн приïхав погостювати до
нас iз Писаревки, що перебуває в Харкiвськiй областi. З його
оповiдань я довiдався, що сiло це iз трьох сторiн оточують невеликi
озера, а iз четвертоï до нього впритул пiдступає старий
хвойний лiс. Улiтку золото пшеничних полiв немов стискує лiс.
Повiтря тут ароматний, майже бiля кожного будинку свiй колодязь iз
крижаною, якоюсь навiть хрусткою водою. На дахах будинку —
вигадливi ковзани, вiкна, веранди й альтанки прикрашенi дерев'яним
мереживом мiсцевих умiльцiв. Я подумки уявив собi красивейшие будинку на
сiльськiй вулицi, де замiсть людей господарюють бджоли
-такого не може бути! — засмiявся я у вiдповiдь на слова дядька
Василя
-А ти не смiйся, — сказав вiн. — Приïдеш до нас улiтку
на канiкули, сам побачиш
Улiтку я приïхав у Писаревку. На вулицях будинку як удома:
добротнi, затишнi, доглянутi, є навiть трохи сучасних будинкiв
-де ж вони, чудо — терема з незвичайними жителями? —
поцiкавився я в дядька
-зараз усе побачиш власними очами
Виявилося, що в казковi чудо — терема оселив бджiл сiльський
пасiчник Михайло. Деякi виготовленi ïм вулика являють собою
зменшенi копiï найпростiших будинкiв стародавньоï Писаревки.
Вiдтодi в бджiл з'явилося власне сiло
-бджоли в таких теремах дають мед як у звичайних вуликах, — указав
пасiчник. — А людинi — радiсть. Зараз я ладу черговий вулик.
Якщо бажаєш, можеш менi допомогти, а якщо немає —
просто подивишся
Майстерня виявилася невеликим будиночком на краю села
-вулики виготовляють iз сосни, ялицi, липи, — розповiдав пасiчник.
-
Вони повиннi бути сухими й утримувати тепло
Михайло взяв дошку, поклав неï на довгий стiл i почав неквапливо й
упевнено позначати розмiри олiвцем. Стiнки вулика повиннi бути довжиною
сорок п'ять мiлiметрiв, висота — чотириста п'ятдесят мiлiметрiв.
Пiсля розмiтки Михайло розпиляв дошку, одержав потрiбнi заготiвлi. Потiм
за допомогою рубанка й iнших столярних iнструментiв спритно перетворив
ïх у деталi. Взяв iншу дошку. З ïï виготовив дно, кришку,
гнiздовi рамки. В однiй з деталей вiн зробив отвiр, через яке бджоли
будуть влiтати й вилiтати
На цьому Михайло свою роботу припинив, тому що необхiдно було йти на
пасiку до бджiл. Наступного дня я знову був у майстернi Михайла й бачив,
як iз соснових деталей умiлi руки пасiчника збирають вулик: швидко,
натхненно, весело.
-але чому не терем? — запитав я
-зараз на пасiцi двiстi вуликiв, — вiдповiв Михайло, — i
немає потреби кожний перетворювати вдиво.
Осiння галявина. Пiсля обiду я зрозумiв, що робота пасiчника вже сама по
собi дивна. Напевно, пасiчник i повинен бути таким, як Михайло: добрим,
уважним, майстром до всьому здатним, закоханим вкрасоту.