Брюллов Вершниця (твiр по картинi)

Карл Павлович Брюллов — один з найбiльших росiйських художникiв другоï чвертi XIX столiття. Закiнчивши в Петербурзi Академiю мистецтв, вiн став блискучим живописцем, бездоганно володiв малюнком i аквареллю. Його талант розвивався у двох напрямках: вiн створював бiльшi iсторичнi полотна й невеликi малюнки, де вiртуозне виконання з'єднувалося з безпосереднiстю начерку. Але повнiше всього розкрився темперамент живописця й дарунок психолога Брюллова в портретах, це саме коштовне в його спадщинi. Один iз блискучих портретiв Брюллова — Вершниця. Це зображення юноï вихованки графинi Самойловой Джованины Паччини. Святкове полотно вражає блиском мальовничого й композицiйного рiшення
Джованина Паччини на портретi кистi Карла Брюллова показана в модному, багатому й елегантному костюмi вершницi, парчевiй блузi з пишними до лiктя й вузькими до зап'ястя рукавами, мереживним комiром, довгоï, нижче п'ят, спiдницi, що вiдбиває статок i витончений смак ïï власницi. Акуратно завитi локони, м'якi риси особи, лише злегка поверненого вбiк, контрастують iз рухом, що наповнив всю картину. Легка хмарина вуалi, що потягнулося за вiтром, пiднятi в бiгу переднi ноги коня, як би готовi до стрибка заднi; майже чується iржання коня й переляканий гавкiт собаки праворуч. Притягнута тупотом копит i iржанням коня маленька дiвчинка, що вискочила з будинку, лiворуч теж вся в русi — зiгнута в колiнi права нога, що схопилися за ґрати парапету руки. Навiть статичнiсть арки входу, парапету й п'єдесталу, у який вмонтований парапет, порушена зображенням шматкiв, що вилетiли з-пiд нiг коня, землi, що прилипли до п'єдесталу. Вся ця жанрова картина як би пiдкреслює вируючими емоцiями внутрiшнiй мир вершницi, але, скована умовностями дворянський пристойностей, вона не проявляє этого у вираженнi особи Вражають контрасти колiрних рiшень, у яких червоний колiр сполучається з бежевий^-бежевим-коричнево-бежевим, темно- коричневий, майже чорний — з мiсячний^-мiсячним-блакитнувато- мiсячним, сiрi-сiру-сiре-сiра-свинцево^-сiрий — з жовто-блакитним, бiло-рожевий — iз чорний^-чорним-синювато-чорним, а чорний — сжелтым.
Школа Академiï мистецтв наклала свiй вiдбиток на картину: анатомiчно точно зображенi фiгури дiвчинки, собак i особливо коня, чiтко виписанi вiдблиски свiтла на грудях i ногах коня й одягу жiночих фiгур. Сучасники називали Брюллова великий Карл. Слава його гримiла по всiй Європi. Н. В. Гоголь написав про нього статтю, прославляючи в особi художника вiдродження росiйського iсторичного живопису