Активне протистояння злу
Коли людина робить той або iнший моральний учинок, те цим вiн ще не
доброчесний; вiн доброчесний лише в тому випадку, якщо цей спосiб
поводження є постiйною рисою його характеру. Гегель
Сюжети повiстей Василя Быкова являють собою звичайно який-небудь
невеликий вiйськовий епiзод. Моральна проблема ж служить ключем, що
вiдкриває дверi в добуток. Так побудованi Коло-Лянский мiст,
Обелiск, Сотникiв, Вовча зграя i деякi iншi добутки письменника.
Особливо цiкавлять Быкова такi ситуацiï, у яких людина повинен
керуватися не прямим наказом, а своïм моральним компасом.
Учитель Мороз iз повiстi Обелiск виховував у дiтях добре, свiтле,
чесне. I коли прийшла вiйна , його учнi влаштували замах на полiцая.
Дiтей заарештували. Нiмцi пообiцяли вiдпустити хлопцiв, якщо з'явиться
вчитель, що вкривається в партизанiв. З погляду здорового глузду
бути Морозовi в полiцiю були даремно: гiтлерiвцi однаково не пощадили б
пiдлiткiв. Але з моральноï точки зору Мороз повинен був
пiдтвердити своïм учинком те, чому вiн учив дiтей, у чому
переконував ïх. Мороз не мiг би жити, якби хоч одна людина
подумала, що вiн злякався, залишив дiтей у фатальний момент. Учитель
був страчений разом iз хлопцями. Хтось, може бути, розцiнить його
вчинки як безрозсудне самогубство. Але я так не думаю.
Пiсля вiйни на обелiску на мiсцi розстрiлу школярiв його прiзвища не
виявилося! Але найшлися тi, у чиïх душах проросло те добре
насiння, що заронив Мороз своïм подвигом. Вони зумiли домогтися
справедливостi: iм'я вчителi було дописано на обелiску разом з iменами
хлопцiв-героïв.
На закiнчення своєï повiстi Бикiв робить читача свiдком
суперечки, у якому один iз сьогоднiшнiх розумникiв зневажливо говорить,
що немає особливого подвигу за цим Морозом, тому що вiн навiть
жодного нiмця не вбив. У вiдповiдь на це спiврозмовник, у кому жива
вдячна пам'ять героям вiйни, рiзко говорить: Вiн зробив бiльше, нiж
якби вбив сто. Вiн життя поклало на плаху. Сам. Добровiльно. Ви
розумiєте, який це аргумент? I в чию користь…. Цей аргумент
саме й ставиться до морального поняття: довести всiм, що твоï
переконання сильнiше, що загрожує смертi. Мороз переступив через
природну спрагу вижити, уцелеть. Iз цього починається
героïзм однiєï людини, настiльки необхiдний для
пiдняття морального духу суспiльства.
Героï Василя Быкова завжди коштують перед вибором. У книзi
Сотникiв перед нами два головних героï — Сотникiв i Рибалка.
Рибалка бiльше приспо соблен до життя нiж Сотникiв. Вiн сильний,
спритний, витривалий, вiн не боягуз, — сам викликався йти в
розвiдку iз Сотниковым. Потрапивши в партизанський загiн, нi вiд
якоï роботи не вiдмовлявся. Рибалка ненавидить нiмцiв i
полiцаïв, що зрадили свiй народ. Протягом всiєï повiстi
вiн пiклується про свого товариша Сотникове. Вiн тягне його на
собi, хоча спочатку виявив слабiсть i кинув пораненого товариша.
Страх за своє життя охопив Рибалку. I не дивно, адже в кожнiй
людинi живе iнстинкт самозбереження. Але вiн поборов свiй страх, хоча
це було для нього не просто. Совiсть здобула перемогу над жалiстю до
себе. Здавалося б, всi добре, що добре кiнчається. Але на цьому
повiсть не кiнчається. Потрапивши в полон, Рибалка вибирає
шлях зрадництва, на вiдмiну вiд Сотникова.
Сотникiв по фiзичнiй силi уступає Рибалцi. Вiн менш пристосований
до життя на вiйнi. Але навiть будучи хворим, вiн iде в розвiдку, тому
що якщо не вiн, то хто ж? Всю дорогу Сотникiв випробовує перед
Рибалкою почуття провини, тому що хворо, поранений, тому що
вiдстає. Час же втрачати не можна.
Обоє героя стають перед вибором. I от вони виявилися по рiзнi
сторони однiєï риси, що роздiляє друзiв i ворогiв.
Рибалка, почуваючи себе винуватим, намагається переконати себе,
що великоï провини за ним немає. Рибалка намагається
заглушити голос совiстi, але йому це не вдається. Вiн повинен
вибити чурбак з-пiд нiг Сотникова, коли того будуть вiшати. I вiд цього
вiн у жаху!
Сотникову огидно вiд зрадництва Рибалки. Вiн обводить поглядом юрбу, i
останнiй, кого вiн бачить, — хлопчик, що зi страхом
спостерiгає за стратою. Сотникiв не удержався й посмiхнувся
хлопчатi одними очами. Вiн немов хоче сказати, що краще вмерти, чим
бути зрадником.
Страждання Сотникова закiнчилися з його стратою. А от у Рибалки
почалися проблеми iз совiстю. I тут виникає аналогiя з бiблiйною
iсторiєю Iуди Искариота. Рибалка розумiє, що йому не
вирватися, i вирiшує звести рахiвницю з життям, …у
тартарары, навiки… це єдиний можливий вихiд… Але доля
не дає йому навiть такоï можливостi. I вiн продовжує
жити, знемагаючи вiд борошн совiстi.
Проблеми зiткнення добра й зла, байдужостi й гуманiзму актуальнi
завжди, i, як менi здається, чим складнiше моральна ситуацiя, тим
сильнiше iнтерес до неï. Звичайно, цi проблеми не можуть бути
вирiшенi одним добутком i навiть всiєю лiтературою в цiлому.
Щораз ця особиста справа кожного. Але, може бути, людям буде простiше
зробити вибiр, коли вони будуть мати моральний орiєнтир
