Виклад змiсту роману Джеймса Джонса Вiдтепер i вовек

Головний герой оповiдання — рядовий Чи Роберт Пруит —
народився й провiв дитинство в гiрняцькому селищi Гарлан, що у тридцятi
роки став вiдомий по всiй Америцi завдяки страйку шахтарiв, жорстоко
подавленою полiцiєю. У цьому страйку був поранений i потрапив у
в'язницю батько героя, а дядька застрелили як оказавшего опiр. Незабаром
умерла вiд туберкульозу i його мати. Поскитавшись по Америцi й побачивши
види, Пруит надходить в армiю, що з ïï дисциплiною, порядком,
параграфами уставу стала для нього порятунком вiд громадянки, де не дуже
слухняних американцiв часом напоумляли самим жорстоким образом
Герой не випадково має iм'я прославленого полководця
Громадянськоï вiйни, головнокомандуючого армiєю жителiв
пiвдня Чи Роберта, офiцера й джентльмена, що виявив особисту вiдвагу,
стратегiчний талант i беззавiтну прихильнiсть iдеалам Пiвдня — при
всiй ïхнiй iсторичнiй приреченостi. Герой Джонса стiйок, хоробрий,
прихильний iдеï служiння краïнi, як його знаменитий тезко. I
так само приречений. Армiя, у якiй вирiшив урятуватися герой роману вiд
дурного американського суспiльства, по сутi, мало чим
вiдрiзняється вiд громадянки. Служба в гарнiзонi Скофилд на
Гавайях з боку могла б здатися самим теперiшнiм раєм, але
курортний колорит лише пiдкреслює драматизм бою Пруита з
армiйською машиною. Його боротьба з волею iнших приймає характер
послiдовного негативiзму. Обдарований сурмач, вiн приймає рiшення
не брати в руки горн, тому що не бажає принижуватися, щоб одержати
тепле мiстечко полкового сурмача. Здатний боксер, вiн
вiдмовляється виступати на ринзi, тому що пiд час тренувального
бою нанiс своєму друговi травму, у результатi чого той ослiп.
Однак для армiйського начальства спорт — непоганий iнструмент
кар'єри, i небажання рядового Пруита виходити на ринг
розглядається як щось дуже близьке до зради. Так чи iнакше саме ця
вiдмова робить Пруита в очах начальства, i в першу чергу капiтана Хомса,
пiдривним елементом, бiльшовиком.
Серед великоï кiлькостi досить колоритних представникiв
скофилдского гарнiзону видiляються рядовий Анджело Маджио й сержант Милт
Тербер. Перший, як i Роберт Пруит, приймає в багнети найменшi
зазiхання на його вiльне я i в результатi попадає у вiйськову
в'язницю, що славиться своєю непримиреннiстю до баламутiв. Сержант
Тербер, навпроти, ненавидячи офiцерство i як iнститут i як суму
конкретних осiб, пручається по-своєму — бездоганним
знанням своïх обов'язкiв i високим професiоналiзмом, що робить його
просто незамiнним у ротi. Втiм, його помста начальству приймає й
цiлком конкретнi форми — вiн заводить роман iз дружиною свого
ротного командира Карен Хомс, що не випробовує до свого чоловiка
нiчого, крiм презирства, i лише пiдтримує видимiсть сiмейних
вiдносин. Однак нi Тербер, нi Карен не харчують iлюзiй щодо
довговiчностi свого роману, що проте загрожує перерости рамки
звичайноï iнтрижки й перетворитися в бiльшу, всепоглинаючу любов. У
Пруита також виникають чималi проблеми на любовному фронтi. Розставшись
зi своєю колишньою коханкою Вайолет, що утомилася вiд
невизначеностi ïхнiх вiдносин, вiн закохується в красуню
Альме з публiчного будинку миссис Кипфер. Втiм, боротьба з армiйською
машиною вiднiмає в Пруита занадто багато часу, щоб повнiстю
вiддатися стихiï любовi. Якщо для нього неучасть у спортивних
змаганнях стає важливим принципом iснування, показником
внутрiшньоï волi, то й для його начальства настiльки ж принципово
пiдкорити бунтiвника своïй волi, вселити страх i йому, i його
товаришам по зброï. гавайський гарнiзон, Що Вiдвiдав, генерал Сэм
Слейтер викладає свою теорiю страху як органiзуючоï
соцiальноï сили. У минулому, — говорить вiн, — страх
перед владою був усього лише оборотною негативною стороною позитивного
морального кодексу честь, патрiотизм, служба…. Але от
восторжествував практицизм, наступила ера машин, i все змiнилося. Машина
позбавила сенсу… старий кодекс. Неможливо змусити людину
добровiльно прикувати себе до машини, затверджуючи, що ця справа його
честi. Людина не дурень. Таким чином, вiд цього кодексу збереглася тепер
тiльки негативна його сторона, що набутила чинностi закону. Страх перед
владою, що була лише побiчним елементом, тепер перетворився в основу,
тому що нiчого iншого не залишилося. Ця формула, що увiбрала в себе
численнi мiркування про волю й примус, точно визначає суть
происходящего в романi. Подiï розвиваються по наростаючi. У
результатi сутички з п'яним сержантом Пруит попадає пiд вiйськовий
трибунал i виявляється в тiй самiй в'язницi, де нудиться його друг
Маджио. Тюремне начальство — це збiговисько страшенних садистiв,
але в остаточному пiдсумку тамтешнiй режим є лише ще бiльш
ємний i наочний символ антилюдського характеру вiйськовоï
машини, який ïï бачить автор
Досить швидко Пруит виявляється в знаменитому штрафному бараку
номер два, де втримуються тi, кого тюремнi влади вважають
безперспективними й виправленню не пiдметами. Це свого роду елiта,
хоронителi споконвiку американського духу непокори
Втiм, iдилiя волi в бараку особливого режиму кiнчається швидко.
Анджело Маджио вживає розпачливу спробу звiльнитися — вiн
симулює божевiлля. Ще один стовп сполучника непокiрливих, Джек
Маллой, робить втечу, причому так вдало, що його не можуть знайти. Однак
третьому iз друзiв Пруита доводиться несолодко: вiн стає жертвою
садистiв-тюремникiв. Пруит дає клятву вбити його головного
мучителя, сержанта Джадсона, i незабаром пiсля виходу на волю
здiйснює задумане. Однак той чинить завзятий опiр i, перш нiж
загинути, сам наносить важке ножове поранення Пруиту. Бiдолаха не може
повернутися в роту в такому видi i є до своєï
знайомоï Альме. Якось раз у мiстi вiн зiштовхується з
Тебером, що вмовляє його повернутися, запевняючи, що нiхто й не
думає пiдозрювати його в загибелi Джадсона й найстрашнiше, що йому
загрожує, — це ще два мiсяцi в'язницi. Але Пруит не готовий
заплатити таку цiну за вiдновлення вiдносин з армiєю. Вiн
заявляє, що у в'язницю бiльше не повернеться. Нiчого iншого Тербер
запропонувати йому не в змозi, i ïхнi шляхи розходяться
Наступає сьоме грудня 1941 р., коли японськi ВВС завдали
масованого удару по американськiй вiйськовiй базi на Гавайях. На сором
своєму, Пруит виявляє, що пiд час цього нальоту, що
обернувся загибеллю тисяч його товаришiв по зброï, вона мирно спав
у своєï подруги Альми. Вiн уживає спробу розшукати
своïх, але зустрiч iз вiйськовим патрулем виявляється
фатальною. Розумiючи, чим може обернутися арешт, Пруит намагається
врятуватися втечею, але автоматна черга перериває його заколотне
життя
Милт Тербер стає офiцером, а Карен Хомс, остаточно переконавшись у
безглуздостi спiльного життя iз чоловiком, забирає сина й
вертається в Америку. На кораблi вона знайомить iз молодою й
гарною жiнкою, що також вертається в Америку. За ïï
словами, при нальотi в неï загинув тут наречений. Вона
розповiдає про те, як вiн намагався пiд бомбуванням повести лiтак
в укриття, але пряме влучення поклало кiнець його героïчним
зусиллям. Коли жiнка називає iм'я героя-нареченого — Чи
Роберт Пруит, Карен розумiє, що все це чистоï води вимисел i
що перед нею повiя Альма Шмидт. Син Карен, що мрiє про вiйськову
кар'єру, запитує мати, чи правда, що вiйна ця скiнчиться до
того, як вiн вивчиться на офiцера й зможе теж прийняти в нiй участь.
Побачивши прикрiсть на особi сина пiсля ïï слiв про те, що вiн
навряд чи встигне показати себе на цiй вiйнi, вона не без iронiï
запевняє його, що якщо вiн спiзниться на цю, те зате цiлком може
взяти участь у наступнiй. Правда? — запитав вiн снадеждой.
С. Б. Белов
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.