Донозо Кортес (маркiз де Вальдегамас)

Згаданi нами оратори — Олозага, Гонзалес Браво й Риос-Розас
— були насамперед державними дiячами, що приймали особисту участь
у боротьбi полiтичних партiй; але Донозо Кортес (род. в 1809 р., розум.
в 1853) не пiдходить до цiй категорiï й тому нам варто глянути на
нього зовсiм з iншоï крапки зору
Популярностi серед iспанського суспiльства вiн придбав головним чином
своïми лекцiями в Атенее, на тiй самiй кафедрi, що довго займав
Гальяно. Обдарований бiльшим ораторським талантом, якимось значною
величчю мовлення, вона пройшов свiй не довгий життєвий шлях,
залишивши по собi досить голосну славу, але, говорячи неупереджено, вона
далеко не виправдується його добутками, зiбраними тепер впечати.
Перехiд вiд юностi до змужнiлого вiку збiгся y його з тим моментом, коли
смерть Фердинанда ТИИ повалила Iспанiю в усi жахи мiжусобноï
громадянськоï вiйни. Спочатку вiн пiддався було лiберальним
прагненням, ратуючи на користь регентства королеви Христини, але потiм
став ухилятися помалу нарештi перейшов на сторону католицькоï
реакцiï, зробившись, гарячим шанувальником таких французьких
письменникiв, як Боналд, де-Местр i iншi, якi, не замислюючись, готовi
були все принести в жертву римськоï церкви, i розум i науку.
Потрапивши на цей старий, засмiчений шлях, Донозо Кортес, iз
захопленням, гiдним кращоï долi, напружував всi сили свого
витонченого розуму на боротьбу з тим, що вiн називав “злим духом
революцiï”.
Нiхто, здається, бiльше й гаряче його не сприяв звертанню уряду
Iзабелли II вiд первiсного антиультрамонтанскаго напрямку до
некатолицького, котре особливо сильно проявляється в останнiй
перiод ïï царювання. Проголошення республiки у Францiï
пiсля перевороту 1848 року, мабуть, обурило вище всякоï мiри цю
палку натуру, перейняту прагненням до порядку, до розумовоï
дисциплiни, до неухильноï правильностi взаємних вiдносин,
нездiйсненним бажанням провести всiх людей пiд один загальний тип
Вiн навiть нiколи й не думав шукати примирного початку мiж старим
релiгiйним почуттям i новим свiтоглядом, створеним вiдкриттями науки.
Серед своïх довiрливих слухачiв, не дуже що глибоко вивчила закони
природи й бiльше схильних до сприйняття сильних вражень, чим логiчних
доводiв, Донозо Кортес зважився, при повнiм свiтлi iдей XIX сторiччя,
виступити явним, систематичним супротивником людського розуму, знаходячи
його занадто недосконалим i ненадiйним критерiєм для розпiзнання
iстини: вiн говорив i часто повторював, що мiж розумом i оманою
iснує нерозривний зв'язок
За те Донозо Кортес може вважатися одним з головних i самих гарячих
iнiцiаторiв того католицького руху, що привело до Силлабусу й визнання
непогрiшностi тата Важко зрозумiти, як ця людина, перейнята такими
iдеями, у все своє життя мiг залишатися незмiнним прихильником
королеви матерi, перебуваючи при нiй як секретар. Його теперiшнє
мiсце скорiше б повинне бути серед раклистов, королева ж Христина, волею-
неволею, постiйно була виразницею лiбералiзму, тому що й самому тронi
своïм була зобов'язана сильнiй пiдтримцi людей, вiдданих волi й
прогресу. Отже, продовжувати служить ïй офiцiйно й у теж час
открещиваться вiд всiх iдей революцiï, ратувати проти лiбералiзму у
всiх його проявах, повiдомляти себе ворогом демократичних доктрин, чи не
значило це суперечити своïм переконанням, створювати собi розлад
мiж словом i справою?
Iспанiï взагалi сутужнiше, нiж усякiй iншiй краïнi звiльнитися
вiд ярма католицизму, що гнiтив ïï протягом скiлькох столiть;
вихована iнквiзицiєю, вона вiдучилася вiд серйозного мислення, i
сучаснi iдеï представляються ïй лише гарними фразами, якими
можна грати, не переймаючись ïхнiм внутрiшнiм значенням. Тому для
неï особливо небезпечнi всi цi мрячнi оратори, що намагаються
своïми вихваляннями минулого знову завербувати ïï в ряди
войовничоï Церкви, поставити пiд прапор св. Терези й Лойоли.
Так i Донозо Кортес, за допомогою свого безсумнiвного ораторського
таланта, мав дуже сильний i шкiдливий вплив на iспанськi нацiï; вiн
створив целую школу, йому довго пiдкорялися навiть i такi розуми, як,
наприклад, Кастелар, вiдомий згодом за самого затятого поборника
демократичних iдей, нарождавшихся в Iспанiï. Книга Донозо Кортеса,
озаглавлена Досвiд изследования католицизму, лiбералiзму й соцiалiзму
Ensayo sobre el catolicismo, el liberalismo y el socialismo,
considerados en sus principios fundamentales. Barcelona, 1851 r.
представляє щось зовсiм неперетравне для всякого, хто хоч скiльки-
небудь причетний прогресивному руху сучасноï науки.J
Що ж можна сказати взагалi про оратора, що вiдкидає в самому
принципi людський розум, прирiкаючи його на вiчне, безнадiйне безсилля в
справi розпiзнавання iстини?
Такий оратор, на нашу думку, мабуть може захопити, зачарувати
величноï красотою, образнiстю виражень, добiрнiстю й багатством
мови, височиною почуття, але переконати, довести, задовольнити вимогам
здоровоï логiки, це вуж не в його силах
Коли, у тишi кабiнету, ви станете глибше проникати в цю риторичну
творчiсть, вiдкидаючи всi його зовнiшнi прикраси, перед вами повстане
давно вiдомий, несимпатичний образ, образ Iгнатiя Лойоли, що прагне, за
допомогою свого єзуïтського ордена, пiдкорити
своєï мертвущоï влади все живе, привести всiх людей до
нерухомостi трупiв, perinde ac cadaver.