Земноводнi в науцi

Шкiра жаб i жаб видiляє речовини, що мiстять величезне число рiзних з'єднань. Деякi з них уже давно використовуються людьми. Це отрути. Вони необхiднi для захисту вiд хижакiв, а також рiзних мiкроорганiзмiв. У дозованому видi отрути, як вiдомо, можуть бути й цiлющими. У стародавнiх схiдних рецептах згадуються отрути, що збираються зi шкiри деяких жаб. У наш час особливий iнтерес учених звернений на жаб'ячi отрути, здатнi знижувати кров'яний тиск людини, розширювати посудини, збуджувати подих i кровообiг, губительно дiяти на гельмiнтiв, прискорювати загоєння ран i охороняти ïх вiд нагноєння. Заключним етапом таких дослiджень повинен стати синтез цих дуже складних з'єднань, що забезпечить масове виробництво цих лiкiв
У деяких лабораторiях займаються видiленням захисних речовин. Можливо, згодом вони зможуть замiнити антибiотики, що втрачають свою силу. Дещо вдалося вже зараз: на основi складових частин жаб'ячоï отрути синтезованеi ефективнi лiки для боротьби зi шкiрними грибами
У цей час за допомогою амфiбiй вивчають генетичний апарат клiтки, питання регенерацiï органiв, сумiсностi тканин i багато чого iншого. Вiдзначимо тiльки, що перше успiшне пересадження серця в жаби була зроблена ще 53 роки тому радянським ученим Н.П. Синициним. Його пiдопiчнi з пересадженим серцем благополучно жили помногу рокiв i залишалися практично здоровими
Iз древнiх часiв саламандр уважали страшно отрутними тваринами. Безлiч залоз, якi полягають у ïï шкiрi, можуть рясно видiляти слиз, що зовсiм нешкiдливий, але з давнiх часiв, по забобонi, уважалася дуже отрутною. На цьому ж рясному видiленнi слизу заснований мiф про те, що саламандру не бере вогонь. У дiйсностi ж рятує ïï вiд його впливу все та ж що рясно видiляється слиз
Саламандра так холодна,- повiдомляє древнiй натуралiст Плиний, що вiд дотику ïï, як вiд льоду, гасне вогонь. Слиз випливає в неï з рота й знищує волосся на людському тiлi. Якщо помазати нею шкiру на тiлi, то в цьому мiсцi утвориться темна пляма. Саламандра — саме злобливе iз всiх отрутних тварин. Iншi тварини приносять шкоду тiльки окремим людям, але саламандра знищує цiлий народ, якщо тiльки ïï не остережуться. Коли вона влазить на дерево, то отруює всi плоди, i хто ïх поïсть — умирає, начебто б вiд сильного холоду. Якщо навiть саламандра доторкнеться лапою до стола, на якому мiсять хлiб, то останнiй буде отруєний, якщо впаде в колодязь, те вся вода зробиться отрутноï. Однак, додає Плиний, — деякi тварини в станi пожирати цю злобливу iстоту, як, наприклад, свинi, i, iмовiрно, м'ясо цих тварин може служити протиотрутою отрути саламандр. Якби було справедливо те, — критикує Плиний, що говорять маги, тобто, що це є єдина тварина, що гасить вогонь, i що навiть деякi частини його тiла представляють прекрасний засiб проти пожежi, то Рим давно б зробив подiбний досвiд.
Отрутнi властивостi слизу, як видно, завжди сильно перебiльшувалися, але безсумнiвно, що сiк цей смертельний для багатьох дрiбних тварин: пташок, гадiв i плазуючих. З новiтнiх досвiдiв виявляється, що шкiрнi видiлення саламандри отрутнi при упорскуваннi в кров i прийомi усередину. Однак для великих тварин i людини отрута цей не небезпечна й викликає тiльки легке запалення на шкiрi
Здатнiсть до регенерацiï внаслiдок еволюцiï в багатьох високоорганiзованих форм помiтно зменшується й навiть зовсiм зникає. У земноводних же вiдламаний хвiст, вiдрiзаний палець i навiть цiла нога виростають знову. Живучiсть деяких амфiбiй разюча, особливо вiдрiзняються цiєю якiстю хвостатi амфiбiï. Саламандру або тритона можна зовсiм заморозити у водi, у такому станi вони стають ламкими, i не проявляють рiшуче нiяких ознак життя, але лише лiд стане, твариннi цi пробуджуються знову й, як нi в чому не бувало, продовжують жити. Вийнятий з води й помiщений у сухе мiсце, тритон съеживается, i представляє зовсiм безжиттєву масу. Але коштує тiльки ця мертва грудка кинути в соду, як знову виходить живий тритон у повнiм благополуччi
Спаланцани робив дуже жорстокi досвiди над цими тваринами, вiдрiзаючи в них ноги, хвiст, виколюючи ока й т.п., i виявилося, що всi цi частини повнiстю вiдновлюються, навiть по нескольку раз. Блюменбах вирiзав у тритона 4/5 ока й переконався, що через 10 мiсяцiв у нього утворилося нове око, що вiдрiзнялося вiд колишнього тiльки меншою величиною. Що кається хвоста й кiнцiвок, то вони вiдновлюються такоï ж величини, як i колишнi
Цiкаве оповiдання ербера вiдносно живучостi тритона. Уже з'ïв одного тритона й зник. Через мiсяць, пересуваючи по кухнi один ящик, за ним знайшли зовсiм висохлого тритона, якого, iмовiрно, виплюнув вуж. Тварина була на вид зовсiм мертвим, i настiльки висохлим, що при першому ж необережному дотику до нього в нього вiдламала нога, але коли ербер поклав його на землю й полив водою, то тритон заворушився. Тодi вiн посадив його в банку з водою й став годувати , тритон швидко почав поправлятися й уже через кiлька днiв почував себе зовсiм благополучно. Вiдiрвана нога знову стала вiдростати й через 4 мiсяцi зовсiм вiдновилася. Банку, у якiй вiн жив, стояла мiж рамами. Один раз восени трапився сильний мороз, вода змерзнула, i банку лопнула. Щоб добути замерзлого тритона , ербер поклав лiд у каструльку , i , зовсiм забувши про тритона, згадав про нього лише через через деякий час. Заглянувши в каструльку, вiн побачив, що тритон знову ожив i робить розпачливi зусилля, щоб виповзти з води, що встигла вже сильно нагрiтися. ербер посадив його в нову банку, i тварина благополучна дожило своє життя
У Парижу в будинку Пастеровского iнституту спорудять пам'ятник жабi. На засоби, зiбранi студентами-медиками, на знак поваги й вдячностi за воiстину неоцiненнi послуги цього терплячого малоприметного створення, улюбленого об'єкта фiзiологiчних i фармакологiчних дослiджень. Другий пам'ятник установлений Втокио. Деякi представники
Жаб вiдомо близько 140 видiв
Звичайна зелена жаба
Rana esculenta
Загiн безхвостi — Ecaudata
Довжина ïï, не вважаючи нiг, досягає 6-8 см. Шкiра гладкий, слизька, колiр зелений iз чорними плямами й iз трьома поздовжнiми жовтими смугами. Тiло ïï майже чотирикутне, незграбне; голова широкий, сплюснена, з великою широкою пащею. Кiнцiвки добре розвиненi, особливо заднi. Очi бiльшi, дуже рухливi, навикате, хоча можуть втягуватися далеко вглиб очноямкових западин. Вушнi отвори прикритi зовнiшньою барабанною перетинкою
Твариннi цi зустрiчаються звичайно у великiй кiлькостi в мiсцях, що пiдходять для ïхнього проживання, такими є маленькi озерця, особливо оточенi чагарниками й поросшие водяними рослинами, канави хоча б i пересихающие, але на короткий час, болото, драговини й трясовини
Зелена жаба може бути названа дуже хижою твариною, вона харчується тiльки тваринами, пiйманими нею самоï. Найчастiше вона пожирає комах, павукiв i равликiв, не дає також спуску молодим жабам i пуголовкам, навiть власного виду
Уже на початку квiтня, якщо цьому благоприятствует природа , жаби пробуджуються вiд зимовоï спячки, але кладка iкри починається в них лише тодi, як наступить тепла погода. Яйця жаб ясно-жовтого кольору, оточенi товстим шаром студенистого речовини й з'єднанi в гроно досить значноï величини, а iнодi й у шнури; вiдкладається ïх дуже багато.
Первiсний розвиток вiдбувається дуже швидко: уже на 4 добу зауважується рух зародка, на п'ятi — до кiнця шостих (залежно вiд погоди: тепла — розвиток вiдбувається швидше, холодна — повiльнiше) — оболонка лопається, i з'являється пуголовок. Якщо розглядати його в збiльшувальне скло, то в ньому ясно можна розрiзнити очi й рот. Протягом перших днiв його вiльного життя рiст швидко збiльшується, голова товщає, тiло робиться бiльше округлим, хвiст подовжується. Точно так само вiдбувається змiна зябер зовнiшнiх на внутрiшнi, а на 14 день утворяться легенi. Харчується пуголовок так: поряд з рослинними речовинами й тваринами вiн поïдає дрiбнi личинки тритонiв i жаб, риб'ячу iкру й дрiбних водних комах
На другому мiсяцi життя рiст пуголовка вповiльнюється, коли вiн, нарештi, досягає в довжину 6-7 см, те в нього вже цiлком сформувалися ноги, але хвiст усе ще залишається длиннее всього тiла. Пiсля цього починається поступове укорочування хвоста, що зробився тепер непотрiбним, а коли хвiст зникає, то молоде жабеня виявляється менше ростом, чим був пуголовок, з якого вiн тiльки що утворився. Весь цикл перетворення закiнчується в 4 мiсяцi, але рiст жаби триває до 5 i навiть бiльше.
Жаба-Бик
Rana cetesbyana
Загiн безхвостi — Ecaudata
Жаба-Бик має тулуб вiд 17 до 19 див, а заднi ноги в 24 див. Фарбування приблизно така ж, як у нашоï зеленоï жаби. Область ïï перебування простирається вiд нижнього басейну Мiссiсiпi до узбережжя Атлантичного океану. Живе вона звичайно бiля рiк, у густих чагарникових заростях. Голос має дуже голосний, чутний на вiдстанi декiлькох миль, так що концерти, якi вони задають навеснi, а в деяких мiсцях майже цiлий рiк, становлять щире нещастя мiсцевих жителiв
Згiдно своєму гiгантському росту жаба-бик дуже ненажерливий i в незлiченнiй кiлькостi пожирає всяких комах, наземних, водних, равликiв, а також вистачає дрiбних рибок, навiть невеликих пташок. У фермерiв вони проводять спустошення домашнiх птахiв: поïдають молодих каченят, накидаються на курчат, що наблизилися до берега, i, перш нiж приспiє на допомогу люто кудахтающая квочка, тягнуть свiй видобуток у воду й там поïдають. Розповiдають, що жаби цi поïдають навiть змiй вагою до 300 грамiв. Жаба ця представляє досить ласу дичину й на неï полюють не тiльки iз сачками й вудкою, але також стрiляють ïх дробом
Жерлянки
Загiн безхвостi — Ecaudata
Жерлянка бiльше схожа на невелику жабу, зверху сiра або чорна, знизу жовтогаряча, у чорних плямах. Шкiра жерлянок отрутна. Не так смертельно, як у древолазов, але сильнiше, нiж у наших жаб. Попереджає про свою неïстiвнiсть жерлянка так: перевертається червоним-чорно- червоним черевом нагору. Коли налякана, немов пiною, покривається отрутними видiленнями
Iкра прикрiплюється вночi до рослин i прочим, наявним пiд водою предметам. Приблизно через тиждень iз ïï виводяться пуголовки. Через три мiсяцi, а де теплiше — i ранiше, перетворюються в жабенят (у липнi-серпнi). Потiм осiнь поступається мiсцем зимi, i жерлянки переселяються в нори мишей-полiвок, у льохи, у пухкi береговi наноси, подекуди зимують вводе.
Желтобрюхая жерлянка живе в передгiр'ях i горах Закарпатськоï Украïни. Краснобрюхая жерлянка поширена ширше: майже по всiй європейськiй частинi колишнього СРСР. У Криму вона водиться, а на Кавказi немає.
Акварiумнi жаби
Прагнучи до спiлкування iз природою, багато хто заводять у себе будинку акварiуми. Але не завжди ïхнiми мешканцями бувають риби. Iнодi в них поселяють водних жаб, тритонiв, маленьких черепашек.
Наша розмова пiде про водних жаб На жаль, у нашiй краïнi реально придбати можна всього кiлька видiв. Це шпорцевие жаби — ксенопуси ( Xenpous laevis ), карликовi пипи й гименохируси ( Hymenochirus boettgeri ); умовно сюди ж можна вiднести й жерлянок ( Bombina ) .
ДО “примiщення” жаби невимогливi. Невеликих особин улаштує навiть 3 — 5 — лiтрова банка, але для зручностi спостереження краще використовувати акварiум вiд 20 лiтрiв, 50 — 60лiтровий — це вже розкiш
Облаштованiсть i встаткування акварiума для жаб у принципi таке ж, як для риб, але, звичайно, є й своï особливостi. У першу чергу це стосується ґрунту, пiдбора рослин i системи очищення води, тому що жаби активно риються в ґрунтi, люблять пiд чим — нибудь ховатися й набагато бiльше, нiж риби, забруднюють воду
Ґрунтом може служити рiчковий гравiй або, що значно краще, гранiтна крихта (4 — 6 мiлiметрiв). Такий ґрунт — гарний субстрат для бентосних органiзмiв, вiд яких залежить бiологiчна рiвновага в акварiумi й, що особливо важливо, вiн мало придатний для риття й випадкового заковтування разом з кормом. У жодному разi не можна використовувати пiсок, особливо дрiбний, це веде в найкращому разi до постiйноï каламутi, у гiршому — до псування води, не говорячи вже про небажанi наслiдки вiд заковтування жабою пiску
При пiдборi рослин треба враховувати звичку жаб вести пiдкоп пiд будь- який предмет. Коротше, рослини бажанi досить великi, з мiцними стеблами й листами, з потужною кореневою системою (криптокорини, ехинодоруси, великi нимфейние й iн.). Стебло внизу треба обкласти великими каменями
Мiж iншим, нi ґрунт, нi рослини самi по собi жабам нi до чого й при гарнiй фiльтрацiï або частiй замiнi води вони прекрасно можуть жити й без них
Що стосується системи очищення води, то передбачити ïï дуже бажано, особливо у видових стацiонарних акварiумах. I краще, якщо фiльтр буде могутнiший, чим передбачається для даного обсягу. Застосовувати потужнi механiчнi фiльтри не треба, тому що майже все зi згадуваних жаб — жителi стоячих вод i потоку води не люблять. При необхiдностi можна використовувати нагрiвачi й терморегулятори
Варто пам'ятати, що встаткування, особливо скляне, треба надiйно змiцнювати, оскiльки жаби намагаються пролiзти в кожну щiлина
До якостi води жаби менш чутливi, чим риби. Краще користуватися вiдстояною водою, але нiчого страшного не вiдбудеться, якщо вона буде з — пiд крана. Природно, рiзких перепадiв температури варто уникати. Аерацiя, незважаючи на легеневий подих жаб, бажана, але якщо ïï нi, теж не лихо. На практицi, як це нi парадоксально, чим гiрше якiсть води (звичайно, до вiдомих меж), тим краще почувають себе жаби. Наприклад, гименохируси, самi примхливi зi згадуваних жаб, поки сидять у лiтровiй банцi, в “кашi” iз власних шкiр i екскрементiв — усе в порядку, посадиш в iдеальнi, з людськоï точки зору, умови — чекай хвороб i вiдмiнка
Кiлька слiв про годiвлю. Усе жаби — хижаки, i воднi не виключення. Розмiр видобутку залежить вiд величини пащi й обсягу шлунка. Годувати своïх вихованцiв ви можете мотилем, коретрой, хробаками, пуголовками й т. п.
Особливу увагу хотiв би звернути на хробакiв: за моïми спостереженнями, це один iз кращих кормiв для земноводних. Але трубочник я б не рекомендував крiм того, що хробак живе в стiчних водах i акумулює в собi шкiдливi речовини, вона ще й дуже жирний, що провокує хвороба печiнки
Ïдять жаби й дрiбно нарiзанi шматочки риби й м'яса, якi вони беруть iз дна
Часто доводиться чути питання: чи можна мiстити жаб разом з рибами? У бiльшостi випадкiв — немає. Пипи й особливо ксенопуси з'ïдять усiх, хто менше ïх по величинi. Гименохирус прекрасно уживается з риб'ячим дрiб'язком, але для нього досить небезпечне сусiдство бiльших хижих риб
Ситуацiя з жерлянками трохи iнша. Як жителi поверхнi води вони прямо мешканцям акварiума не загрожують, однак неприручена дика жаба при переляку видiляє отрутний шкiрний секрет i в невеликiй ємностi може перетруïти риб. Розведенi в неволi жерлянки в цьому змiстi безпечнi. Дику ж жабу перед посадкою в загальний акварiум треба потримати один — два мiсяцi в окремiй ємностi, щоб вона звикла кхозяину.
Усiм, хто мiстить водних жаб, треба пам'ятати про те, що акварiум обов'язково повинен бути закритий склом або сiткою. Iнакше вони можуть вистрибнути на пiдлогу й засохнути, а стрибуни вони дуже спритнi