Серебряноборское досвiдчене лiсництво
Серебряноборское досвiдчене лiсництво загальною площею 2826 гарозташовано в колишньому Кунцевском районi Московськоï областi.
Нинi воно включено великою своєю частиною в район м. Москви
Територiя лiсництва, розташована в долинi р. Москви й на прилежащих до
неï вододiлах, характеризується розчленованим мезорельефом з
амплiтудою висоти близько 100 м. Корiннi береги, з абсолютними висотами
вiд 185 до 220 м, у геоморфологическом вiдношеннi належать до Клинско-
Дмитровской височини, що тут зветься Татарських висот
КЛIМАТ
Всi спостереження ставляться до перiоду з 1967 по 1971 г
Середня рiчна температура повiтря за зазначенi роки +3,8 С с коливаннями
з 2,5 до 4,6 С
Мiнiмальна температура, коли-або що спостерiгався (абсолютний мiнiмум)
-43 С
Максимальна (абсолютний максимум) +38 С
Тривалiсть безморозного перiоду 125-130 днiв
Середня дата першого осiннього заморозку 25.09, середня дата останнього
весняного заморозку 14.05
Температура самого теплого мiсяця +17,5С
Температура самого холодного мiсяця -10,5 С
Рiчна кiлькiсть опадiв становить 545,1 мм iз коливаннями вiд 444,7 до
691,9 мм
Вiдносна вологiсть повiтря 76 %
Швидкiсть вiтру середньорiчна 3,5 м/сек, i якщо прийняти високий
вiдсоток лiсистостi, то вплив вiтру в самому лiсництвi не дуже сильно.
Однак вiдомi мiсяцi, коли вiдзначалися сильнi пiвденно-схiднi вiтри, схiдний^-схiднi-пiвнiчно-
схiднi, пов'язанi з рясним снiгопадом, що викликало снеголоми, буреломи
й iн
Середня висота снiжного покриву 22-24 см
Промерзання ґрунту в середньому становить 40-42 см
РАДIАЦIЙНИЙ РЕЖИМ
Радiацiйний режим на вiдкритому мiсцi
На вiдкритому мiсцi ФАР (фотосинтически активна радiацiя) у складi
iнтегральноï радiацiï виявився рiвним 40 % при прямих i 54 %
при неуважних променях
Протягом доби й залежно вiд типу погоди склад на вiдкритому мiсцi значно
мiняється. При яснiй погодi цi змiни звичайно плавнi, при мiнливiй
хмарностi якiснi змiни складу радiацiï, навпроти, рiзкi й
нерегулярнi, При цьому в 4, 5-2 рази мiняється вiдношення
кiлькостi ФАР до iнтегральноï радiацiï червоних променiв до
синiх, далеких червоних до ФАР
Освiтленiсть вiдкритих просторiв також сильно мiняється й залежить
вiд наявностi й бала хмарностi. В умовах Пiдмосков'я з 8-10 годин на
обрiï з'являються купчастi хмари , до полудня хмарнiсть
збiльшується до трьох-семи балiв i вище, пiсля 14-15 годин вона
починає зменшуватися. Iмовiрнiсть похмуроï погоди iз
хмарнiстю понад вiсiм балiв становить у Пiдмосков'я близько 50 %. При
хмарному небi на вiдкритому диску сонця кiлькiсть ФАР може
збiльшуватися, причому значно зростає частка неуважноï
радiацiï. Закриття диска хмарами iстотно знижує iнтенсивнiсть
радiацiï, особливо в полуденнi годинники. Порiвняно швидке
пересування хмар по небу створює пульсуючий ритм радiацiï з
рiзкими неправильними коливаннями як по iнтенсивностi, так i по
спектральному складi. У хмарну погоду протягом п'яти мiнут iнтенсивнiсть
ФАР може змiнитися в 2-5 разiв. При облiку хмарностi виявилося, що
навiть у самi довгi лiтнi днi (кiнець червня) висока освiтленiсть (60
тис. лк) займає тiльки 20 % часу свiтлового дня. Освiтленiсть
нижче 20 тис. лк вiдзначаються в 50 % випадкiв. Таким чином, що
переважає є iнтенсивностi ФАР нижче 60 тис. лк
Радiацiйний режим пiд пологом лiсу Пiд полог лiсу в ясну погодупопадає радiацiя наступних видiв:
1. Прямi променi сонця, профiльтрованi крiзь листя або хвою
2. Неуважна радiацiя сонця
3. Прямi променi сонця, що проникнули через просвiти в полозi
4. Неуважна радiацiя сонця
Прямi променi сонця, що пройшли крiзь просвiти прологу, утворять
вiдблиски, розподiленi по площi вкрай нерiвномiрно. Iншi види
радiацiï розподiляються вiдносно рiвномiрно. У вiдблисках цi види
радiацiï (1,2,4) утворять одну з компонентiв сумарноï
радiацiï — неуважну. У затемнених дiлянках
зустрiчається тiльки неуважна радiацiя. У похмуру погоду, коли
прямi променi вiдсутнi, пiд полог лiсу попадають лише два види
радiацiï: неуважна радiацiя, що пройшла крiзь просвiти в полозi, i
профiльтрована крiзь листя
Спектральний склад i кiлькiсть радiацiï у вiдблисках непостiйнi й
залежать вiд того, у якiй пропорцiï в них беруть участь пряма й
неуважний компоненти. У тiньових дiлянках, де є присутнiм одна
неуважна радiацiя, ïï спектральний запас i кiлькiсть значно
бiльше постiйнi й сильнiше змiненi в порiвняннi з вiдкритому мiсцем, чим
у вiдблисках. Тому що iнтенсивнiсть свiтла у вiдблисках дуже непостiйна,
те бiльше точною й надiйною характеристикою свiтлового режиму в лiсi
є iнтенсивнiсть неуважноï радiацiï
РАПРЕДЕЛЕНИЕ ҐРУНТIВ
Ґрунту Сереноборского досвiдченого лiсництва ставляться в
основному до ґрунтiв дерено-пiдзолистого типу. Однак на пiдставi
морфологiчних ознак, динамiки фiзико-хiмiчних процесiв i розподiл
рухливого залiза можна вважати, що ґрунту на двочленних
вiдкладеннях пiд листяними лiсами правильним вiдносити до пiдтипу бурих
лiсових ненасичених ґрунтiв, а ґрунту пiд сосниками,
розташованими на третiй надзаплавнiй терасi р. Москви, розвиненi на
потужних алювiальних вiдкладеннях iз глибоким заляганням ґрунтових
вод, — до пiдтипу лiсових оподзоленних. Гарна дренированность i
надходження опада широколиственних порiд, богатого зольними елементами,
спричиняються вiдсутнiсть iнтенсивного подзолообразовательного процесу
На територiï лiсництва переважають наступнi групи ґрунтiв:
пiдзолистий^-пiдзолистi-дерено-пiдзолистi суглиннi, пiдзолистий^-пiдзолистi-дерено-
пiдзолистi на двочленних породах, пiдзолистий^-пiдзолистi-дерено-
пiдзолистi супiщанi
Серед дерено-пiдзолистих суглинних видiляються дерново-среднеподзолистие
й дерново-сильноподзолистие ґрунту. Вони розподiленi на плоскiй
частинi вододiлу (ïх можна назвати середньо- i сильноподзолистими
ґрунтами по новiй номенклатурi)
Дерено-пiдзолистi двочленнi ставляться до дерново-слабоподзолистим
ґрунтiв i займають слабопологие схили вододiлу(бурi
слабооподзоленние) . Серед дерено-пiдзолистих супiщаних видiляються дероново-слабко-
i среднеподзолитстие ґрунту (бурi слабко- i среднеподзолистие
супеси)
Невелику площу на вододiлах, терасах i по днищах балок i ярiв займають
перегнойно-болотно-глеевие ґрунту. У долинi р. Чагинки поширенi
середньо- i тяжелосуглинистие з ознаками оглеения, з потужнiстю обрiю А1
до 40-50 см
Розподiл ґрунтiв на територiï лiсництва в значнiй мiрi
збiгається з розподiлом груп типiв лiсу описаних С. А. Нiкiтiним
(1961) i Л. П. Рисиним (1969) . Так, суглинестие середньо- i
сильноподзолистие ґрунти зайнятi осичняками, дубниками —
похiдними вiд ялинника з дубом. На двочленних пiщаних дерново-
слабоподзолистих ґрунтах поширенi складнi сосники, бiльше багатi в
порiвняннi iз сосниками на пiщаних дерново-среднеподзолистих
ґрунтах
Ґрунту лiсництва мають сприятливими лесорастительними властивостi,
хоча поряд з ним спостерiгається в деяких ґрунтах i недолiк
живильних речовин, особливо азоту. Ґрунту пiд складними борами
лiсництва ставляться до групи дерено-пiдзолистих супiщаних
КОРОТКИЙ ОПИС ҐРУНТIВ ДЛЯ КОЖНОÏ ПРОБНОÏ ПЛОЩI
Пробна площа N 1 розташована на другiй надзаплавнiй терасi р. Москви, що
має невеликий ухил на захiд
Ґрунт дерново-слабоподзолистая: характеризується наступними
морфологiчними ознаками
А 0 — 2 див. Лiсова пiдстилка з напiврозкладених листiв, хвоï
й трав
А 2 — 7 див. Темно-сiрий, супiщаний, слабокомковатий, рихловатий.
Сильно переплетений корiннями. Перехiд в обрiй А поступовий
А 7 — 16 див. Ясно-сiрий, з жовтими плямами й темними гумусовими
затеками, пiщаний, плотноватий. Багато дрiбних i великих корiнь .
Перехiд в обрiй У поступовий
В 16 — 56 див. Свiжий, жовто-бурий, супiщаний, безструктурний,
плотноватий. Багато корiнь
В 56 — 102 див. Жовто-бурий свiтлий пiсок зi звивистими тонкими
залiзистими прошарками й численними валунчиками. Зустрiчаються корiння
сосни. Перехiд у нижележащий обрiй ясний
В 102 — 210 див. Iз глибини 102 до 172 див. ясно-жовтий свiжий
пухкий дрiбний пiсок iз шарами бурою супеси. Корiнь майже немає.
Нижче, до 210 див., бурий, супiщаний, плотноватий. Вiдзначається
сильне розгалуження корiнь, що утворять “лапчастi”
закiнчення
З 210 див. i нижче. Свiжий ясно-жовтий пухкий пiсок. Корiнь немає
Пробна площа N 2 закладена в соснових культурах у вiцi 20 рокiв на
слабоподзолистой окультуреному ґрунту
Почвообразующей породою служить ясно-жовтий пiсок. Ґрунтовий профiль має наступна будова
А 0 — 1 див. Шар пiдстилки зi свежеопавшей хвоï, пухкий
А 1 — 2 див. Шар пiдстилки, подвергшейся розкладанню
А 2 — 3 див. Напiврозкладеноï, злежалий шар пiдстилки
А 3 — 12 див. Сiрий, сухий, пiщаний, сильно переплетений корiннями
А 12 — 24 див. Сiрий, сухий, пiщаний, щiльний, багато тонких
корiнь
А В 24 — 38 див. бiлястий, пiщаний, щiльний, багато корiнь
В 38 — 65 див. Жовто-бурих, пiщаних, щiльний, корiнь менше
В 65 — 114 див. Пiщаний, неоднорiдно пофарбований, жовтий, мiсцями
бурий, дуже щiльний. Корiнь мало
В 114 — 173 див. Жовтий пiсок у лiнзi сiрого пiску, щiльний.
Окремих корiнь у лiнзi сiрого пiску
Пробна площа N 3 закладена на лiсовiй галявинi, пов'язаною iз сосновим
культурам
Ґрунт дерново-слабоаподзолистая. Нижче приводиться опис
ґрунтового розрiзу
А 0 — 5 див. Сiрий, грудкувато-пилуватий, сухий, плотноватий,
легкосуглинистий. Дернина утворена злаками
А 5 — 20 див. Сiрий, комковато-порошистий, плотноватий, багато
тонких корiнь трав
А В 20 — 42 див. Польовий, легкосуглинистий, комкавато-порошистий,
плотноватий. Багато корiнь трав, переважно вейника
В 42 — 110 див. Неоднорiдний по кольорi й механiчному складi;
темнобурий, легкосуглинистий, мiсцями жовтий, пiщаний, щiльний. Корiнь
мало. Перехiд в обрiй У поступовий
В 110 — 180 див. Жовтий, пiщаний, вологий, мiсцями темно-бурий,
щiльний. Корiнь немає
З 180 див. i нижче. Жовтий вологий пiсок
Пробна площа N 4 розташована на схилi корiнного берега до долини р.
Москви, на абсолютнiй висотi 190-195 м. Схил прорiзаний лощиною й
має значний (до 10) ухил до заходу Тут поширенi делювiальнi
шаруватi супiщанi вiдкладення, що є водоупором, на якому нерiдко
формується верховодка. Ґрунт бура оподзоленная на двочленних
вiдкладеннях
А 0 -1 див. Пiдстилка пухка, що складається з неразложившегося
дубового опада, звичайно минулого року
А 1 — 4 див. Темно-сiрий, супiщаний, немiцно мелкокомковатий,
сильно переплетений тонкими корiннями. Зустрiчаються дощовi хробаки.
Окремi пiщаники створюють свiтле тло в нижнiй частинi обрiю. Є
мiцелiй грибiв. Рихловатий, у нижнiй частинi плотноватий
А 4 — 8 див. Сiрий, супiщаний з неясною й немiцною структурою,
плотноватий. Багато корiнь
А В 8 — 22 див. Сiрувато-бурий, супiщаний, плотноватий, свiжий,
багато корiнь, зустрiчаються окремi грудочки. Сильно переритий
землероями
В 22 — 48 див. Свiтло^-бурий з темнуватим вiдтiнком, свiжий,
розпадається на немiцнi острогранние глибки з неясною
горизонтальною подiльнiстю, плотноватий. Багато живих корiнь дiаметром
5-10 мм i ходiв, що залишилися про згнилi корiння
В 48 — 75 див. Неоднорiдний по кольорi й механiчному складi. На
сiрому супiщаному тлi iржавi суглиннi плями, щiльний.
Зустрiчається гранiтна галька. Корiнь мало. Донизу бурий суглинок
утворить основне тло
З 75 див. i нижче. Червоно^-бурий влажноватий середнiй суглинок,
грузлий, безструктурний, щiльний. Багато дрiбних каменiв. Корiнь майже
немає
Пробна площа N 5 розташована на вододiлi, в 200 м. вiд дубника
Ґрунт бура оподзоленная на червоно-бурому суглинку. Характер
ґрунтового профiлю те ж, що й у дубнике, але потужнiсть
обрiïв трохи вiдрiзняється: А 0 — 1 див. ;А 1 — 4
див. ;А 4 — 8 див. ;А В 8 — 30 див. ;В 30 — 50 див. ;
В 50 — 90 див. ;З 90 див. i нижче
Пробна площа N 6 також розташована на вододiльнiй територiï
Ґрунт бура оподзоленная, розвинена на двочленних вiдкладень
А 0 — 1 див. Пiдстилка з торiшнього опада листiв дуба й осики
А 1 — 4 див. Темно-сiрий, свiжий, супiщаний, немiцно грудкувато-
зернистий, з окремими окатанними осколками гранiту, плотноватий. Багато
корiнь
А 4 — 11 див. Свiжоï, сiроï, супiщаний, неясноï
структури, плотноватий. Багато корiнь. Обрiй сильно переритий землероями
А В 11 — 43 див. Сiрий з буруватим вiдтiнком, з окремими iржавими
прожилками, супiщаний, свiжий, що трохи щiльнiше предидет. Корiнь менше,
нiж в обрiï А. Границя з обрiєм У ясна
В 43 — 67 див. Неоднорiдно пофарбований, жовто-бурий з iржавими
прожилками, легка супесь. Корiнь мало
В 67 — 90 див. Неоднорiдний по кольорi, На червоно-бурому
суглинному тлi горизонтальнi й вертикальнi прожилки сiрого кольору.
Середнiй, суглинок, щiльний
З 90 див. i нижче. Червоно-бурий середнiй суглинок, грузлий, щiльний iз
вкрапленнями Mn
Як показує морфологiчний опис, будову ґрунтiв, розвинених
пiд сосником рябиново-лiщиновим, на лiсовiй галявинi, i пiд основними
культурами на глибоких алювiальних пiсках, i пiд листяними лiсами на
двочленнi по механiчному складi наносах має значнi розходження.
Для дерено-пiдзолистих ґрунтiв характерна ясно виражена
оподзоленность i незначна потужнiсть гумусового обрiю. У ґрунтах,
сформованих на двочленних наносах, пiдзолистий обрiй виражений слабко,
алювiальний обрiй пофарбований у червонуватi тони, вiдзначаються ознаки
оглеения
РЕЛЬЄФ
Основнi особливостi макрорельєфу Московськоï областi
зложилися ще в дочетвертичние епохи, коли утворилися Верхне-Волзька й
Мищерская низовини, Клинско-Дмитровская височина й Подiльське плато.
Сучасна долина р. Москви прокладена по прамосковской долинi
ГЕОМОРФОЛОГIЯ
Про древнi вiдкладення описуваного району можна судити по оголеннях
кореного берега уздовж р. Москви. У верхньому вiдрiзку долинi корiннi
береги складенi вапняками кам'яновугiльного вiку, що утворять крутi
обриви. У районi Серебряноборского лiсництва в оголеннях у с. Троецкое-
ликово внизу простежуються пiщанистi вiдкладення аквилонского й
портландского ярусiв юрськоï епохи, вище — залiзистi пiщаники
неокомского ярусу крейдовоï епохи. У вiдкладеннях в однiй з
надзаплавних терас перебувають вiдомi в лiтературi межледниковие озернi
вiдкладення iз включеннями вапняного мергелю, залишкiв тварин i рослин .
Широке поширення в оголеннях лiвого берега мають юрськi чорнi глини, що
є ложем русла рiки й обумовлюють формування зсувiв i вихiд
ґрунтових вод
Бiльшу роль у формуваннi сучасного рельєфу Татаровских висот
зiграло передостаннє московське заледенiння, в епоху якого була
вiдкладена товща червонясто-бурих валунних суглинкiв i глин. Ця товща
наступними процесами водноï ерозiï в одних мiсцях пiддалася
поверхневому розмиву, в iнших була перекрита товщею супесей пiскiв i
покривних суглинкiв невеликоï потужностi. Розмив товщi червонясто-
бурих моренних суглинкiв i глин особливо iнтенсивно з'явився на берегах
р. Чагинки й Ромашковских ярiв, на схилах яких оголюються пiщано-
глинистi вiдкладення крейдового вiку
Необхiдно вiдзначити, що на корiнних берегах Серебряноборского лiсництва
невелике поширення мають покривнi лессовидние суглинки, якi на
навколишнiх просторах Клинско-Дмитровской височини є переважними
почвообразующими вiдкладеннями. На схилах Татаровских висот до долини р.
Москви поширенi шаруватi песчан-суглиннi й супiщанi делювiальнi
вiдкладення невеликоï потужностi
Вододiльна частина Серебряноборского лiсництва по рельєфi й складу
вiдкладень характеризується рiвнинами, складеними моренними червонясто-
бурими суглинками й глинами й розчленованими негустою мережею лощин i
балок, бiльш-менш виражених дренированних схилiв, складених
делювiальними вiдкладеннями. На дiлянцi Татаровских висот, мiж джерелами
р. Фильки, ур. Високi галявини й с. Черепково, перебуває рiвнина,
майже позбавлена ерозiйноï мережi, зi слабко вираженим западинним
мiкрорельєфом, червонясто-бурими суглинками, мiсцями перекрита
наносами супесей i пiскiв невеликоï потужностi
БИОТИЧЕСКИЕ ФАКТОРИ
ФЛОРА
У результатi дослiдження Московськоï областi в 1966 р. виявлено
1312 видiв рослин . Близько 42 % iз цього числа видiв зустрiчаються на
територiï Серебряноборского досвiдченого лiсництва. Деяким з них
загрожує зникнення
На територiï лiсництва налiчується 557 видiв вищих рослин,
крiм мохiв, що належать до 85 сiмейств. Найбiльш численнi 11 сiмейств:
1. Сложноцветние
2. Злаковi
3. Розоцветние
4. Гвоздиковi
5. Лютиковий
6. Губоцветние
7. Бобовi
8. Осоковi
9. Норичниковие
10. Зонтичнi
11. Орхидние
На частку цих сiмейств доводиться 326 видiв, що становить 59 % флори
лiсництва. Особливо слiд зазначити сiмейство крестоцветних, що на
територiï лiсництва включає 23 виду, де переважають
бур'янистi види
Гнiтюче число видiв (74,5 %) представлено трав'янистими багатолiтниками.
Одне-дволiтники становлять 16 %, чагарнички й напiвчагарнички —
близько 1 %. На частку деревинно-чагарникових порiд доводиться 8,5 %
У рiзних типах лiсу на територiï лiсництва було зареєстровано
307 видiв рослин, що належать до 61 сiмейства
Видiв “чисто лiсових”, тобто встречающихся тiльки в лiсових
спiвтовариствах i за ïхнiми межами на територiï лiсництва не
живуть, налiчується 83, що становить 28 % вiд загального списку
лiсовоï флори (39 сiмейств)
Для широколиственних лiсiв лiсництво характерно безумовна перевага
властиво неморальних видiв. У складних сосниках зустрiчаються як
бореальние, так i неморальнi види, причому ценотическая значимiсть
останнiх перебуває в прямоï залежностi вiд лесорастительних
умов. У чистих, щодо простих сосниках неморальнi елементи майже повнiстю
вiдсутнi й основу травяно-кустарничкового покриву становлять тайговi,
боровi й почасти бетулярние види
У результатi проведених дослiджень у лiсництвi в рiзних типах лiсу
зiбрано понад 250 видiв грибiв, серед яких переважна бiльшiсть ставиться
до вищим сумчастого й базидиальним грибам, нижчi гриби iз класiв
фикомицетов по своєму складi нечисленнi
У Серебряноборском досвiдченому лiсництвi переважають наступнi види:
12. Сосник
13. Сосник з дубом
14. Липняки 4. Дубняк
15. Осичняки
16. Березняки
17. Ялинник
ФАУНА СЕРЕРНЯБОРСКОГО ДОСВIДЧЕНОГО ЛIСНИЦТВА
Сосновi бори, елово-широколиственние лiсу, березняки, осичняки й
приречние лiсовi вгiддя Серебряноборского досвiдченого лiсництва,
представленi бiльшим набором типiв лiсу, створюють значна
розмаïтiсть умов перебування для птахiв i ссавцiв
ПТАХА
Фауна птахiв захiдного сектора Пiдмосков'я, включаючи пролiтних i
зимуючих, перевищує 250 видiв, однак залишити лише птахiв, що
гнiздяться або знаходять притулок у лiсах i на лугах Срiбного бору, i
птахiв залiтних, то число видiв скоротиться до 152. Гнiздиться в цей час
106 видiв (таблиця N 5)
Основну масу видiв становлять горобинi птахи — 51 вид (29,5 % вiд
числа всiх видiв) , потiм деннi хижi птахи (10 видiв) , сови (8 видiв) .
Однак чисельнiсть хижакiв украй незначна й продовжує скорочуватися
в мiру освоєння примiських лiсiв у господарських цiлях i для
вiдпочинку
Вигляд населення птахiв рiзко змiнюється по сезонах року у зв'язку
у зв'язку з такими перiодичними явищами в життi птахiв, як пролiт,
вiдлiт, кочiвлi, зимiвлi не видiв, що гнiздяться тут, i у зв'язку iз
сезонноï -12
змiною птахами бiотопiв, утворенням тимчасових скупчень, зграй i
перерозподiлом ïх у просторi. ДО 106 видiв, що гнiздяться, з яких
27 видiв оседли або полуоседли, додається 35 видiв пролiтних i
зимуючих птахiв
Зимова авiафауна представлена 32 видами
Спiввiдношення сезонних аспектiв авивфауни (лiтнiй — види, що
гнiздяться, 70 %, весняний 88,2 %, осiннiй — 97,4 % i зимовий
— 21 %) вiдбиває динамiчнi змiни в якiсному складi населення
птахiв у рiзнi сезону року
У зв'язку з високим вiдсотком лесопокритой площi на територiï
Срiбного бору й з особливостями ярусноï структури лiсiв на частку
птахiв, що живуть у кронах дерев, доводиться 45,2 % видiв, птаха, що
живуть у пiдлiску, становлять 19 %, у травяно-кустарничковом ярусi й
серед труску 9,4 %, а види, у значнiй мiрi еврибiонтнi, що заселяють всi
яруси лiсу, — 26,4
ССАВЦI
Населення ссавцiв Срiбного бору представлено 39 видами. При цьому за
останнє десятилiття видра, вовк i козуля практично зникли, а
борсук, куниця, чорний тхiр, кабан, кутора, миша-крихiтка, водяна
полiвка, соня-полчок i лiсова мишовка стали досить нечисленними
Загiн комахоïдних представляють: Ïжак європейський,
Крiт, Кутора, Бурозубка звичайна, Мала бурозубка, Середня бурозубка
Загiн рукокрилатих представляють: Ушан, Вусата ночница, Нетопир
Натузиуса, Двоцвiтний кожан, Ставкова ночница, Руда вечерница
Загiн хижих представляють: Борсук, Куниця, Норка, Горностай, Чорний
тхiр, Пещення, Енотовидная собака, Лисиця
Загiн парнокопитних представляють: Лось, Козуля, Кабан
Загiн зайцеобразних представляють: Заєць-Русак, Заєць-бiляк
Загiн гризунiв представляють: Бiлка, Руда полiвка, Лiсова миша, Польова
миша, Будинкова миша, Сiрий пацюк, Чорна врода, Миша-Крихiтка, Водяна
полiвка, Соня лiсова, Соня-Полчок, Лiсова мишоловка
АНТРОПОГЕННI ФАКТОРИ
Однак заслуговує згадування такий немаловажний фактор, як
забруднення повiтря рiзними газами й пилом, що осаджується,
видiлюваними багатьма промисловими пiдприємствами й заводами, що
впливає на життєстiйкiсть лiсiв Пiдмосков'я, i зокрема
Сереноборского досвiдченого лесничествава
У порiвняннi з окремими районами Пiдмосков'я Серебряноборское досвiдчене
лiсництво перебуває в найкращих умовах, так, наприклад,
концентрацiя сiрчистого газу (SO) тут становить 0, 1-1,2 мг/м проти 3,
16-3,32 мг/м, наведених, наприклад, для Измайловского й Кучинского
лiсопаркiв. Вiдносно твердих домiшок (кiптява, пил i iн.) , те для
нашого лiсництва вони характеризуються в межах 0, 22-0,98 т/га в рiк,
тодi як, наприклад, заводи iм. Лихачова, ïм, Войкова викидають у
повiтря пилу 23 т/га в рiк
У цьому зв'язку пропущення свiтла снежено на 7 % проти 25 %
(Балашихинский лiсопарк) i 43 % (Лосиноостровская лiсова дача)
У цей час територiя лiсництва, не будучи заповiдноï,
продовжує випробовувати на собi дуже сильне рекреацiйне
навантаження, будучи частиною лiсопарковоï зони столицi
Все це, безсумнiвно, позначається на життєстiйкостi лiсiв, i
якщо Серебряноборское досвiдчене лiсництво, як було сказано вище,
перебуває у вiдносно сприятливих умовах, де поблизу немає
промислових пiдприємств, те Московська окружна дорога, що
проходить по територiï лiсництва, впливає
