Виклад змiсту роману Скляний звiринець

Це, по сутi, спогад. Тiм Уингфилд розповiдає про тiм часi —
мiж двома вiйнами, — коли вiн жив у Сент-Луïсi з матiр'ю
Амандой Уингфилд — жiнкою, надiленоï величезним
життєлюбством, але не вмiє пристосуватися до сьогодення й
запекло чiпляється за минуле, i сестрою Лаурою — мрiйницею,
перенесшей у дитинствi серйозну хворобу, — одна нога в неï
так i залишилася злегка коротше iнший. Сам Том, поет у душi, служив тодi
у взуттєвiй крамницi й болiсно страждав, займаючись ненависною
справою, а по вечорах вислухував нескiнченнi оповiдання матерi про
ïï життя на Пiвднi, про залишенi там шанувальникiв i iнших
дiйсних i мнимих перемогах…
Аманда нетерпляче чекає успiху дiтей: просування по службi Тома й
вигiдного замiжжя Лаури. Вона не хоче бачити, як ненавидить свою роботу
син i як боязкий i вiдлюдна дочка. Спроба матерi влаштувати Лауру на
курси машинопису терпить крах — у дiвчини вiд страху й
нервовоï напруги так трясуться руки, що вона не може вдарити по
потрiбнiй клавiшi. Добре ïй тiльки будинку, коли вона возиться зi
своєю колекцiєю скляних звiринок
Пiсля невдачi з курсами Аманда ще бiльше зацикливается на замiжжi Лаури.
Паралельно вона намагається впливати на сина —
намагається контролювати його читання: вона переконана, що романи
Лоуренса — улюбленого письменника сина — зайво бруднi.
Дивним Аманде здається й звичка Тома проводити майже всi вiльнi
вечори в кiно. Для нього ж цi походи — спосiб утекти вiд
монотонноï повсякденностi, єдина вiддушина — як для
сестри скляний звiринець
Вибравши пiдходящий момент, Аманда вириває в Тома обiцянка
привести в будинок i познайомити з Лаурою якого-небудь пристойного
парубка. Якийсь час через Том запрошує до обiду свого колегу Джима
О'коннора, єдиноï людини в магазинi, з ким вiн у близьких
стосунках. Лаура й Джим училися в однiй школi, але для Джима
несподiванка, що вона сестра Тома. Лаура, ще школяркою, була закохана в
Джима, що завжди перебував у центрi загальноï уваги — блищав
у баскетболi, керував дискусiйним клубом, спiвав у шкiльних постановках.
Для Лаури знову побачити цього принца своïх дiвочих мрiй —
теперiшнiй шок. Потискуючи йому руку, вона ледве не непритомнiє й
швидко ховається у своïй кiмнатi. Незабаром пiд пристойним
приводом Аманда вiдсилає до неï Джима. Парубок не
довiдається Лауру, i ïй самоï доводиться вiдкрити йому,
що вони давно знайомi. Джим iз працею згадує дiвчину, який дав у
школi прiзвисько Блакитна Роза. Цей славний, доброзичливий парубок не
настiльки вуж превстиг у життi, як обiцяв у шкiльнi роки. Правда, вiн не
втрачає надiï й продовжує будувати плани. Лаура
поступово заспокоюється — своïм щирим, зацiкавленим
тоном Джим знiмає з ïï нервова напруга, i вона поступово
починає говорити з ним як з давнiм iншому
Джим не може не бачити страшноï закомплексованности дiвчини. Вiн
намагається допомогти, переконує, що ïï
кульгавiсть зовсiм не впадає в око, — нiхто в школi навiть
не зауважував, що вона носить спецiальне взуття. Люди зовсiм не злi,
намагається вiн втолкувати Лаурi, особливо коли довiдаєшся
ïх ближче. Практично в усiх що-небудь так не ладиться — не
годиться вважати себе гiрше всiх. На його думку, головна проблема Лаури
полягає в тiм, що вона вбила собi в голову: тiльки в неï все
плохо…
Лаура запитує про дiвчину, з якоï Джим зустрiчався в школi,
— говорили, що вони обручилися. Довiдавшись, що нiякого весiлля не
було й Джим давно вже ee не бачив, Лаура вся розцвiтає.
Вiдчувається, що в душi ee зародилася боязка надiя. Вона
показує Джиму свою колекцiю скляних фiгурок — вищий знак
довiри. Серед звiринок видiляється єдинорiг — вимерла
тварина, нi на кого не схоже. Джим вiдразу обертає на нього увага.
Тому, напевно, нудно стояти на одному полку з пересiчними тваринами
начебто скляних конячок? Через вiдкрите вiкно з ресторану навпроти
доносяться звуки вальсу. Джим запрошує Лауру танцювати, та
вiдмовляється — боïться, що вiддавить йому ногу. Але я
ж не скляний, — зi смiхом говорить Джим. У танцi вони все-таки
натрапляють на стiл, i забутий там єдинорiг падає. Тепер вiн
такий же, як усе: у нього вiдламав рiг
Джим з почуттям говорить Лаурi, що вона незвичайна дiвчина, не схожа нi
на кого — зовсiм як ïï єдинорiг. Вона гарна, У
неï є почуття гумору. Таких, як вона, — одна на тисячу.
Словом, Блакитна Роза. Джим цiлує Лауру — прояснена й
перелякана, та сiдає на диван. Однак вона неправильно витлумачила
цей рух душi парубка: поцiлунок — просто знак нiжноï участi
Джима в долi дiвчини й ще — спроба змусити неï повiрити
всебя.
Однак, побачивши реакцiю Лаури, Джим лякається й квапиться
повiдомити, що в нього є наречена. Але Лаура повинна вiрити: у
неï теж усе буде добре. Треба тiльки перебороти своï
комплекси. Джим продовжує вирiкати типово американськi банальностi
начебто людин — сам хазяïн своєï долi i т.п., не
зауважуючи, що на особi Лаури, що тiльки що излучали божественне сяйво,
проступає вираження нескiнченного смутку. Вона простягає
Джиму єдинорога — на пам'ять про цей вечiр i оней.
Поява в кiмнатi Аманди виглядає явним дисонансом всьому
происходящему тут: та тримається грайливо й майже впевнена, що
наречений на гачку. Однак Джим швидко вносить яснiсть i, повiдомивши, що
повинен квапитися — йому ще потрiбно зустрiти на вокзалi наречену,
— откланивается й iде. Не встигає ще закритися за ним дверi,
як Аманда вибухає й улаштовує синовi сцену: до чого був цей
обiд i всi витрати, якщо парубок зайнятий? Для Тома цей скандал —
остання крапля. Кинувши роботу, вiн iде з будинку й пускається
встранствия.
В епiлозi Том говорить про те, що йому нiколи не вдасться забути сестру:
Я и не знав, що так вiддано тобi, що не можу зрадити. У його уявi
виникає прекрасний образ Лаури, що задуває перед сном свiчу.
Прощай, Лаура, — сумно вимовляє Том
В. И. Бернацкая
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.