КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/viklad_zmistu_romanu_skljaniy_zvirinec.dhtml

	Виклад змIсту роману Скляний звIринець Це, по сутi, спогад. Тiм Уингфилд розповiдає про тiм часi — мiж двома вiйнами, — коли вiн жив у Сент-Луïсi з матiр'ю Амандой Уингфилд — жiнкою, надiленоï величезним життєлюбством, але не вмiє пристосуватися до сьогодення й запекло чiпляється за минуле, i сестрою Лаурою — мрiйницею, перенесшей у дитинствi серйозну хворобу, — одна нога в неï так i залишилася злегка коротше iнший. Сам Том, поет у душi, служив тодi у взуттєвiй крамницi й болiсно страждав, займаючись ненависною справою, а по вечорах вислухував нескiнченнi оповiдання матерi про ïï життя на Пiвднi, про залишенi там шанувальникiв i iнших дiйсних i мнимих перемогах…
 Аманда нетерпляче чекає успiху дiтей: просування по службi Тома й вигiдного замiжжя Лаури. Вона не хоче бачити, як ненавидить свою роботу син i як боязкий i вiдлюдна дочка. Спроба матерi влаштувати Лауру на курси машинопису терпить крах — у дiвчини вiд страху й нервовоï напруги так трясуться руки, що вона не може вдарити по потрiбнiй клавiшi. Добре ïй тiльки будинку, коли вона возиться зi своєю колекцiєю скляних звiринок
 Пiсля невдачi з курсами Аманда ще бiльше зацикливается на замiжжi Лаури. Паралельно вона намагається впливати на сина — намагається контролювати його читання: вона переконана, що романи Лоуренса — улюбленого письменника сина — зайво бруднi. Дивним Аманде здається й звичка Тома проводити майже всi вiльнi вечори в кiно. Для нього ж цi походи — спосiб утекти вiд монотонноï повсякденностi, єдина вiддушина — як для сестри скляний звiринець
 Вибравши пiдходящий момент, Аманда вириває в Тома обiцянка привести в будинок i познайомити з Лаурою якого-небудь пристойного парубка. Якийсь час через Том запрошує до обiду свого колегу Джима О'коннора, єдиноï людини в магазинi, з ким вiн у близьких стосунках. Лаура й Джим училися в однiй школi, але для Джима несподiванка, що вона сестра Тома. Лаура, ще школяркою, була закохана в Джима, що завжди перебував у центрi загальноï уваги — блищав у баскетболi, керував дискусiйним клубом, спiвав у шкiльних постановках. Для Лаури знову побачити цього принца своïх дiвочих мрiй — теперiшнiй шок. Потискуючи йому руку, вона ледве не непритомнiє й швидко ховається у своïй кiмнатi. Незабаром пiд пристойним приводом Аманда вiдсилає до неï Джима. Парубок не довiдається Лауру, i ïй самоï доводиться вiдкрити йому, що вони давно знайомi. Джим iз працею згадує дiвчину, який дав у школi прiзвисько Блакитна Роза. Цей славний, доброзичливий парубок не настiльки вуж превстиг у життi, як обiцяв у шкiльнi роки. Правда, вiн не втрачає надiï й продовжує будувати плани. Лаура поступово заспокоюється — своïм щирим, зацiкавленим тоном Джим знiмає з ïï нервова напруга, i вона поступово починає говорити з ним як з давнiм iншому
 Джим не може не бачити страшноï закомплексованности дiвчини. Вiн намагається допомогти, переконує, що ïï кульгавiсть зовсiм не впадає в око, — нiхто в школi навiть не зауважував, що вона носить спецiальне взуття. Люди зовсiм не злi, намагається вiн втолкувати Лаурi, особливо коли довiдаєшся ïх ближче. Практично в усiх що-небудь так не ладиться — не годиться вважати себе гiрше всiх. На його думку, головна проблема Лаури полягає в тiм, що вона вбила собi в голову: тiльки в неï все плохо…
 Лаура запитує про дiвчину, з якоï Джим зустрiчався в школi, — говорили, що вони обручилися. Довiдавшись, що нiякого весiлля не було й Джим давно вже ee не бачив, Лаура вся розцвiтає. Вiдчувається, що в душi ee зародилася боязка надiя. Вона показує Джиму свою колекцiю скляних фiгурок — вищий знак довiри. Серед звiринок видiляється єдинорiг — вимерла тварина, нi на кого не схоже. Джим вiдразу обертає на нього увага. Тому, напевно, нудно стояти на одному полку з пересiчними тваринами начебто скляних конячок? Через вiдкрите вiкно з ресторану навпроти доносяться звуки вальсу. Джим запрошує Лауру танцювати, та вiдмовляється — боïться, що вiддавить йому ногу. Але я ж не скляний, — зi смiхом говорить Джим. У танцi вони все-таки натрапляють на стiл, i забутий там єдинорiг падає. Тепер вiн такий же, як усе: у нього вiдламав рiг
 Джим з почуттям говорить Лаурi, що вона незвичайна дiвчина, не схожа нi на кого — зовсiм як ïï єдинорiг. Вона гарна, У неï є почуття гумору. Таких, як вона, — одна на тисячу. Словом, Блакитна Роза. Джим цiлує Лауру — прояснена й перелякана, та сiдає на диван. Однак вона неправильно витлумачила цей рух душi парубка: поцiлунок — просто знак нiжноï участi Джима в долi дiвчини й ще — спроба змусити неï повiрити всебя.
 Однак, побачивши реакцiю Лаури, Джим лякається й квапиться повiдомити, що в нього є наречена. Але Лаура повинна вiрити: у неï теж усе буде добре. Треба тiльки перебороти своï комплекси. Джим продовжує вирiкати типово американськi банальностi начебто людин — сам хазяïн своєï долi i т.п., не зауважуючи, що на особi Лаури, що тiльки що излучали божественне сяйво, проступає вираження нескiнченного смутку. Вона простягає Джиму єдинорога — на пам'ять про цей вечiр i оней.
 Поява в кiмнатi Аманди виглядає явним дисонансом всьому происходящему тут: та тримається грайливо й майже впевнена, що наречений на гачку. Однак Джим швидко вносить яснiсть i, повiдомивши, що повинен квапитися — йому ще потрiбно зустрiти на вокзалi наречену, — откланивается й iде. Не встигає ще закритися за ним дверi, як Аманда вибухає й улаштовує синовi сцену: до чого був цей обiд i всi витрати, якщо парубок зайнятий? Для Тома цей скандал — остання крапля. Кинувши роботу, вiн iде з будинку й пускається встранствия.
 В епiлозi Том говорить про те, що йому нiколи не вдасться забути сестру: Я и не знав, що так вiддано тобi, що не можу зрадити. У його уявi виникає прекрасний образ Лаури, що задуває перед сном свiчу. Прощай, Лаура, — сумно вимовляє Том
 В. И. Бернацкая
 Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi. Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ Видавництво ACT.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/viklad_zmistu_romanu_skljaniy_zvirinec.dhtml