Виклад змiсту роману Мiсто

Минуло рокiв десять iз тих пор, як Флем Сноупс iз дружиною й дитиною прибув у Джефферсон i встановився за стiйкою ресторанчика, половинний пай у якому вiн вимiняв у В. К. Рэтлифа на третину занедбаноï садиби Старого Француза. Незабаром вiн був уже одноособовим власником цього закладу, а ще якийсь час через залишив ресторан i зайняв досi не iснуючий пост доглядача мiськоï електростанцiï
На цiй посадi вiн швидко вишукав додатковий, крiм пристойноï платнi, спосiб збагачення: Флему впало в око достаток важких мiдних деталей, прикрiплених або розкиданих отут i там; ïх вiн став збувати кудись на сторону — спочатку, потихеньку, а потiм оптом, для чого йому треба було залучити двох негрiв-кочегарiв
Негри допомагали Флему, нi про що не пiдозрюючи, але коли йому для своïх цiлей знадобилося нацькувати помiчникiв один на одного, тi всi зрозумiли, зговорилися мiж собою й перетаскали накраденi вже частини в бак мiськоï водокачки. Отут саме наскочили ревiзори. Флему вдалося зам'яти скандал, покривши недостачу готiвкою, але бак водокачки ще довгi роки виявляв собою пам'ятник Сноупсу, або, скорiше, не пам'ятник, а слiд його ноги, що знаменував, де вiн був i звiдки рушив далi.
Мiсце доглядача електростанцiï було створено спецiально для Флема мером Джефферсона Манфредом де Спейном. Повернувшись iз Куби в чинi лейтенанта, з особою, прикрашеною шрамом вiд удару iспанського клинка, де Спейн возвестил у мiстi настання нових часiв; вiн легко перемiг на виборах i перше, що зробив, зайнявши пост мера, купив гоночну машину, чим порушив виданий своïм попередником закон, що запрится в Джефферсоне ïзду на автомобiлях, — просто наплював на нього, хоча легко мiг би скасувати
Зустрiч i наступний роман Манфреда де Спейна й Дзиґи Сноупс були уготовани долею, вони настiльки безперечно втiлювали собою божественну простоту, безгрiшну й безмежну безсмертну пристрасть, що весь, або майже весь, баптистско-методистский Джефферсон — не маючи, втiм, нiяких доказiв передбачуваного зв'язку — iз захватом спостерiгав за тим, як вони наставляють роги Флему. Iншi дивувалися, отчого Флем ïх не накриє, але вiн просто не хотiв цього робити, витягаючи з невiрностi дружини — та i яка така може бути невiрнiсть iмпотентовi — своï вигоди. Посада доглядача електростанцiï була не останньоï
Прокравшись на електростанцiï, Флем кiлька рокiв нiчим певним не займався, а тiльки, по вираженню Рэтлифа, розводив Сноупсов, по його стопах просачивавшихся в Джефферсон. Його мiсце в ресторанчике спочатку зайняв Эк, але як несправжнiй Сноупс, не здатний до корисливостi, вона незабаром виявився сторожем при нафтоналивному баку, i заклад перейшов у руки колишнього вчителя iз французовой Балки, А. О. Сноупса. З'явився було в мiстi й теперiшньому вчителi Сноупс, але його застукали iз чотирнадцятилiтньоï, за що обваляли в дьогтi й пiр'ях i прогнали ладь; вiд iз залишилося двоє синiв — Байрон i Вергiлiй
Одним з деяких, хто не мiг спокiйно дивитися на вiдносини Дзиґи й де Спейна, був Гэвин Стивене, молодий мiський прокурор. Думки про те, що на очах усього Джефферсона виробляє жiнка, рiвних якоï не створювала природа , приводили його в сум'яття, спонукували щось — що саме, вiн i сам не знав — почати в чи порятунок те Дзиґи, чи те Джефферсона вiд Дзиґи й де Спейна. Сестра-близнюк Гэвина, Маргарет, радила братовi спочатку розiбратися, що його турбує бiльше: що Дзиґа не так доброчесна або що вона губить свою чесноту саме з де Спейном. Перед балом, що давав Котильонний клуб, що поєднував шляхетних дам Джефферсона, Гэвину прийшла думка послати бальний букет Юлi Сноупс, але Маргарет сказала, що тодi вуж треба посилати букети всiм запрошеним дамам. Гэвин так i зробив, а де Спейн, довiдавшись про це, пiшов його прикладу, але додому Маргарет i ïï братовi надiслав не одну, а цiлих двi святково оформленi коробки — у своєï Гэвин виявив пару бутоньєрок, використаним презервативом прив'язаних до заточених граблям, за допомогою яких його племiнник у свiй час, коли мер завiв манеру носитися мимо будинку прокурора, знущально при цьому сигналячи, проколов шини де Спейновой машини. Протистояння двох чоловiкiв одержало продовження на балi: Гэвину — як, можливо, i многим iншим — здалося, що де Спейн танцює iз Дзиґою непристойно, i вiн обсмикав кавалера; потiм у дворi вони чесно побилися, вiрнiше, мер просто ґрунтовно обробив прокурора
Улiтку, коли в судi не було нiяких особливих справ, прокурор Гэвин Стивене збудив процес проти акцiонерноï компанiï й мера, обвинувативши ïх у потураннi розкраданням на електростанцiï. У день засiдання вiн одержав записку вiд Дзиґи iз вказiвкою чекати на неï пiзно ввечерi в себе в конторi; коли вона прийшла, вiн став ворожити й допитиваться в неï, навiщо вона прийшла, хто — Флем Сноупс або Манфред де Спейн — послав ïï до нього, чого вона хоче й чого хоче вiн сам, i, украй заплутавшись у власних сумнiвах, виставив гостю за дверi. Ïï слiв про те, що вона не любить, коли люди нещасливi, i, мол, як тiльки це легко виправити… — Гэвин почути не мiг або не хотiв. Так чи iнакше, але наступного дня прокурор зняв своï обвинувачення, а по закiнченнi швидкого часу вiдбув удосконалювати знання Вгейдельберг.
Перед вiд'ïздом вiн заповiв Рэтлифу нести загальний джефферсонский хрест — Сноупсов — i в мiру сил захищати вiд них мiсто. У Джефферсоне Гэвин Стивене знову з'явився тiльки через кiлька рокiв, уже в розпал вiйни, але незабаром знову вiдбув у Європу офiцером тилових частин. Iз собою вiн прихопив Монтгомери Уорда Сноупса, сина А. О., що пiшов на вiйну аж нiяк не з патрiотичних мiркувань, а бажаючи там оглядiтися як треба, поки всiх не стали заголювати поголовно.
Оглядiвся у Францiï Монтгомери Уорд непогано. Незабаром вiн став завiдувати iнтендантською крамничкою, i вона користувалася величезною популярнiстю в американських солдатiв завдяки тому, що в задню кiмнату вiн помiстив гарненьку француженку. Коли вiйна скiнчилася, винахiдливий Сноупс перебрався в Париж, де поставив справу на бiльше широку ногу. У Джефферсоне, куди вiн повернувся останнiм iз солдатiв, що побували в Європi, Монтгомери Уорд вiдкрив фотоательє й спочатку приймав у ньому клiєнтiв в убраннi монмартрского художника. Але згодом джефферсонци почали зауважувати, що вже бiльше року фотографiï у вiтринi не мiняються, а клiєнтуру становлять переважно молодi околишнi фермери, що приходять знiматися чомусь ближче до ночi. Зрештою в майстернi вчинили обшук, i на бiле свiтло був витягнутий альбом з паскудними паризькими листiвками
Флем Сноупс i не думав рятувати родича, що оскандалився, вiд в'язницi; вiн лише викрал з кабiнету шерифа речовиннi докази, а в майстерню наносив ємностей iз саморобним скронi — самогоноварiння в очах нормальних обивателiв куди гiднiше розпусти. Iншого одiозного Сноупса, А. О., витративши на те значну суму, Флем також спровадив iз Джефферсона — у Французову Балку
Про своє добре iм'я Флем почав пектися з того моменту, коли йому, на превеликий подив, дiстався пост вiце-президента банку Сарториса, пограбованого незадовго до того Байроном Сноупсом, що служив у ньому клерком. Тодi де Спейн зi своïх грошей вiдшкодував украдене, завдяки чому був вибраний президентом. Призначення Флема стало з його боку черговою платою за мовчазне потурання дружинi
Перше починання Флема на новому мiсцi виявилося невдалим — вiн захотiв було вступити в частку в несноупсовском промислi з несправжнiм Сноупсом, УОЛЛОМ (його батько, Эк, загинув при вибуху нафтоналивного бака, i Уоллстрит-Паника, як вiн тодi звався, ще пiдлiтком почав самостiйно заробляти на життя), чия крамниця процвiтала винятково завдяки його працьовитостi й добропорядностi. УОЛЛ вiдкинув речення родича, а за це йому було вiдмовлено у вкрай потрiбному кредитi. Виручив Уолла Рэтлиф; вiн устав на ноги й згодом на паях з Рэтлифом вiдкрив перший у тих краях теперiшнiй супермаркет, хоча слова цього ще й у споминi не було
Дочка Дзиґи Сноупс, Лiнда, у перший раз впала в око Гэвину Стивенсу, коли ïй уже здiйснилося чотирнадцять рокiв. Вона не виявляла собою копiï своєï матерi, але була настiльки ж промениста, неповторна й прекрасна. Гэвина, хоч йому й було ґрунтовно за тридцять, неодолимо тягло до цього створення, i вiн, вирiшивши для себе, що просто має намiр формувати розум дiвчинки, ледве не щодня зустрiчав ïï пiсля школи, вiв в аптеку, де пригощав морозивом i кока-колою, розважав бесiдами й дарував книжки
Лiнда пiдросла, i в неï з'явився кавалер помоложе, боксер i автомобiлiст, що якось, увiрвавшись до Гэвину в кабiнет, у кров розбив йому особа. Пiдоспiла Лiнда вилаяла молодика, а Гэвину зiзналася в любовi. Пiсля цього випадку зустрiчi ïх стали дуже рiдкими — старий холостяк тривожився за добре iм'я дiвчини, оскiльки пiшли слухи, що суперник застав його наодинцi з Лiндою й за це побив. Головним своïм боргом Гэвин тепер уважав урятувати Лiнду вiд Сноупсов, а виходить, треба було спробувати зробити так, щоб неï вiдправили в один з коледжiв на сходi або на пiвночi
Флем Сноупс був проти: по-перше, дружина й дочка були для нього неодмiнними предметами обстановки будинку солiдного вiце-президента банку; по-друге, удалинi вiд будинку Лiнда могла без його ведена вийти замiж, а це означало б для Флема втратитися частини спадщини батька Дзиґи, старого Бiлла Варнера; i нарештi, що не залежать вiд нього люди могли розкрити Лiндi правду про ïï народження. Дзиґа, у свою чергу, приголомшила Гэвина словами про те, що захист вiд Сноупсов — лише поетичнi бреднi, жiнкам же дорожче всього факти, а самий вагомий факт — одруження, i таким чином, краще, що вiн може зробити для Лiнди, — це женитися на нiй
Але одного чудового дня Флем дозволив прийомноï дочки виïхати iз Джефферсона. Зробив вiн це неспроста, але розрахувавши, що в поривi подяки Лiнда може вiдмовитися на його користь вiд частки материнськоï спадщини, що належала ïй, i дати розписку про це. Розписка ж була потрiбна йому для рiшучоï сутички з де Спейном
за пост президента банку — останнє, що повиннi були принести Флему вiсiмнадцять рокiв безчестя Флем вiдвiз розписку iз приводу Французовой Балки; тiєï ж уночi Бiлл Варнер, власник третини акцiй банку, був у будинку вiд всiєï душi зневажуваного й ненавидимого зятя, де все довiдався про Юлю й де Спейне. На, iнший день акцiï де Спейна були проданi Флему, вiдтепер президентовi банку, а назавтра вiн повинен був покинути Джефферсон, один або iз Дзиґою. Увечерi того ж дня Дзиґа в другий раз у життi прийшла до Гэвину Стивенсу; вона пояснила Гэвину, що не виïхати з де Спейном, не залишитися зi Сноупсом для неï дорiвнює неможливо — через дочку, i взяла з його обiцянка женитися на Лiндi. Вiн обiцяв, але тiльки у випадку, якщо нiчого iншого для неï не можна буде зробити. Уночi Дзиґа покiнчила ссобой.
Лiнду Гэвин вiдправив не в унiверситет — вона переросла всi унiверситети, — а в Нью-Йорк, у Гринич-Виллидж, де в нього були друзi й де ïй стояло багато чого испробовать i многому навчитися доти, поки на ïï шляху не зустрiнеться самий смiлив i сильний — сам вiн таким не був. Флем зажив солiдним удiвцем у купленому ïм i переробленому в плантаторському стилi особняку де Спейнов. У Джефферсоне ж i Йокнапатофе все йшло своєю чергою
Д. А. Карельський
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi. Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ Видавництво ACT.