Виклад роману Кавабати Ясунари Стара столиця
Прийомна дочка оптового торговця готовим одягом Такитиро Садузауважує, що на старому кленi, що росте бiля ïхнього будинку,
розпустилися двi кустика фiалки — вони ростуть у двох маленьких
впадинках на стовбурi старого клена й цвiтуть щовесни, скiльки Тиэко
себе пам'ятає. Вони здаються дiвчинi схожими на нещасних
закоханих, якi нiяк не можуть зустрiтися. Тиэко любується квiтами.
Синьити Мидзуки, з яким Тиэко дружить iз дитинства, покликав
ïï помилуватися на квiтучi вишнi в храму Хэйан дзингу. Плакучi
вишнi в храмовому саду наповнюють серце Тиэко священним трепетом, губи
ïï самi собою шепотять вiршi. Вiдтiля Тиэко й Синьити йдуть до
ставка, переходять по каменях на iншу його сторону, де ростуть сосни, i
пiдходять до мосту-палацу, звiдки вiдкривається чудесний вид на
великий сад за ставком. Потiм Тиэко пропонує пiти пiшки до храму
Киемидзу помилуватися з його висоти вечiрнiм Кiото, подивитися на захiд
сонця над Захiдною горою
Там Тиэко зненацька говорить Синьити, що вона — пiдкидьок.
Приголомшений Синьити не вiдразу розумiє ïï: вiн
думає, що дiвчина образно передає свiй щиросердечний стан.
Адже вiн знає, що Тиэко — єдине улюблене дитя. Тиэко
розповiдає, що один раз, коли вона вже вчилася в школi, мати й
батько зiзналися ïй, що вона ïм не рiдна дочка, але з жалостi
не стали говорити, що вона пiдкидьок, а сказали, що викрали
ïï, коли вона була грудною дитиною. Але вони не домовилися
заздалегiдь, тому батько сказав, що ïï пiдiбрали пiд квiтучими
вишнями в Гион (мiсцевiсть у Кiото, що прилягають до однойменного
храму), а мати — що на березi рiки Ка-могава. Про теперiшнiх
своïх батькiв Тиэко нiчого не знає, приймальнi так добрi до
неï, що в неï й не виникало бажання ïх шукати. Синьити
замислюється: отчого раптом Тиэко вирiшила розповiсти йому про
цьому? Вона, звичайно, догадується, що юнак у неï закоханий.
Ïï слова пролунали так, начебто вона заздалегiдь
вiдкидає його любов. Тиэко у всьому слухається батькiв. Коли
вона хотiла надiйти в унiверситет, батько сказав ïй, що це буде
перешкодою для його єдиноï спадкоємицi, i порадив
уважнiше придивитися до його торговельноï справи. Коли Синьити
запитує Тиэко, як вона надiйде, якщо мова йтиме про замiжжя,
дiвчина без найменшого коливання вiдповiдає, що пiдкориться волi
батькiв, але зовсiм не тому, що в неï немає власних почуттiв
i своєï думки. Для Синьити поводження Тиэко — загадка,
але Тиэко не розкриває йому своє серце
Батько Тиэко — Саду Такитиро — вiддаляється в Сага (на
пiвнiчно-заходi Кiото) у жiночий монастир, де залишилася одна лише стара
iгуменя. Там вiн знiмає кiмнату й у самотi придумує ескiзи
для поясiв до кимоно. Вiн все життя мрiяв бути художником. Тиэко
подарувала йому альбоми Клеï, Матисса, Крокувала, i зараз Такитиро
розглядає ïх, сподiваючись, що це пiдштовхне його уяву,
допоможе придумати зовсiм новий малюнок для тканини. Тиэко завжди носить
кимоно, виготовленi по ескiзах Такитиро. Його крамниця торгує
одягом, розрахованоï на рядового покупця, i прикажчик вiддає
в розфарбування лише два-три кимоно, зроблених по ескiзах Такитиро
— винятково щоб пiдтримати престиж хазяïна. Однак кимоно
Тиэко завжди охоче бере собi, i не по обов'язку, а тому що ïй
подобається робота батька. Крамниця Такитиро в районi Накаге була
побудована в стародавньому киотоском стилi з пофарбованими
iндiйськоï охрой ґратами й оконцами iз частим плетiнням на
другому поверсi. Справи в крамницi йдуть iз кожним мiсяцем усе гiрше.
Саду Такитиро приïжджає до старого знайомого — Отомо
Сосукэ, власниковi ткацькоï майстернi в районi Нисидзин (парча
нисидзин вiддавна славиться в Японiï). Вiн привозить ескiз пояса
для кимоно, навiяний роботами Клеï. Сосукэ хоче доручити виткати
пояс для Тиэко своєму старшому синовi Хидэо. Хидэо тче пояса на
високому ткацькому верстатi такабата. Його майстернiсть вiдомо й
мануфактурщикам, i оптовим торговцям. Ручне ткацтво поступово вiдходить
у минуле, молоде поколiння вiддає перевагу iншим заняттям, але всi
три сини Сосукэ пiшли по стопах батька й стали ткачами. Хидэо холодно
ставиться до роботи Такитиро, i скривджений Такитиро влiпляє йому
ляпас. Отямившись, вiн просить прощення за свою запальнiсть. Хидэо
смиренно пояснюється. Вiн говорить, що малюнок сам по собi йому
дуже подобається, але в ньому вiдсутня гармонiя, щиросердечна
теплота. Такитиро хоче забрати ескiз. Хидэо говорить, що малюнок
чудовий, i коли вiн витче пояс, фарби й кольоровi нитки додадуть йому
iнший вид. Але Такитиро несе малюнок i викидає його вреку.
Такитиро запрошує свою дружину Сигэ й Тиэко поïхати в Омуропомилуватися квiтами. Вiдтiля вони ïдуть у ботанiчний сад i
зустрiчають там Сосукэ й Хидэо. Дивлячись на поле тюльпанiв, Такитиро
говорить, що захiднi квiти занадто ярки, i йому бiльше по душi
бамбуковий гай. Хидэо на питання про тюльпани вiдповiдає, що вони
живуть, i нехай пора ïхнього цвiтiння коротка, але в цiй
швидкоплиннiй митi — вся повнота життя. Хидэо не збирається
ткати пояса, якi залишаться для внучок i правнучок, вiн хоче, щоб
дiвчина сказала: от це для мене — i з радiстю носила б ïх
сьогоднi, зараз, коли вона в розквiтi молодостi. Хидэо порiвнює
Тиэко iз прекрасними статуями будди Мироку в храмах Корюдзи (у Кiото) i
Тюгудзи (у Нара) i затверджує, що вона прекраснiше ïх.
Такитиро стривожений: чи не закоханий вiн у Тиэко? Що буде, якщо Тиэко
вийде за нього замiж? Адже хоча справи Такитиро останнiм часом
похитнулися, все-таки вiн оптовий торговець iз кварталу Накаге, хiба
можна зрiвняти його торговий дiм i майстерню Отомо, де всього три
ткацьких верстати й немає жодного найманого ткача? Але потiм
Такитиро приходить до думки, що зовсiм не обов'язково Тиэко йти в
будинок Отомо, можна прийняти Хидэо в ïхню сiм'ю, адже в Сосукэ ще
два сини. Такитиро запитує Сигэ, якого вона думки про Хидэо.
Такитиро вiн по душi, i оптовий торговець готовий прийняти його у свою
сiм'ю. Але Сигэ вважає, що в першу чергу треба поцiкавитися думкою
Тиэко; хоча вона й слухняна дочка, у таких справах не можна наполягати
Подруга запрошує Тиэко поïхати в Такао помилуватися кленами.
Пiд час прогулянки дiвчини доходять до села на Пiвнiчнiй горi, де
ростуть криптомерии. Мiсцевi жiнки обрубують галузi на криптомериях i
шлiфують ïхнi стовбури. Подруга звертає увагу, що одна iз
сiльських дiвчин як двi краплi води схожi на Тиэко. Цi слова западають у
душу Тиэко. Вона часто ïздить у село на Пiвнiчнiй горi, пояснюючи
це тим, що там ростуть дуже гарнi криптомерии. Тиэко увесь час
думає про таємницю свого народження. Насправдi ïï
пiдкинули до входу в крамницю Такитиро, i нi вiн, нi його дружина не
знають, хто теперiшнi батьки дiвчинки
Хидэо приносить пояс, що вiн виткав по малюнку Такитиро. Такитиро в
здивуваннi: адже вiн викинув ескiз у рiку. Але виявляється, Хидэо
запам'ятав малюнок, i от тепер вiн принiс пояс для Тиэко. Дiвчинi дуже
подобається пояс: i малюнок, i робота. Вона примiрить його, вiн
ïй дуже йде
Наближається свято Гион. Тиэко згадує, як у дитинствi, коли
ïй i Синьити було рокiв по сiмох або по восьми, вiн зображував
послушника на цьому святi й сидiв на святковому ковчегу, а вона всюди
випливала за ним. Тиэко йде гуляти. Статуï богiв перенесли iз храму
Ясаку до мiсця тимчасовоï стоянки ковчегiв, вона купує свiчку
й ставить перед божеством. Вона зауважує дiвчину, що творить
семиразову молитву. Тиэко здається, начебто вона вже десь бачила
ïï. Тиэко беззвiтно теж починає творити семиразову
молитву. Сiм разiв вiдходячи вiд статуï божества й сiм разiв
наближаючись до неï, дiвчини кiнчають молитву одночасно й сходяться
вiч-на-вiч перед статуєю божества. Дiвчина говорить, що молила
бога повiдати ïй, де ïï сестра. Тепер вона знає: от
ïï сестра. Богу було завгодно, щоб вони тут зустрiлися. Тиэко
довiдається дiвчину: це та сама дiвчина iз села на Пiвнiчнiй горi!
Дiвчина розповiдає, що ïï батьки вмерли, коли вона була
зовсiм крихiткою. Вона знає, що в неï був сестра-близнюк, але
не знає, що з нею стало. Дiвчину кличуть Наэко, вона живе в селi й
запрошує Тиэко вiдвiдувати ïï. Вона називає
ïï панянкою, почуваючи рiзницю в ïхньому положеннi, i не
хоче заходити до Тиэко додому. У моста юрба вiдтискує Тиэко, i
вона небагато вiдстає вiд Наэко. У самого моста Наэко
окликає Хидэо: вiн прийняв неï за Тиэко. Вiн запитує,
чи дiйсно панянцi сподобався пояс, що вiн виткав. Наэко не знає,
як поводитися й що вiдповiдати, але все-таки не звертається по
допомогу до Тиэко: адже якби Тиэко хотiла зустрiтися з юнакiв, вона б
пiдiйшла зараз до них. Хидэо просить дозволу виткати пояс по власному
малюнку до двадцятилiття панянки. Наэко знiяковiло дякує йому.
Вона вирiшує, начебто Тиэко не пiдiйшла, оскiльки не хотiла, щоб
Хидэо довiдався, що вони двойняшки.
На мосту четвертого проспекту Тиэко зустрiчає Синьити. Вiн
представляє ïй свого старшого брата Рюсукэ. Тиэко й Синьити
згадують, як Синьити зображував послушника у свято Гион. Синьити
зауважує, що Тиэко сильно взволнованна. Думаючи, що вона
нездужає, молодi люди проводжають ïï до будинку. Мати
також зауважує, що в Тиэко нездоровий вид. Дiвчина знову дивиться
на двi кустика фiалки, що розпустилися на стовбурi старого клена —
тепер ïй здається, начебто це вона й Наэко. Вона лягає
в постiль, але ïй не спиться
Хидэо приносить Тиэко ескiзи пояса для кимоно на вибiр. На одному з них
вiзерунок iз квiтiв i листiв хризантеми, на iншому — червонi
кленовi листи. Але Тиэко просить його виткати пояс iз горами, що
поростили криптомериями й червоними соснами. Вона пояснює Хидэо,
що тодi, у переддень свята Гион, вiн помилився й пообiцяв виткати пояс
не ïй, а ïï сестрi. Вона розповiдає Хидэо про Наэко
й просить його, коли пояс буде готiв, поïхати в село на Пiвнiчнiй
горi й вручити його Наэко. Тиэко приïжджає до Наэко й
розповiдає ïй про Хидэо й про те, що вiн збирається
подарувати ïй пояс. Але Наэко не бажає приймати подарунка,
адже Хидэо хотiв виткати пояс не для неï. Тиэко наполягає: в
остаточному пiдсумку вона попросила юнака виткати пояс для
своєï сестри. Наэко обiцяє прийняти подарунок.
Повернувшись додому, Тиэко розповiдає батькам про Наэко. Батьки
ураженi, вони теж не пiдозрювали, що в Тиэко є сестра
Такитиро хоче купити невеликий дешевий будиночок. Сигэ ворожить: чи те
вiн хоче продати крамницю й вийти вiд справ, чи те просто хоче жити
окремо вiд крамницi. Такитиро, Сигэ й Тиэко вiдправляються подивитися на
камфорний лавр, з яким у них зв'язано багато спогадiв. Оглянувши будинок
поблизу храму Нандзэндзи й захопившись зростаючими перед ним квiтами
хаги, всi троє заходять у магазин Тацумура, де крiм тканин
продають портативнi радiоприймачi фiрми Сонi i iншi товари, що можуть
залучити туристiв
Справи в Тацумура йдуть добре, не те що в Такитиро, що не бажає
поривати iз традицiями. У вiтальнi магазина вони зустрiчають Рюсукэ. Вiн
запрошує Тиэко подивитися на смугастих коропiв у ставку. Молодi
люди йдуть гуляти. Рюсукэ радить Тиэко бути построже iз прикажчиком i
пропонує свою допомогу. Вiн розповiдає, що його батько вмiло
веде дiда, у них два надiйних прикажчики, i якщо прикажчик, що
працює в Такитиро, пiде, вони зможуть надiслати в допомогу
Такитиро одного зi своïх прикажчикiв. Рюсукэ говорить, що готово й
сам у будь-який час кинути аспiрантуру й надiйти на службу в крамницю
Такитиро, щоб налагодити справа. Крiм того, Рюсукэ обiцяє
попросити свого батька пiдшукати пiдходящий будинок для Такитиро, що
решили вийти вiд справ Хидэо тче пояс за замовленням Тиэко. Образи Тиэко
й Наэко зливаються в його очах воєдино. Завершивши роботу, вiн
ïде в село на Пiвнiчнiй горi й дарує пояс Наэко. Та
обiцяє зберiгати його все життя, як найдорожчий скарб. Навiщо ж? Я
iз задоволенням витчу вам ще, — говорить Хидэо. Вiн запрошує
дiвчину на Свято епох, що влаштовується на згадку про перенесення
в 794 р. столицi в Кiото. Пiд час свята Хидэо дивиться на зеленi сосни,
на процесiю, але краєм ока увесь час спостерiгає за Наэко.
Синьити дзвонить Тиэко й говорить, що бачив ïï на Святi епох з
парубком. Тиэко вiдразу розумiє, що насправдi вiн бачив не
ïï, а Наэко, i догадується, що з нею був Хидэо. Синьити
передає трубку Рюсукэ, i той просить дозволу зайти в крамницю
Такитиро й познайомитися з ïхнiм прикажчиком. Придя в крамницю
Такитиро, Рюсукэ розмовляє iз прикажчиком. Батько Рюсукэ —
великий оптовий торговець, що має багато впливових друзiв. Сам
Рюсукэ, хоча й займається наукою, виявляє цiкавiсть до
торговельноï справи батька. Рюсукэ запрошує Тиэко повечеряти
з ним i Синьити в ресторанi. Пiсля вiдвiдування ресторану Тиэко
зiзнається, що на Святi епох Синьити переплутав ïï iз
сестрою. Ми з нею двойняшки… Але з нас двох пiдкинули мене,
— говорить Тиэко. Рюсукэ шкодує, що крихiтку пiдкинули не до
ïхнього будинку, вiн з радiстю зайнявся б вихованням маленькоï
Тиэко.
Наэко дзвонить Тиэко й говорить, що хотiла б побачити з нею. Вона як i
ранiше вiдмовляється приходити до неï в будинок, тому Тиэко
обiцяє приïхати до неï в село. Батьки говорять Тиэко, що
готово вдочерити Наэко. Двадцять рокiв тому до близнюкiв ставилися з
упередженням, уважаючи ïхнє народження дурною прикметою,
знаком того, що над будинком тяжiють злi сили, але тепер на це дивляться
iнакше. Тиэко розчулена добротою батькiв. Наэко розповiдає Тиэко,
що Хидэо зробив ïй речення, але вона поки не дала вiдповiдi.
Ïï втримує гордiсть: Наэко здається, що Хидэо
бачить у нiй не ïï, але образ Тиэко. Крiм того, майстерня
батька Хидэо має справу iз крамницею Такитиро, i поява Наэко буде
не занадто зручно для Тиэко, а Наэко не хоче заподiювати сестрi
незручностi. У вiдповiдь Тиэко розповiдає, що ïï батьки
готовi вдочерити Наэко. Наэко торкнута до слiз. Тиэко просить
ïï хоч раз прийти до них вдом.
Повернувшись додому, Тиэко згадує свою розмову з Наэко. Наэко
впевнена, що насправдi Хидэо мрiє женитися на Тиэко, але,
розумiючи, що вiн ïй не пари, запропонував руку Наэко.
Мидзуки — батько Рюсукэ й Синьити — просить Такитиро взяти
Рюсукэ у свою крамницю. Мидзуки розумiє, що Рюсукэ просто хочеться
бути ближче до Тиэко. Вiн запитує, чи погодиться Такитиро прийняти
Рюсукэ у свою сiм'ю, якщо Тиэко коли-небудь зверне на нього своя увага.
У цьому випадку Мидзуки навiть готовий вiдмовитися вiд нього як вiд
спадкоємця, адже не в багатствi щастя. Такитиро вважає, що
молодi люди самi повиннi вирiшувати свою долю. Рюсукэ прямо з наступного
дня приступає до роботи. Увечерi, пiсля закриття крамницi, Наэко
приходить до Тиэко. Тиэко знайомить сестру з родителями. Дiвчини
пiднiмаються наверх, щоб спокiйно поговорити. Тиэко просить Наэко
залишитися в ïхньому будинку назавжди, але Наэко
вiдмовляється. Дiвчини довго розмовляють, потiм засипають поруч.
Уночi випадає легкий снiжок. Рано ранком Наэко йде. Тиэко
запрошує ïï приходити ще, але Наэко качає головою.
Тиэко довго проводжає поглядом фiгурку, що вiддаляється
сестри
