Уроки Природи (твiр баладою Й. В. Ґете Вiльшаний король)

Нiмецький поет, мислитель, найвидатнiший представник Просвiтництва у Нiмеччинi. Навчався в унiверситетах Лейпцига та Страсбурга, де опановував лiтературу, медицину, право. Ґете пропагує iдею природноï людини, виступає за прогресивнi змiни у суспiльствi, стає учасником Бурi i натиску. У зрiлi роки вiн дослiджує рослинний i тваринний свiти, займається геологiєю, анатомiєю, глибоко вивчає iсторiю. Деякий час Ґете займав високi державнi посади.
Усього за своє Життя поет написав 1600 лiричних творiв. Поезiя його пронизана фiлософiєю, органiчним вiдчуттям природи. Нiчна пiсня мандрiвника це вiрш-враження. Лiричного героя вражає природа , що нiби заснула. Ґете переспiвує давньогрецького поета Апкмана, а пiзнiше самого Ґете переспiвують росiйськi поети М. Лєрмонтов, Iн. Анненський.
У доробку нiмецького письменника всесвiтньовiдомi твори: роман Страждання юного Вертера (1774), поема Герман iДоротея (1797), трагедiя Фауст (1772-1831). Фауст твiр , над яким автор працював протягом усього життя. В основу Ґетевського твору покладена давня нiмецька легенда про доктора Фауста. Ґете зосереджує свою увагу на загальнолюдських проблемах, роздумує про Людину та ïï призначення на землi. Подорож Фауста через свiти i часовi простори це iсторiя розвитку цивiлiзацiï, i людська жага до вдосконалення свiту нескiнченна, вважає автор.
Одним з визначних творiв веймарського перiоду творчостi Ґете є балада Вiльшаний король (1782). Як поет-просвiтитель, саме в цьому творi вiн проголошує культ природи. Природа для нього втiлення iдей Бога на землi. Досконалим є будь-який ïï витвiр. Нас вражає краса вранiшньоï квiтки, тамуючи подих, ми стоïмо бiля розбурханого моря. Ми вiдчуваємо себе дiтьми природи, вiдчуваємо ïï гармонiю. Але пiзнати природу повнiстю ми не можемо, а може, й не хочемо, можливо людству заважає наш дорослий рацiоналiзм. Дуже часто в лiтературних творах природа виступає як сила, котра допомагає людинi. И.-В. Гете порушує цю традицiю. У баладi Вiльшаний король природа виступає ворожою до людини. Можливо, через це так вiдчувається драматизм твору. Коли читаєш Вiльшаного короля, то здається, що трагiчна розв'язка є уроком природи не тiльки для героïв балади, але й для нас, для усього людства.
У баладi лежать на поверхнi два плани реальний i фантастично- мiфологiчний. У реальному все просто: батько з малим сином повертається додому через лiс. Дорослий нервує десь затримались, доводиться ïхати вночi. Хлопчик дуже боïться, мабуть, пам'ятає страшнi народнi оповiдання, що лiсний король забирає дiтей, якi опинилися вночi у лiсi. Батько намагається заспокоïти його. На руках у батька син помирає. У фантастичному планi все таємничо i страшно. Природа олюднюється, з'являється страшний вiльшаний король, якому захотiлося заволодiти чистою душею дитини. Саме вiн вступає в розмову з малим хлопчиком, пропонує-залишитися у його володiннях:

• Любе дитя, до мене мерщiй!
• Будемо гратись в оселi моïй,
• Квiти прекраснi знайду тобi я,
• У злото матуся одягне моя

Хлопчик наляканий, вiн звертається до батька, намагається розповiсти про своï вiдчуття. Батько намагається заспокоïти дитину, але зовсiм не вiрить хлопчику, бо давно вже не вiрить у чудеса. Вiн дорослий, а значить, на його думку, правий (як всi дорослi). Звичайно, батько любить сина, це вiдчувається, але, на мiй погляд, вiдчувається i нерозумiння мiж ними. Дитина ближча до природи, тому ïï душа приваблює всемогутнього володаря лiсу. Ми розумiємо i причину жорстокостi лiсного короля: мабуть, люди дошкуляли йому вдень, а тепер порушили спокiй i вночi, без запросин з'явившись у його володiннях. I ось вирок:

• Батьковi страшно, батько спiшить,
• В руках його хлопчик бiдний кричить;
• Насилу додому доïхав вiн,
• В руках його мертвий лежав його син.

Отже, ця балада привертає увагу читачiв своєю неоднозначнiстю. Нам цiкаве переосмислення народноï легенди Гете, його звернення до фольклору. Ми вiдчуваємо захоплення автора-всесильнiстю природи, ïï справедливiстю. Актуальним залишається i питання стосункiв мiж батьками i дiтьми. Якби батько ПОЧУВ сина, можливо, фiнал мiг бути iншим…