Украïнське бароко

Проте як же позначилося наукове пожвавлення XVII ст. на життi пересiчноï людини? А це вже дивлячись як його оцiнювати. З одного боку, передовсiм точним наукам європейцi зобов'язанi тим комфортом, до якого вже добре звикли (нинi це виражається одним словом євростандарт). I дуже багато в цьому планi дало саме XVII ст. Винайденi вченими механiзми чимдалi бiльше замiняли важку й нудну для людей роботу, сiльське господарство i промисловiсть ставали ефективнiшими.
Та й побут значно полiпшився. Так, саме тодi з'явилася така буденна тепер деталь повсякденна, як скло у вiкнах (до того його функцiï виконувала напiвпрозора слюда чи iншi матерiали). Столи європейцiв уперше прикрасили такi звичнi для нас виделки, з'явилися чай i кава, до того невiдомi або маловiдомi в Європi. А чарiвнi дами отримали шанс стати ще чарiвнiшими, бо саме тодi замiсть взуття на пласкiй пiдошвi вперше почали носити високi пiдбори. Усе це свiтлий бiк наукового прогресу.
Однак, з iншого боку, тi ж науковi вiдкриття не лише значно полiпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозi XVII ст. людство здригнулося вiд жаху. З'ясувалося, що наша рiдна, надiйна й затишна мати- Земля, по якiй так добре бiгати влiтку босонiж i яка, здавалося б, нiколи й нiкуди не зникне з-пiд наших нiг, насправдi є маленькою кулькою, яка мчить невiдомо куди в холодному байдужому космосi — неосяжному безкiнечному просторi, переповненому подiбними ж кульками!
До того ж усi небеснi тiла будь-якоï митi можуть зiткнутися й розпастися на атоми, потягнувши за собою в прiрву небуття всiх без винятку людей, з усiма ïхнiми грандiозними й дрiб'язковими планами, коханнями й ненавистями, радощами та печалями. За висловом одного з тогочасних учених, людство вiдчуло себе неначе викинутим iз теплоï затишноï хати на всi чотири вiтри.
Змiнився сам iнструментарiй i стиль наукового дослiдження. У попереднi епохи головним його iнструментом було слово, гуманiтарна думка, а вiд XVII ст. ïх замiнив експеримент. Якщо ранiше науковi вiдкриття здiйснювалися завдяки чиïйсь генiальнiй здогадцi (iнтуïцiï, прозрiнню, осяянню), то вiд доби бароко провiдним методом стало планомiрне накопичення й ретельний аналiз наукових фактiв. З'явилися такi звичнi тепер галузi знань (зокрема й лiтературознавство), а математика набула (хоча й не загальновизнаного) статусу королеви наук. Пригадаймо, що мiкроскоп i телескоп, без яких нинi неможливо уявити навiть звичайну природничу лабораторiю чи обсерваторiю, винайдено саме в тi часи. А це не могло не позначитися на iдеологiï, на тому, що називають духом епохи. Сучасник В. Шекспiра, англiйський фiлософ i державник Френсiс Бекон (1561-1626)
Кому нi тьма липка, нi слiпота химер,
Нi святощi доби думок не пов'язали,
Думок, що шлях землi прудкоï розпiзнали.
Старих дiдiв туман, той сон, що вельми струх,
Розвiяв ти й сказав: мета живого — рух…
Переклад Л. Череватенка
Суголосно про науковi вiдкриття iталiйського вченого Галiлео Галiлея (послiдовника Коперника) висловився вiдомий украïнський письменник i громадський дiяч доби бароко, випускник Києво-Могиляиськоï академiï (1698), викладач пiïтики, риторики й фiлософiï (з 1704) i ректор Киïвськоï академiï (з 1711) Феофан Прокопович: Чом ти ганьбиш безсоромно iм'я Галiлееве, папо?..
Чим вiн тобi завинив, старче, тиране, скажи?
Може, злочинний, хотiв вiн одняти
у тебе престол твiй,
Чи, що тим гiрш, намовляв вiри
у Бога не йнять?
Нi, до святих володiнь йому
дiла немає так само,
Як i до Стiксових вод,
i до античних богiв.
Варвара гiдний закон твiй
про свiтобудову, гаркавцю,
А Галiлеïв вогонь нищить безжально його.