Синиця i струмок (дiалог)

Ти далеко, струмочку, побiг? Сонечко ледве-ледве доторкнулося своïм
промiнням крижинок, а ти вже тут як тут.
Недалеко бiжу, у луки, подивитися, як весна господарює. А ти,
синице, чому нi свiт нi зоря прокинулася?
Та треба ж родинi корм познаходити. А на луках, куди й ти
поспiшаєш, його вже зараз дуже багато. Поки долечу, снiг ще бiльше
розтане. Ось i буде чим поживитися.
Виходить, i птахам сонечко допомагає переборювати безкорм'я?
I сонечко, i ти, струмочку!
Яким чином? Ти напоïш луки. Пiднiмуться напрочуд вiдмiннi сходи. Буде врожай i людям, i птахам.
А у тебе, синице, дзвiнкий голос, майже як у мене.
Давай-но разом про щось заспiваємо!
Давай, я не проти того. Про весну, про сонце i тепло.
Адже коли потеплiшає, ти, струмочку, геть-чисто висохнеш i нi з
ким менi буде спiвати.
Почнуться дощi, i задзеленчать навкруги струмки. I тобi не буде
самотньо.
А майбутньою весною ми знову зустрiнемося з тобою, струмочку, i заново
придумаємо пiсеньку.