Роман у прозi Бана Кадамбари

До царя Шудраке приходить дiвчина з касти неприкасаемих (чандалов) i
дарує йому мовця папуги. На прохання Шудраки папуга
розповiдає, що, будучи пташеням, воно ледь урятувався вiд горцiв-
мисливцiв i знайшов притулок в обителi мудреця-провидця Джамбади.
Джамбали повiдав папузi про його минулi народження, за грiхи яких вiн
страждає в пташиному виглядi
Нiколи в мiстi Удджайини правил цар Тарапида, що довго не мав дiтей.
Один раз вiн побачив у снi, як у рот його дружини Виласавати входить
повний мiсяць, i, коли пiсля цього чудесного знамення в нього народився
син, вiн назвав його Чандрапидой (Увiнчаний мiсяцем). Одночасно в
мiнiстра Тарапиди Шуканаси теж народжується син —
Вайшампаяна, i з раннього дитинства вiн стає найближчим другом
Чандрапиди. Коли Чандрапида вирiс, Тарапида помазав його в
спадкоємцi царства, i Чандрапида разом з Вайшампаяной на чолi
могутнього вiйська вiдправляється в похiд на завоювання миру.
Пiсля успiшного завершення походу по дорозi назад в Удджайини
Чандрапида, вiдiрвавшись вiд звитi, заблудився в лiсi й неподалiк вiд
гори Кайласа на березi озера Аччхода побачив скорбну дiвчину, зайняту
суворим подвижництвом. Ця дiвчина по iменi Махашвета, дочка одного iз
царiв полубогов-гандхарвов, розповiдає, що один раз пiд час
прогулянки зустрiла двох юних пустельникiв: Пундарику, сина богинi
Лакшми й мудреця Шветакету, i його друга Капинджалу. Махашвета й
Пундарика з першого погляду полюбили один одного, полюбили настiльки
сильно, що, коли Махашвете довелося повернутися до себе в палац,
Пундарика вмер, не винеся навiть короткоï розлуки з нею. Махашвета
в розпачi намагається покiнчити iз собою, але з неба
спускається якийсь божественний чоловiк, утiшає ïï
обiцянкою майбутнього побачення з коханим, а тiло Пундарики несе iз
собою на небо. Слiдом за Пундарикой i його викрадачем
спрямовується в небо Капинджала; Махашвета ж залишається
жити самiтницею на березi Аччходи. Махашвета знайомить Чандрапиду зi
своєю подругою, теж царiвною гандхарвов, Кадамбари. Чандрапида й
Кадамбари закохуються друг у друга не менш палко, чим Пундарика й
Махашвета. Незабаром i ïм доводиться розстатися, тому що Чандралида
на вимогу батька на час повинен вернутися в Удджайини. Вiн ïде,
залишивши на чолi вiйська Вайшампаяну, а той на кiлька днiв
затримується в Аччходи, де зустрiчає Махашвету, до якоï
почуває непереборний потяг. Тужна по Пундарике й розгнiвана
наполегливим переслiдуванням Вайшампаяни, Махашвета проклинає
його, пророкуючи, що в майбутнiм народженнi вiн стане папугою. I
вiдразу, як тiльки вона вимовила проклiн, юнак умирає
Коли до Аччходе вертається Чандрапида й довiдається про
сумну долю друга, вiн сам падає бездиханним на землю. Кадамбари в
розпачi шукає смертi, але знову раптово звучить божественний
голос, що велить ïй вiдмовитися вiд свого намiру й залишатися в
тiла Чандралиди до його майбутнього вiдродження. Незабаром до Кадамбари
й Махашвете спускається з неба Капинджала. Вiн довiдався, що тiло
Пундарики вiднiс на небо не хто iнший, як бог мiсяця Чандра. Чандра
повiдав йому, що своïми променями один раз доставив Пундарике, i
так страждаючому через любов до Махашвете, новi мучення, i той прокляв
його за безсердечнiсть: прирiк на земне народження, у якому бог мiсяця
повинен випробувати тi ж, що й Пундарика, любовнi борошна. На проклiн
Чандра вiдповiв прокльоном, по якому й Пундарика в новому народженнi
роздiлить iз богом мiсяця його страждання. Внаслiдок взаємних
прокльонiв Чандра народився на землi як Чандрапида, а потiм як Шудрака;
Пундарика ж — спочатку як Вайшампаяна, а потiм у виглядi папуги,
що i повiдав царевi Шудраке iсторiю своïх колишнiх народжень
Завдяки подвижництву батька Пундарики Шветакету строк вимовлених
Чандрой, Пундарикой i Махашветой прокльонiв пiдходить до кiнцю. Один раз
Кадамбари, корячись раптовому пориву, обiймає тiло Чандрапиди.
Дотик улюбленоï повертає царевича до життя; вiдразу з небес
спускається Пундарика й попадає в обiйми Махашвети.
Наступного дня Чандрапида й Кадамбари, Пундарика й Махашвета святкують у
столицi гандхарвов своï весiлля. З тих пор закоханi вже не
розлучаються, однак Чандра-Чандрапида частина свого життя (свiтлу
половину мiсячних мiсяцiв) проводить на небi як бог мiсяця, а iншу
частину (ïхню темну половину) на землi як цар Удджайини.