Наш шкiльний двiр (твiр-опис)

Менi сниться лiто… Ранком мене будить сурма, як у таборi. Це вже наяву. Я прокидаюся, готовий вискочити з намету на траву, а бачу над собою високу стелю, а лiворуч i праворуч красивi шпалери. Крiзь вiдчиненi дверi видно рояль. Заради нього я i приïхав сюди з маленького селища пiд Донецьком.
Зарядка, снiданок i надвiр: хоч трохи подихати свiжим повiтрям перед спекотним довгим днем. Хоча яке тут повiтря? Через невисокий паркан до нас проникають усi бензиннi аромати автобусiв, легкових i вантажних авто. Лiворуч вхiд до школи, праворуч стiна шкiрвендислансера. Замкнутий прямокутник начебто розрiзала навпiл волейбольна сiтка. Мине ще година, i над нею буде пролiтати волейбольний м'яч, а двiр наповниться свистком учителя фiзкультури i вигуками гравцiв i вболiвальникiв. А поки що безмовно дивляться один на одного величезнi вiкна-очi: iнтернат на школу, а школа на iнтернат. Школа начебто навiть дещо зверхньо. Ще б пак! По-перше, учнiв у нiй на 250 бiльше, вони мiськi i з'ïжджаïоться тiльки до дзвоника, а то й трохи пiзнiше, А по друге, у двiр виходять вiкна нашоï великоï (на два поверхи!) зали. Зараз у нiй, як i в мене, останнi хвилини вiдпочинку. От-от засвiтяться лампи i якийсь щасливчик iз тих, хто готується до конкурсу iменi Володимира Крайнєва, вiдкриє кришку рояля. Старшокласники розповiдали, що Крайнєв нинi всесвiтньо вiдомий пiанiст i органiзатор Мiжнародного конкурсу пiанiстiв, теж гуляв у цьому дворi i займався в цiй залi. Тепер вiн приïжджає до нас з Нiмеччини i знову йде двором до школи, щоб очолити журi конкурсу, що носить його iм'я.
Зараз березень. Незабаром потеплiшає, можна буде посидiти на лавочцi, подивитися на першi крихiтнi листочки, послухати спiв птахiв… Поки я думаю про це, двiр заповнився нашими iнтернатськими хлопцями. Усi хочуть до урокiв устигнути позайматися по сольфеджiо i за спецiальнiстю. Двiр наповнюється звуками фортепiано, скрипки, вiолончелi. З ними змагаються низькi звуки i задиристий голос труби. А в коротенький антракт прорвалася i блокфлейпг. Це хтось iз малят розучує першi в життi гами. З них починали всi нашi колишнi учнi, а тепер всесвiтньо вiдомi музиканти.
Дзвоник. Я перетинаю двiр, яким вони колись ходили. Тепер це буде мiй то денний маршрут.