Мотиви соцiальноï утопiï в Одиссее Гомера

Урятувавшись, завдяки чудесному втручанню богинi Левкофеи, вiд бури,
пiднятоï Посидоном, Одиссей випливає на берег о. Схерии, де
живе щасливий народ — феаки, мореплавцi, що володiють казковими
кораблями, швидкими, як легкi крила иль думки, що не бiдують у
кермi й розумiючоï думки своïх корабельникiв Зустрiч Одиссея
на березi з Навсикаей, дочкою феакийского пануючи Алминоя, що прийшла до
моря стирати бiлизна й грати в м'яч зi служницями, становить змiст
багатоï iдилiчними моментами 6-й книги. Алкиной, зi своєю
дружиною Аретой, приймає мандрiвника в розкiшному палацi (кн. 7) i
влаштовує в його честь гри й бенкет, де слiпий спiвак Демодок
спiває про подвиги Одиссея й викликає цим сльози на очах
гостюючи (кн. 8). Картина щасливого життя феаков дуже цiкава. Є
пiдстави думати, що по споконвiчному змiстi мiфу феаки —
корабельники смертi, перевiзники в царство мертвих, але цей мiфологiчний
змiст в Одиссее уже забутий, i корабельники смертi замiненi
казковим веслолюбивим народом мореплавцiв, ведучих мирний i
пишний спосiб життя, у якому, поряд з рисами побуту торговельних мiст
Ионии VIII — VII вв., можна доглянути й спогаду про епоху
могутностi Криту

Феаки, багато обдаривши Одиссея, вiдвозять його на Итаку, i розгнiваний
Посидон обертає за це ïхнiй корабель у стрiмчак. Вiдтепер
феаки вже не будуть розвозити мандрiвникiв по морях на своïх
бистроходних. кораблях. Царство казки кiнчається