ЛIКУВАННЯ НА КУРОРТАХ

План реферату:
Лiкування на курортах
Бальнеологiчнi курорти
Курорти з вуглекислими водами
Курорти iз сiрководневими водами
Курорти з радоновими водами
Курорти з питними мiнеральними водами
Грязьовi курорти
Клiматичнi курорти
Степовi курорти
Клiматичний^-клiматичнi-гiрничо-клiматичнi курорти
Приморськi курорти
Лiкування морськими купаннями
Висновок
Список лiтератури
Лiкування на курортах
Перший курорт у Росiï був вiдкритий за вказiвкою Петра I у Липецке.
Однак розвиток курортiв у Росiï йшло повiльно. Царський уряд мало
цiкавився вiтчизняними курортами й не сприяв ïхньому благоустрою.
Вiдсутнiсть необхiдних зручностей на курортах приводило до того, що
росiйська буржуазiя користувалася винятково закордонними курортами й
вивозила туди бiльшi засоби, трудове ж населення не мало матерiальних
можливостей бувати на курортах.
Корiннi змiни в курортнiй справi наступили пiсля Великоï
Жовтневоï соцiалiстичноï революцiï, коли 20 березня 1919
р. постановою Радянського уряду за пiдписом В. И. Ленiна всi курорти
були переданi у ведення Наркомздрава.
Планове курортне будiвництво прийняло майже вiдразу величезний розмах.
Рiк у рiк розвивається мережа курортiв, санаторiïв i будинкiв
вiдпочинку. Для вивчення дiï курортних факторiв на органiзм був
органiзований ряд науково-дослiдних iнститутiв.
Держава придiляє санаторно-курортнiй допомозi велика увага,
продовжуючи розвивати ïï в межах кожноï республiки й
областi.
Курортнi багатства нашоï краïни великi й рiзноманiтнi. Число
курортiв у Росiï перевищує 350, розвiдано й описано джерел
рiзних мiнеральних вод бiльше 4000, родовищ лiкувальних брудiв —
понад 470, клiматичних районiв — понад 450.
У Росiï курорти є сполучною ланкою лiкувальноï й
профiлактичноï медицини. На курортах використовують природнi
фiзичнi фактори для попередження й лiкування хвороб.
Курорт мiсцевiсть, що володiє природними лiкувальними засобами
(мiнеральна вода, лiкувальнi бруди, клiмат i iн.) i вiдповiдними санiтарно-
гiгiєнiчними умовами (наявнiсть упорядженого житлового фонду для
приïжджаючих, санаторiю й iнших лiкувально-профiлактичних i культурно-
побутових установ) .
Сприятливий вплив курортного лiкування обумовлено дiєю на хворого
всього навколишнього оточення. Пiд час перебування на курортi на людину,
крiм властивих даноï мiсцевостi лiкувальних засобiв (мiнеральнi
джерела, клiмат, бруди) , впливають i iншi умови: вiдпочинок, змiна
обстановки, лiкувальне харчування, а також певний режим, що є
основою лiкування й вiдпочинку.
Для успiшного лiкування дуже важливо зберiгати й не травмувати психiку
хворого, необхiдно забезпечити йому щиросердечний спокiй. Велике
значення має пояснення важливостi виконання встановленого режиму
лiкування, вiдпочинку, а також призначених лiкарем лiкувальних процедур.
Основною лiкувально-профiлактичною установою на курортi є
санаторiй. У санаторiях хворих забезпечують як примiщенням i
харчуванням, так i всiма видами лiкувальноï допомоги. По
своєму призначенню й характеру лiкувальноï роботи
санаторiï дiлять на загальтерапевтичнi, спецiалiзованi й для хворих
туберкульозом. На курортах проводять лiкування й амбулаторно. Для
успiшного курортного лiкування вiдбiр хворих проводять лiкарi по
ïхньому мiсцю проживання.
Лiкар установлює показання до курортного лiкування, вид курорту,
його назва, характер лiкування (санаторне або амбулаторне) , найбiльш
пiдходяще для лiкування пора року. При цьому вiн заповнює санаторно-
курортну карту за вiдповiдною формою. Без санаторно-курортноï карти
хворих у санаторiй i для амбулаторного лiкування на курортi не
приймають.
При вiдборi хворих для санаторно-курортного лiкування лiкар
керується затвердженими Мiнiстерством охорони здоров'я Росiï
методичними вказiвками.
По характерi природних лiкувальних засобiв курорти дiлять на наступнi:
бальнеологiчнi, на яких основним лiкувальним фактором є мiнеральна
вода, використовувана як для питва, так i для зовнiшнього застосування у
виглядi ванн, душiв, iнгаляцiй, зрошеннi (бальнеотерапiя) ; грязьовi, на
яких в основному проводять лiкування брудами; клiматичнi, на яких
використовують лiкування клiматичними факторами (повiтрям, сонцем,
купаннями) ; є й змiшанi курорти — бальнео-грязьовi, бальнео-
климатичеськие й iн.
БАЛЬНЕОЛОГIЧНI КУРОРТИ
Лiкувальнi мiнеральнi води вiдрiзняються вiд прiсних своïм хiмiчним
ськладом, температурою, смаком i заходом.
До ськладу мiнеральних вод входять в основному iони натрiю, калiю,
кальцiю, магнiю, залiза, хлору, сульфатний iон i гiдрокарбонат. Деякi
мiнеральнi води мiстять гази (вуглекислий, сiрководень, еманацiю радiю)
. Хiмiчний ськлад i природна температура води мiнеральних джерел
рiзноманiтнi. Так, є лужний-лужну-лужне-лужна-соляно^-лужнi, щелочно-глауберово-
землистi, лужний^-лужнi-сiрчано-лужнi, сiрчанi, йодобромние й iншi води.
КУРОРТИ З ВУГЛЕКИСЛИМИ ВОДАМИ
Найбiльш вiдомi й популярнi наступнi курорти з вуглекислими водами:
Кисловодськ, Арзни (Вiрменiя) , Дарасун (Читинськая область) . У
Кисловодську вуглекислi ванни називають нарзанними. Ïх тут часто
сполучать iз дозованими прогулянками (теренкур) .
КУРОРТИ IЗ СIРКОВОДНЕВИМИ ВОДАМИ
Найбiльш багатi сiрководневими водами курорти Сочi — Мацеста,
Талги (Дагестан) , Псекупськ (Краснодарський край) , Сергiєвськi
Мiнеральнi Води (Самарськая область) . Цi води застосовують у виглядi
ванн, iнгаляцiй, зрошеннi й т. д.
КУРОРТИ З РАДОНОВИМИ ВОДАМИ
Найбiльш вiдомi наступнi курорти з радоновими водами: Белокуриха
(Алтайський край) , Пятигорськ, Хмiльник, Цхалтубо (Грузiя) .
Курорт Цхалтубо, хоча й вiдносять до курортiв з радiоактивними водами,
але концентрацiя радону в них низька; цi води мiстять значну кiлькiсть
азоту.
КУРОРТИ З ПИТНИМИ МIНЕРАЛЬНИМИ ВОДАМИ
На рядi бальнеологiчних курортiв при рiзних захворюваннях мiнеральнi
води приймають усередину.
Розрiзняють курорти з подами соляно-лужними (Єсентуки,
Желєзноводськ) , лужними (Боржомi) , гiркими (Баталинський джерело
в Пятигорське) i т. д. Кiлькiсть води на прийом i порядок ïï
прийому встановлює лiкар.
Води багатьох мiнеральних джерел розливають у пляшки i ïх
використовують iз лiкувальною метою поза курортами.
ГРЯЗЬОВI КУРОРТИ
Багатим змiстом илових брудiв вiдомi Одеськi лимани (Куяльницкий i
Хаджибеевський) . Сакськое озеро (курорт Саки) , Майнаки
(Євпаторiя) , Тамбуканськое озеро (Пятигорськ, Єсентуки) i
iн.
Лимани являють собою здебiльшого вузькi, витягнутi в довжину басейни,
вiддiленi вiд моря так званою перевисипкою. Вода лиманiв, або ропа,
вiдрiзняється вiд морськоï води значно бiльшою
концентрацiєю солi й iншим характером соляноï маси.
Торф'янi бруди застосовують на курортах Кашин, Миргород, Краника, Липецк
i iн.
ЛIКУВАННЯ БРУДОМ
У цей час у Росiï нараховують понад 50 озер, бруд яких
використовують у медичнiй практицi. Для лiкувальних цiлей користуються
рiзними видами брудiв, з яких основними є иловие, торф'янi й
сапропелi.
Иловая бруд мазеподобная маса чорного кольору iз заходом сiрководню,
що утвориться в морях i багатьох озерах з осадових порiд при активнiй
участi мiкроорганiзмiв. Утворення бруду — ськладний процес
взаємодiï води, розчинених у нiй солей, ґрунту,
бактерiй iз продуктами розпаду тваринних органiзмiв i рослин , що живуть
у водi. До ськладу грязьовоï маси входять iони натрiю, хлору,
кальцiю, сiрки, залiза, йоду й iн.
У процесi утворення бруду беруть участь специфiчнi бактерiï —
грязеобразователи, якi видiляють сiрководень. Вступаючи в
з'єднання iз солями залiза, сiрководень утворить сiрчисте залiзо,
що перетворюється в колоïдальне сiрчисте залiзо. Сiрчисте
залiзо в основному обумовлює чорний колiр i пластичнiсть иловой
маси. На повiтрi сiрчисте залiзо окисляється й утворить окис
залiза й вiльну сiрку. Вiд цього й залежить перехiд чорного фарбування
бруду в сiру.
Торф'янi бруди. Торф утвориться в болотистих мiсцях за умови
довгостроково, що протiкає процесу, розкладання рослинних
органiзмiв без доступу кисню. При взаємодiï продуктiв цього
розкладання з минерализованной водою виходить торф'яна маса, що
поринає в глиб болота й поступово ущiльнюється. Торф мiстить
залишки рослинних речовин, гумус, смолистi речовини, глинозем, солi
залiза, хлорид натрiю, сiрководень, колоïднi органiчнi речовини та
iн.
Торф землиста маса бурого кольору, тiстоподiбноï
консистенцiï, при висиханнi вiн кришиться. При стиськаннi в кулака
лiкувальний торф як пластична маса повинен Легко прослизати мiж пальцями
й змазувати руку, вода при цьому не повинна вiджиматися. Вологiсть торфу
досягає 60-65%. Торф має незначну теплоємнiсть i
погану теплопровiднiсть. Запаси його в Росiï величезнi.
Торф'янi бруди застосовують на курортах, а також i у внекурортной
обстановцi.
Сапропелi (гниючий iл) Утворяться в прiсних вiдкритих водоймах iз
глинистих i пiщаних часток, речовин ґрунтового перегною при участi
бактерiй, особливо сульфатредуцирующих i ферментiв. У сапропелях є
речовини, що ськладаються з рiдких i твердих вуглеводнiв, ськладних
ефiрiв, органiчних кислот, спиртiв i смол. У цьому видi бруду не
знаходять патогенних мiкробiв, а є мiкроби-продуценти
антибiотикiв. Багато сапропелевих озер на Уралi (озеро Молтаево й iн.) .
ФIЗIОЛОГIЧНА ДIЯ БРУДУ
Лiкувальнi бруди впливають на органiзм, роблячи температурне, механiчне
й хiмiчне подразнення. Фiзичнi властивостi бруду дозволяють
користуватися при грязелiкуваннi вiдносно високими температурами. У
дiï торф'яного бруду основним є температурний фактор.
Тонкий шар нагрiтого бруду, що спочатку наносять на шкiру хворого,
завдяки передачi частини тепла шкiрi швидко прохолоджується. З
iншоï грязьовоï маси, що накладають на тiло, тепло через цей
шар передається повiльно, i бруд повiльно остигає; тому
бруду можуть довгостроково впливати на органiзм при незначному зниженнi
температури.
Механiчне подразнення обумовлене тиськом грязьовоï маси й тертям
мiж тiлом i частками бруду.
Хiмiчне подразнення, особливо виражене в иловой бруду, залежить вiд
дiï рiзних хiмiчних речовин (газоподiбних, летучих i iн.) , що
проникають iз бруду в органiзм через шкiру.
Бруду впливають на органiзм. З'являються змiни з боку нервовоï, серцево-
судинноï системи, ськладу кропи, процесiв обмiну й iн. Велике
значення при цьому мають розмiри грязьового коржа, температура бруду й
умови, у яких хворий користується процедурою (температура й
вологiсть навколишнього повiтря та iн.) .
КЛIМАТИЧНI КУРОРТИ
Факторами зовнiшнього середовища, що впливають на хворого, є
клiматичнi. До них вiдносять: тиськ i температуру повiтря, його хiмiчний
ськлад, вологiсть, ступiнь iонiзацiï, швидкiсть i напрямок вiтру,
хмарнiсть, опади, iнсоляцiю, особливостi ґрунту i ïï
радiоактивнiсть, наявнiсть водних басейнiв, висоту мiсця над рiвнем
моря, географiчне положення мiсцевостi.
Обумовлене в результатi багаторiчних спостережень метеорологiчних явищ
середнiй стан режиму погоди в данiй мiсцевостi називають клiматом,
погодою же називають стан метеорологiчних явищ для даного або
найближчого вiдрiзка часу. Погода мiняється часто, клiмат же
має сталiсть i мiняється протягом столiть.
Клiмат дiє на людину сукупнiстю своïх факторiв. Дiя його
ськладне й здiйснюється через шкiру дихальнi шляхи й органи
почуттiв.
Мiсцевостi, у яких з лiкувальною метою використовують особливо кориснi
сполучення клiматичних факторiв, що переважають у данiй мiсцевостi,
називають клiматичними курортами. Лiкування клiматом проводять i в
санаторiях поза курортами (примiських санаторiях) , а також на рiвнинах,
у лiсистих або степових мiсцевостях.
На величезнiй територiï Росiï є мiсцевостi з рiзними
клiматичними умовами, залежно вiд яких клiматичнi курорти дiлять на
степовi, гiрськоклiматичнi й приморськi.
СТЕПОВI КУРОРТИ
Степовий клiмат теплий i сухий. Через велику iнтенсивнiсть сонячноï
радiацiï вдень пекуче. Повiтря чистий. Низька вологiсть його
сприяє вiддачi тепла органiзмом шляхом випару води з поверхнi
шкiри й легенiв. Цим пояснюють вiдносно легку переносимость тут
високоï температури повiтря. Тепле повiтря викликає
розширення посудин шкiри. Артерiальний тиськ знижується, змiст
еритроцитiв у периферичнiй кровi пiдвищується. Рясний випар води
зi шкiри й слизуватих органiв подиху викликає й посилення процесiв
обмiну.
Степовий клiмат характерний для степiв Заволжя, Захiдного Сибiру й
Казахстану. Клiматичне лiкування на степових курортах звичайно сполучать
iз питвом кумису — продукту шумування кобильего молока. До таких
курортiв ставляться: Шафраново, Борове й iн.
Показаннями до лiкування на степових курортах є: хронiчнi
плеврити, хронiчнi бронхiти з рясним видiленням мокротиння, туберкульоз
легенiв у фазi ущiльнення або рассасивания вогнищ i iн.
Протипоказанням є поразки серцево-судинноï системи з ознаками
порушення кровообiгу.
КЛIМАТИЧНИЙ^-КЛIМАТИЧНI-ГIРНИЧО-КЛIМАТИЧНI КУРОРТИ
До гiрськоклiматичних курортiв ставляться: низкогорние (висота над
рiвнем моря 500-1000 м) , среднегорние (висота над рiвнем моря до 2000
м) , високогiрнi (висота над рiвнем моря понад 2000 м) .
Гiрський клiмат характеризується наявнiстю чистого повiтря,
зниженням барометричного тиську й змiсту кисню, невеликою вологiстю,
малою хмарнiстю, достатком сонячноï радiацiï, багатоï
ультрафiолетовим випромiнюванням, невисокою температурою влiтку. Залежно
вiд висоти мiсцевостi над рiвнем моря цi особливостi гiрського клiмату
вираженi в бiльшому або меншому ступенi.
Такий клiмат впливає на органiзм: у мiру звикання до нього
(аклiматизацiя) подих стає бiльше глибокий i рiдким, пульс
урежается, пiдвищується змiст еритроцитiв у кровi, а також
основний i мiнеральний обмiн, полiпшується сон. Не всi, особливо
хворi, однаково переносять перебування на висотах, навiть у здорових
людей на великiй висотi може з'явитися так звана гiрська хвороба.
До високогiрних курортiв ставляться: Бахмаро (Грузiя) ( 1913-2022 м) *,
Кармадон (Пiвнiчна Осетiя) ( 1520-2300 м) i iн., до среднегорним —
Кисловодськ ( 817-1062 м) ,
______________
* У дужках показана висота мiсцевостi над рiвнем моря.
Боржомi ( 704-806 м) , Нальчик ( 500-550 м) , Абастумани ( 1263-1340 м)
i iн., до низкогорним — Анапа, Батумi, Сухумi, Ялта, Цхалтубо.
Показаннями до лiкування клiматом гiр є: бронхiальна астма, деякi
форми туберкульозу легенiв, туберкульоз костей i суглобiв, недокрiв'я,
хронiчнi бронхiти, залишковi явища бронхiту, пневмоськлероз.
ПРИМОРСЬКI КУРОРТИ
Помiрний клiмат морських берегiв сприятливо дiє на органiзм, що
дуже важливо для виснажених, ослаблених хворих. Приморський клiмат
вiдрiзняється малими коливаннями температури протягом дня,
чистотою повiтря й iнтенсивнiстю сонячноï радiацiï: особливо
багатий вiн ультрафiолетовим випромiнюванням. Тиськ i вологiсть повiтря
порiвняно високi. Вологiсть повiтря, його температура й iншi фактори
мiняються пiд впливом дмуть iз суши вiтрiв.
Клiмат курортiв Пiвденного берега Криму навеснi й улiтку теплий i сухий,
а восени й узимку — прохолодний, вологий.
Пiд впливом приморського клiмату пiдсилюється секрецiя залоз
дихальних шляхiв, пiдвищується змiст еритроцитiв у кровi,
знижується артерiальний тиськ, пiдвищується газовий i
мiнеральний обмiн.
До приморських клiматичних курортiв ставляться: курорти Пiвденного
берега Криму (Алупка, Ялта, Гурзуф, Євпаторiя, Алушта й iн.) ,
Анапа, Сочi, Гагра, Сухумi, а також курорти пiвнiчно-захiдних районiв
(Прибалтика) —i Ризьке узмор'я, Сестрорецк.
Показання до лiкування на приморських курортах: функцiональнi
захворювання центральноï нервовоï системи, туберкульоз легенiв
(крiм важких, що далеко зайшли форм) , туберкульоз костей i суглобiв,
хронiчний бронхiт, рахiт i екссудативний дiатез.
ЛIКУВАННЯ МОРСЬКИМИ КУПАННЯМИ
Лiкування морськими купаннями — талассотерапия — одержало
широке поширення. У рiзних морях вода мiстить 1-5% солей, з яких 4/5
становить хлорид натрiю.
Температура морськоï води залежить вiд клiматичних i iнших умов
мiсцевостi. Значний верхнiй шар води прогрiвається
проникаючоï в глибину iнфрачервоним випромiнюванням Сонця.
Морськi купання роблять на органiзм комплексна дiя, в основному
температурним, механiчним i хiмiчним подразниками.
По температурi морськi купання подiбнi iз прохолодними (або холодними)
ваннами.
Механiчне подразнення при морських купаннях виражено значно сильнiше,
нiж у ваннах. При купаннi, крiм тиську води, велике значення має
ïï плин i прибiй хвиль.
Хiмiчна дiя купань обумовлена наявнiстю солей у морськiй водi.
У дiï морських купань вiдiграє роль сонячна радiацiя,
температура повiтря, змiст у ньому солей, радiоактивнiсть.
Методика лiкування. Найкраще купатися через 1-1,5 год пiсля снiданку.
Перед купанням варто прийняти короткочасну повiтряну ванну (шкiра
повинна бути теплоï) . Якщо шкiра остудилася, показане загальне
легке розтирання рє сухим рушником. Перед зануренням у воду голову
варто змочити морською водою. У воду потрiбно входити швидко й робити
увесь час рiзнi рухи або розтирання. Тривалiсть купання залежить вiд
стану хворого, температури води й метеорологiчних умов (температури
повiтря, швидкостi вiтру й iн.) .
Тривалiсть перебування у водi спочатку 2-3 хв, а потiм ïï
поступово доводять до 10-12 хв. Ослабленi хворi до початку купань
приймають кiлька ванн iз морськоï води з поступовим зниженням
ïхньоï температури.
Пiд час купання при тривалому перебуваннi у водi тiло
прохолоджується. Вiдчуття приємного тепла, обумовлене
розширенням капiлярiв шкiри, через звуження ïï посудин,
проходить. Не слiд чекати появи ознак охолодження (тремтiння, так звана
гусяча шкiра , зблiднення, запаморочення) .
Пiсля купання хвороï повинен витертися насухо, iнодi пiсля купання
для видалення часток солi зi шкiри, приймають душ iз прiсноï води,
iнодi ж навпаки, з метою бiльше тривалого подразнення шкiри тiло пiсля
купання не витирають. Пiсля купання необхiдно вiдпочити, а бiльше
тренованим показана прогулянка.
Купатися можна щодня або через день. Особам, що вже поправилися, при
гарноï переносимости купання останнi можна дозволяти й 2 рази в
день iз промiжком не менш 5-6 годин. Кращий час купання з 9 до 12 i з 16
до 19 ч. Припиняти купання треба при розладi кишечника, пропасних
процесах i iнших патологiчних явищах.
Купальний сезон на узбережжя пiвденних морiв Росiï для здорових
людей триває 56 мес. Вiн починається при температурi повiтря
не нижче 20њ, води 18њ i закiнчується при температурi повiтря 15њ
i води 14њ.
Хворих i слабких дiтей у вiцi вiд 1 року до 4 рокiв не купають, а
обтирають нагрiтоï до 3028њ морською водою, поступово знижуючи
ïï температуру до 2524њ. Дiтям з 5-лiтнього вiку пiсля того,
як вони звикнуть до клiмату, звичайно призначають морськi купання, але
лише пiсля попередньоï пiдготовки (обтирання морською водою) .
Морськi купання звичайно застосовують у сполученнi з iншими методами
лiкування.
Показаннями до морських купань є: вториннi анемiï,
функцiональнi захворювання центральноï нервовоï системи,
порушення обмiну речовин (ожирiння, подагра й iн.) , рахiт та iн.
Iз профiлактичною метою купання показанi як здоровим людям, так i
схильним до рiзних захворювань (застуда, туберкульоз i iн.) .
Протипоказаннями до купання є: туберкульоз в активнiй формi,
кахексiя, базедова хвороба, рiзко виражений атероськлероз,
декомпенсированние пороки клапанiв серця, рiзко вираженi дегенеративнi
змiни серцевого м'яза, епiлепсiя, вагiтнiсть, особливо в другiй
половинi.
Пляж. Купання звичайно сполучать iз прийомом сонячно-повiтряних ванн
на пляжi. Лiкувальний пляж являє собою дiлянку широкоï
береговоï смуги з пологою рiвною поверхнею, покритоï пiськом
або дрiбною галькою. На лiкувальному пляжi обладнають площадки для
прийому як сонячно-повiтряних, так i повiтряних ванн, примiщення для
метеорологiчних установок i лiкарського контролю, душ i вбиральню.
ВИСНОВОК
Здоров'я — безцiнне надбання не тiльки кожноï людини, але й
усього суспiльства. При зустрiчах, розставаннях iз близькими й дорогими
людьми ми бажаємо ïм доброго й мiцного здоров'я, тому що це
— основна умова й застава повноцiнного й щасливого життя. Здоров'я
допомагає нам виконувати нашi плани, успiшно вирiшувати основнi
життєвi завдання, переборювати труднощi, а якщо прийде, то й
значнi перевантаження. Добре здоров'я, зберiга_ розумно й змiцнюва_
самою людиною, забезпечує йому довге й активне життя.
Список лiтератури:
1. Фiзiотерапiя Е. И. Пасинкiв — М.: Видавництво
Медицина, 1994
2. Коробок А. В., Головiн В. А., Масляков В. А. Фiзичне виховання
— М.: Вища школа, 1983.
3. Коц Я. М., Спортивна фiзiологiя — М.: Фiзкультура й
спорт, 1986.