Ярослав Гашек Пригоди бравого солдата Швейка пiд час свiтовоï вiйни
Швейк, у минулому солдатiв 91-го пiхотного полку, визнаний медичною
комiсiєю iдiотом, живе тим, що торгує собаками, яким
складає фальшивi родоводи. Один раз вiд служницi вiн чує про
вбивство ерцгерцога Фердинанда й iз цим знанням iде в трактир У чашi, де
вже сидить таємний агент Бретшнейдер, що провокує всiх на
антиурядовi висловлення, а потiм обвинувачує в державнiй зрадi.
Швейк усiляко увиливает вiд прямих вiдповiдей на його питання, але
Бретшнейдер все-таки ловить його на тiм, що у зв'язку з убивством
ерцгерцога Швейк пророкує вiйну. Швейка разом iз трактирником
Паливцем (який дозволив собi сказати, що висячий у нього на стiнi
портрет iмператора засиджений мухами) тягнуть у полiцейську дiлянку,
звiдки вони попадають у в'язницю. Там сидить безлiч ïхнiх
побратимiв на нещастя, що потрапили у в'язницю за взагалi ж необразливi
висловлення
Наступного дня Швейк з'являється перед судовою експертизою, i
лiкарi визнають його повним iдiотом, пiсля чого Швейк попадає в
божевiльний будинок, де його, навпроти, визнають цiлком нормальним i
проганяють ладь — без обiду. Швейк починає скандалити й у
результатi попадає в полiцейський комiсарiат, звiдки його знову
вiдправляють у полiцейське керування. Коли вiн пiд конвоєм iде
туди, те бачить юрбу перед найвищим манiфестом про оголошення вiйни й
починає викрикувати гасла в славу государя iмператора. У
полiцейському керуваннi його вмовляють зiзнатися, що його хтось штовхнув
на такi знущальнi дiï, але Швейк запевняє, що в ньому говорив
щирий патрiотизм. Не в силах витримати чистого й безневинного погляду
Швейка, полiцейський чиновник вiдпускає його домийся
По дорозi Швейк заходить у трактир У чашi, де вiд господарки
довiдається, що ïï чоловiковi, трактирниковi Паливцу,
дали десять рокiв за державну зраду. До Швейку пiдсаджується
Бретшнейдер, що одержав завдання ближче зiйтися з ним на ґрунтi
торгiвлi собаками. У результатi агент купує у Швейка целую зграю
самих жалюгiдних виродкiв, що не мають нiчого загального з
позначеноï в ïхнiх паспортах породою, але так i не може нiчого
вивiдати. Коли в детектива з'являється сiм чудовиськ, вiн
защiпається з ними в кiмнатi й не дає ïм нiчого жерти
доти, поки вони не зжирають його самого
Незабаром Швейку приходить повiстка йти на вiйну, але в цей момент у
нього саме приступ ревматизму, тому вiн ïде на призовний пункт в
iнвалiднiй колясцi. Газети пишуть про це, як про прояв патрiотизму, але
лiкарi визнають його симулянтом i вiдправляють у лiкарняний барак при
гарнiзоннiй в'язницi, де намагаються зробити придатними до
вiйськовоï служби тих, хто через слабке здоров'я до неï
абсолютно не придатний. Ïх пiддають там суворим катуванням: морять
голодом, загортають у мокре простирадло, ставлять клiстир i т.д. Пiд час
перебування Швейка в лазаретi його вiдвiдує баронеса фон
Боценгейм, що з газет довiдалася про патрiотичний подвиг der brave
Soldat. Мешканцi барака швидко розправляються з ïжею, принесеною
баронесою, але головлiкар Грюнштейн сприймає це як свiдчення
ïхнього повного здоров'я й вiдправляє всiх на фронт. Швейк же
за сперечання з медкомiсiєю попадає в гарнiзонну в'язницю
Там сидять тi, хто зробив незначнi злочини, щоб уникнути вiдправлення на
фронт, тi, хто встиг на фронтi прокрастися, а також солдати — за
злочини чисто вiйськового характеру. Особливу групу становлять полiтичнi
ув'язненi, здебiльшого нi в чому не виннi
Єдиною розвагою у в'язницi служить вiдвiдування тюремноï
церкви, служби в якiй проводить фельдкурат Отто Кац, хрещений
єврей, вiдомий своïми пиятиками й пристрастю до жiновий
статi. Вiн перемежовує проповiдь лайками й богохульствами, але
розчулений Швейк раптом починає ридати, чим привертає увагу
фельдкурата. Той клопоче за Швейка перед знайомим слiдчим, i Швейк
попадає до нього в денщики. Вони живуть душу в душу, Швейк
неодноразово виручає фельдкурата, але проте через якийсь час Отто
Кац програє Швейка в карти поручиковi Аукашу, типовому кадровому
офiцеровi, що не боïться начальства й пiклується про
солдатiв. Однак денщикiв вiн на вiдмiну вiд солдатiв ненавидить,
уважаючи ïхнiми iстотами нижчого порядку. Проте Швейку
вдається завоювати довiру Лукаша, хоча один раз, пiд час
вiдсутностi поручика, його улюблена кiшка з'ïдає його
улюблену канарку. У розмовi з поручиком Швейк проявляє
поiнформованiсть у галузi собак, i Лукаш доручає йому добути
пiнчера
Швейк звертається по допомогу до свого старого приятеля Благнику,
що має великий досвiд у галузi крадiжки собак, i той
доглядає пiдходящий екземпляр — пiнчера, що належить
полковниковi Фрiдрiховi Краусу фон Цидлергуту, командировi полку, де
служить поручик Лукаш. Швейк швидко приручає собаку, i поручик
Лукаш iде з нею гуляти. Пiд час прогулянки вiн зiштовхується з
полковником, що славиться своïм злопам'ятством. Полковник
довiдається свого пса й загрожує Лукашу розправою. Поручик
збирається задати Швейку гарне пороття, але той говорить, що лише
хотiв зробити поручиковi приємнiсть, i в Лукаша опускаються руки.
Ранком Лукаш одержує наказ полковника вiдправитися в Будейовици, в
91-й полк, що чекає вiдправлення на фронт,
Разом зi Швейком i поручиком Лукашем у купi поïзда, що
направляється в Будейовици, ïде якийсь лiтнiй лисий пан.
Швейк винятково чемно повiдомляє поручиковi, скiльки волось
повинне бути на головi нормальноï людини. Лисий пан вибухає
вiд обурення. До прикростi поручика, вона виявляється генерал-
майором фон Шварбургом, що робить iнкогнiто iнспекцiйну поïздку по
гарнiзонах. Генерал вичитує поручика, i той проганяє Швейка
з купi У тамбурi Швейк заводить iз якимось залiзничником розмова про
аварiйне гальмо й випадково зриває його. За необґрунтовану
зупинку поïзда Швейка хочуть змусити платити штраф, але, оскiльки
грошей у нього нi, його просто зсаджують споезда.
На станцiï якийсь жалiсливий пан платить за Швейка штраф i
дає йому п'ять крон на квиток, щоб вiн мiг наздогнати свою
частину, але Швейк благополучно пропиває грошi в буфетi. Зрештою
вiн змушений iти в Будейовици пiшки, однак, переплутавши дорогу,
направляється в протилежну сторону. По шляху вiн вiтрi”
сподiвається бабусю, що приймає його за дезертира, однак
Швейк як i ранiше щиро має намiр дiйти до Будейовиц.
Але ноги самi ведуть його на пiвнiч. Отут^-те його й зустрiчає
жандарм. У результатi перехресного допиту жандармський вахмiстр
пiдводить Швейка до того, що вiн шпигун. Разом з вiдповiдним
повiдомленням вiн вiдправляє Швейка в Писек, а тамтешнiй ротмiстр,
що не роздiляє царящей у вiйськах шпиономании, перепроваджує
Швейка в 91-й полк, до мiсця проходження служби
Лукаш, надеявшийся, що Швейк назавжди зник з його життя, перебуває
в шоку. Однак з'ясовується, що вiн завчасно виписав ордер на арешт
Швейка, i того вiдводять на гауптвахту. У камерi Швейк знайомить iз
вольноопределяющимся Мареком, що розповiдає про своï халепи,
зокрема про те, як намагався позбутися вiд вiйськовоï служби. Вiн
чекає страшного покарання, але полковник Шредер присуджує
його до вiчного посилання на кухню, що означає для Марека
звiльнення вiд фронту. Швейку ж полковник наказує через троє
дiб гауптвахти знову надiйти в розпорядження поручика Лукаша.
У Мосту, де розквартирований полк, Лукаш закохується в якусь даму
й доручає Швейку вiднести ïй лист. Гарненько випивши в
кабачку У чорного баранчика разом iз сапером Водичкою, Швейк
вiдправляється шукати будинок дами серця поручика. Чи треба
говорити, що лист попадає в руки чоловiка, якого сапер Водичка
спускає зi сходи. Бiйка триває на вулицi, i Водичка зi
Швейком зрештою виявляються в полiцейському дiлянцi
Швейк повинен стати перед судом, однак аудитор Руллер припиняє
справу Швейка й вiдправляє бравого солдата на фронт, а полковник
Шредер призначає його ординарцем 11-й роти
Коли Швейк прибуває в полк, рота готується до вiдправлення
на фронт, однак скрiзь панує така плутанина, що навiть сам
командир полку не знає, коли й куди рушить частина. Вiн лише
проводить нескiнченнi наради, позбавленi якого-небудь змiсту. Нарештi
поручик Лукаш все-таки одержує наказ рухатися до границi Галичинi
Швейк ïде на фронт. У дорозi з'ясовується, що перед
вiд'ïздом вiн здав на склад всi екземпляри книги, що була ключем до
розшифровки польових повiдомлень
Поïзд прибуває в Будапешт, де всiх очiкує звiстку про
вступ Iталiï у вiйну. Усi починають судити так виряджати, як це
вiдгукнеться на ïхнiй долi й чи не пошлють ïх в Iталiю. Серед
офiцерiв в обговореннi бере участь пiдпоручик третьоï роти Дуб, у
мирний час — викладач чеськоï мови, завжди стремившийся
виявити свою лояльнiсть. У полицю вiн вiдомий своïми фразами: Ви
мене знаєте? А я вам говорю, що ви мене не знаєте!.. Але ви
мене ще довiдаєтеся!.. Може, ви мене знаєте тiльки з
гарноï сторони!.. А я говорю, ви довiдаєтеся мене й з
поганоï сторони!.. Я вас до слiз доведу! Вiн марне
намагається спровокувати Швейка й iнших солдатiв на недозволенi
висловлення
Швейк одержує завдання вiд поручика Лукаша роздобути коньяку й iз
честю виконує наказ, як раптом на його шляху встає
пiдпоручик Дуб. Щоб не пiдвести Лукаша, Швейк видає коньяк за воду
й залпом випиває всю пляшку. Дуб просить показати йому колодязь,
звiдки була взята вода, i пробує цю воду, пiсля чого в нього в
ротi залишається смак кiнськоï сили й гнойовоï рiдоти.
Вiн вiдпускає Швейка, що, тiльки-но добравшись до свого вагона,
засипає
Тим часом вольноопределяющегося Марека, як самого утвореного,
призначають iсторiографом батальйону, i вiн складає фантастичну
iсторiю об його славних перемогах
Оскiльки неможливо розшифрувати службовi телеграми, поïзд
прибуває в пункт призначення на два днi ранiше строку. Офiцери
розважаються, хто як може, але зрештою батальйон все-таки виступає
на позицiï. Швейк iз командою вiдправляється на пошуки
квартир для полку й, виявившись на березi озерця, для забави
надягає форму полоненого росiйського солдата, Отут його й беруть у
полон угорцi
Швейк марне намагається пояснити конвоïрам, що вiн свiй. Iншi
полоненi теж не розумiють його, оскiльки властиво росiян серед них
немає — це в основному татари й кавказцi. Разом з iншими
полоненими Швейка вiдправляють на будiвельнi роботи. Але коли нарештi
йому все-таки вдається пояснити, що вiн чех, майор Вольф
приймає його за перебiжчика, що змiнив присязi й стали шпигуновi
Швейка саджають на гауптвахту й пiдсаджують до нього провокатора. Ранком
Швейк у черговий раз з'являється перед судом. Майор пропонує
генераловi, що будь-що-будь мрiє розкрити змову, колись з'ясувати,
чи дiйсно Швейк той, за кого себе видає. Швейка вiдправляють у
гарнiзонну в'язницю
Нарештi з 91-го полку приходить пiдтвердження, що Швейк пропав без
звiстки i його варто повернути в полк, але генерал Финк, що мрiє
повiсити Швейка як дезертира, вiдправляє його в штаб бригади для
подальшого розслiдування
У штабi бригади Швейк попадає до полковника Гербиху, що
страждає подагрою й у момент просвiтлiння вiдправляє Швейка
в полк, давши грошей на дорогу й новий мундир
Закiнчується роман сценою солдатськоï гулянки на кухнi в
кухаря Юрайди…
Е.Б.Туева