Гiгiєна, завдання гiгiєни
Гiгiєна — наука про збереження й змiцнення здоров'я. Одним знайважливiших вiдмiнностей людини вiд тварин є те, що людина не
тiльки адаптується до найрiзноманiтнiших умов середовища, але й
пристосовує ïï до себе, активно ïï преобразуя.
При цьому людинi необхiдно знати, що в навколишнiм середовищi, будь те
природна, незмiнена, або перетворена ïм середовище, корисно для
органiзму, а що шкiдливо, якi змiни середовища сприятливi для здоров'я й
пiдтримки високоï працездатностi, а якi — немає.
Вивченням всiх цих питань займається наука, що одержала назву
гiгiєни. Гiгiєна (вiд греч. hygieinos-здоровий) —
область медицини, що вивчає вплив умов життя й працi на здоров'я
людини й разрабативающая заходу по профiлактицi захворювань,
забезпеченню оптимальних умов iснування, збереженню здоров'я й
продовженню його життя. Походження термiна гiгiєна зв'язують також
з iм'ям мiфiчноï богинi здоров'я Гигиеи, дочки бога медицини
Еськулапа.
Гiгiєна тiсно пов'язана iз санiтарiєю. Санiтарiя (вiд лат.
sanitas-здоров'я) — термiн, що вживався в медицинi до 60-х рокiв
для позначення галузi охорони здоров'я, змiст якоï охоплює
розробку й проведення практичних санiтарно-гiгiєнiчних i
протиепiдемiчних заходiв. У сучасному розумiннi науковою розробкою
названих вище проблем займається гiгiєна, а
органiзацiєю й проведенням санiтарно-гiгiєнiчних i
протиепiдемiчних заходiв — санiтарно-епiдемiологiчна служба.
Зовнiшнє середовище являє собою комплекс рiзноманiтних
факторiв, якi по своïй природi роздiляють на три групи: фiзичнi,
хiмiчнi й бiологiчнi. До фiзичних факторiв середовища вiдносять
температуру, вологiсть i рух повiтря; атмосферний тиськ i атмосферна
електрика; сонячне випромiнювання й iн. До хiмiчних факторiв вiдносять
рiзнi речовини, що є основою навколишнього середовища (у ськладi
повiтря, води, ґрунту) , або ïхньоï домiшки (наприклад,
у рiзних мiсцевостях у водi й повiтрi можуть утримуватися рiзнi хiмiчнi
сполуки) . До бiологiчних факторiв середовища вiдносять у першу чергу
патогеннi мiкроби, вiруси, грибки.
По характерi впливу на органiзм людини фактори середовища також можна
роздiлити на три групи. Перша група, безумовно, шкiдливi або навiть
згубнi для здоров'я фактори. До них вiдносять, наприклад, збудникiв
рiзних захворювань, отруйнi речовини, пил, що втримується у
вдихуваному повiтрi, Друга група, безумовно, кориснi фактори. Приклад
ïх-чисте, свiже повiтря, богатий киснем. Третя група —
фактори, якi можуть бути й корисними, i шкiдливими, залежно вiд того, як
людина ïх використовує. Наприклад, сонячнi променi необхiднi
для нормального розвитку й життєдiяльностi органiзму, але при
непомiрному загоряннi вони приносять шкоду здоров'ю.
У процесi перетворення природи людиною з'являються новi фактори, якi
необхiдно вчасно оцiнити в планi ïхнього впливу на здоров'я й
виробити вiдповiднi практичнi рекомендацiï. Як вiдзначають ученi-
гигиенисти, немає жодноï мiсцевостi й нi однiєï
галузi працi, у яких тимчасово або постiйно не зустрiчалися б фактори,
що несприятливо впливають на здоров'я людей. I в кожному випадку
гiгiєна оцiнює природу фактора, ступiнь шкiдливостi (або
користi) його впливу на органи або ïхнi системи, а також час, через
яке може виявитися сприятлива або несприятлива дiя фактора. Справа в
тому, що в багатьох випадках несприятливi фактори навколишнього
середовища впливають на людину непомiтно для нього. Однак при тривалому
впливi вони поступово послабляють органiзм, зменшують стiйкiсть людини
до хвороб, знижують його працездатнiсть. В остаточному пiдсумку людин
передчасно старiє й умирає. Тому без гiгiєни в цей час
неможливо обiйтися при рiшеннi будь-якого питання розвитку народного
господарства, забезпечення умов працi й побуту людей. Гiгiєна
виробляє й науково обґрунтовує конкретнi
рекомендацiï.
Завдання гiгiєни — створення найбiльш сприятливих умов для
нормального розвитку органiзму, для повного розквiту фiзичних i духовних
сил людини, для високопродуктивноï працi. Для цього необхiдно, щоб
несприятливi фактори середовища вчасно усувалися або ж ïхня дiя
максимально послаблялося, а кориснi фактори використовувалися з
найбiльшою повнотою й ефективнiстю.
Основними завданнями сучасноï гiгiєни є науковарозробка основ попереджувального й поточного санiтарного нагляду,
санiтарного законодавства, обґрунтування гiгiєнiчних заходiв
щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов працi й
вiдпочинку, охорона здоров'я дiтей i пiдлiткiв, участь у розробцi
гiгiєнiчних основ рацiонального харчування, а також санiтарна
експертиза якостi харчових продуктiв i предметiв побутового побуту.
Знання гiгiєни необхiдно для правильного рiшення питань по
попередженню захворювань, пiдвищення працездатностi й опiрностi
органiзму до несприятливих впливiв навколишнього середовища. Науковою
основою гiгiєни служить розробка гiгiєнiчних нормативiв-
гранично припустимих концентрацiй i рiвнiв, орiєнтовних безпечних
рiвнiв впливу (ПДК, ПДУ, ВЗУВШИ й iн.) для повiтря населених мiсць i
промислових пiдприємств, води, продуктiв харчування, одягу й
взуття з метою створення найбiльш сприятливих умов для збереження
здоров'я й попередження захворювань, забезпечення високоï
працездатностi й збiльшення тривалостi життя.
Гiгiєна мiстить у собi ряд роздiлiв, кожний з яких охоплює
самостiйну область гiгiєнiчноï науки й практики: комунальна
гiгiєна, гiгiєна працi, гiгiєна дiтей i пiдлiткiв,
гiгiєна харчування, радiацiйна гiгiєна й iн. Комунальна
гiгiєна вивчає вплив на органiзм природних i соцiальних
факторiв в умовах населених мiсць i розробляє гiгiєнiчнi
нормативи й заходи для створення оптимальних умов проживання.
Включає гiгiєну повiтря, води, водопостачання, ґрунту,
житла й iн.
Гiгiєна харчування вивчає вплив на органiзм харчових
рацiонiв з рiзним змiстом живильних речовин, потреби органiзму в
ïхнiй кiлькостi й оптимальне спiввiдношення залежно вiд умов працi
й побуту; розробляє мiри профiлактики елементарних захворювань.
Гiгiєна працi вивчає трудову дiяльнiсть людини й виробниче
середовище з погляду ïхнього можливого впливу на органiзм,
розробляє мiри й гiгiєнiчнi нормативи, спрямованi на
оздоровлення умов працi й попередження професiйних хвороб.
Радiацiйна гiгiєна вивчає вплив iонiзуючих випромiнювань на
людину й розробляє санiтарно-гiгiєнiчнi мiри й нормативи по
забезпеченню радiацiйноï безпеки осiб, що працюють iз джерелами
iонiзуючого випромiнювання й радiоактивних речовин.
Гiгiєна дiтей i пiдлiткiв вивчає вплив факторiв
навколишнього середовища на органiзм дiтей i розробляє
гiгiєнiчнi вимоги й нормативи до навколишньоï дитини
середовищу з метою створення гiгiєнiчних умов життя, що
забезпечують повноцiнний фiзичний i розумовий розвиток дiтей.
Особливе мiсце займає самостiйна гiгiєнiчна дисциплiна-
загальна гiгiєна. Як пропедевтична дисциплiна загальна
гiгiєна розкриває основнi положення вчення про
навколишнє середовище, закономiрностi впливу природних, побутових,
виробничих факторiв на здоров'я й захворюванiсть населення, а також
визначає напрямок оздоровчих заходiв Кожний роздiл
гiгiєнiчноï роботи досить ськладний. Наприклад, питання про
водопостачання. Вода джерела водопостачання мiста повинна вiдповiдати
певним вимогам по своïх фiзичних, хiмiчних, бактерiологiчних
властивостях. Вона повинна бути зовсiм прозороï, безбарвноï,
без заходу, мати освiжаючий смак, не мiстити отруйних речовин,
хвороботворних мiкробiв i яєць глистiв, не погiршувати якостi й
засвоюваностi приготовленоï на нiй пищи й не викликати псування
предметiв, з якими стикається. Але оськiльки в природi майже не
зустрiчається мiсць, де вода вiдповiдала б всiм цим вимогам, перед
подачею у водопровiд ïï спецiальними методами очищають i
знезаражують. Далi, запасiв води повинне вистачати для задоволення
справжнiх i перспективних потреб жителiв мiста й виробництва, а джерела
водопостачання повиннi самим ретельним образом охоронятися вiд можливого
забруднення й зараження. При цьому всi конкретнi санiтарнi
рекомендацiï гiгiєна дає з облiком науково розроблених
i затверджених державою стандартiв (ДЕРЖСТАНДАРТ) . Таких Дст
iснує дуже багато, i в цiлому вони охоплюють всi варiанти
навколишньоï людини середовища, особливостi виробництва й т. д.
Розвиток гiгiєнiчних знань i ïхнє значення.
Гiгiєна-Порiвняно молода наука, хоча ïï джерела йдуть у
глибоку старовину. Вiдповiдно до iсторичних документiв, уже в древнiх
народiв Iндiï, Китаю, Єгипту iснували найпростiшi правила
вибору джерел водопостачання, харчування, догляду за тiлом, попередження
iнфекцiйних хвороб i т. д. Найбiльшого розквiту гiгiєна (хоча й не
як спецiальна наука, а як набiр практичних рекомендацiй) досягла в
Древньому Римi, що серед iншого прославився своïм водопроводом i
суспiльними лазнями. Уже за 600500 рокiв до н. е. у Римi було понад 30
окремi водопроводи, якi в добу сумарно давали понад 1,5 млн. м3 гiрськi
ключовi води.
Гiгiєнiчнi рекомендацiï постiйно з'являються в життi людей у
результатi спостережень, узагальнення й передачi наступним поколiнням
життєвого досвiду, оцiнки того, що шкiдливо або корисно для людини
в навколишнiм середовищi. Ще до зародження гiгiєни як
самостiйноï науки люди навчилися правильно вибирати мiсце для
колодязя, правильно палити печi й т. д. Здавалося б, просте питання:
коли варто закривати пекти пiсля топлення? Якщо зробити це передчасно,
можна смертельно отруïтися (учадiти ) оксидом вуглецю (II) , що
є продуктом неповного згоряння палива; якщо зробити це занадто
пiзно, тепло з печi пiде в атмосферу, н топлення буде неефективною.
Гiгiєнiчний характер носить i вiдомий народний звичай не давати
молодятам на весiллi спиртного, тому що алкоголь губительно
вiдбивається на потомствi.
Не всi несприятливi фактори середовища роблять на органiзм людини швидка
дiя. Навпроти, згубний вплив багатьох з них накопичується
поступово, поволi пiдточуючи здоров'я. Крiм того, у ходi розвитку
виробництва виникають новi фактори, i характер ïх необхiдно
оцiнювати вчасно, по можливостi., ще на стадiï проектування
пiдприємства, з огляду на всi можливi наслiдки для здоров'я
людини. Тому гiгiєна-не набiр корисних рекомендацiй i правил. Це
самостiйна наука, збройна власними методами дослiдження.
Виникнення й розвиток гiгiєни диктувалося потребами суспiльства,
з'явилося результатом гуманного вiдношення вчених до здоров'я й
благополуччя людей. Iсторiя середнiх столiть виявилася iсторiєю
величезних епiдемiй страшних хвороб (чуму, чорна вiспа, сифiлiс i iн.) ,
приведших до загибелi багато мiльйонiв людей, до вимирання населення
цiлих областей. Як же боролися iз цими хворобами? Лiкарi марне шукали
життєвий елiксир як унiверсальний засiб вiд всiх хвороб, iншi
громадяни посилено молилися, робили паломництва до святих мiсць . I все
це вiдбувалося на тлi вiдсутностi навiть слiдiв санiтарноï культури
i яких-небудь санiтарно-технiчних споруджень. Досить ськазати, що в
середньовiчних мiстах нечистоти виливалися прямо на вулицю,
водопостачання й каналiзацiï не було.
Однак шкода антисанiтарного стану мiст i жител, життєвого укладу
громадян був настiльки очевидний, а небезпека важких епiдемiчних
захворювань настiльки велика, що в європейських державах почали
з'являтися першi зачатки суспiльноï охорони здоров'я. В XVI-XVII
вв. почали очищати мiста вiд смiття й нечистот, потiм стали будувати
тротуари, висвiтлювати вулицi й т. д. У цей же час стали з'являтися й
науковi твори гiгiєнiчного характеру, хоча першi трактати по
гiгiєнi створив ще великий учений i лiкар Древньоï
Грецiï Гiппократ (460-377 до н. е.) (Про здоровий спосiб життя ,
Про води, повiтря й мiсцевостi i iн.) . У них вiн заперечував
надприроднi причини або божественне походження хвороб, правильно
оцiнював вплив на здоров'я людини таких факторiв, як клiмат, погода,
стан ґрунту, води, особливостi харчування, способу життя й звичок,
надлишок або недолiк фiзичних вправ i т. д., а також i закони
краïни й форми державного устрою . Останнє дуже важливо, тому
що гiгiєна — наука, рекомендацiï якоï мають
суспiльне значення, виконання ïх самим безпосереднiм образом
вiдбивається на здоров'ï й благополуччi не тiльки окремих
громадян, але й усього суспiльства в цiлому.
Спочатку гiгiєна була спостережливою й описовою наукою. Потiм у
нiй стали застосовуватися методи математичноï статистики. I
нарештi, вона перетворилася в експериментальну науку. Цьому сприяло
використання гiгiєною методiв iнших наук, у першу чергу фiзики,
хiмiï, мiкробiологiï, епiдемiологiï, токсикологiï,
радiологiï. Згодом гiгiєна стала здатноï не тiльки
науково оцiнювати тi або iншi умови життя, дiя на органiзм людини тих
або iнших факторiв, але й виробляти й перевiряти на практицi рiзнi
рекомендацiï з удоськоналювання умов працi й побуту, охоронi й
змiцненню здоров'я людей. Великими вченими-гигиенистами були
основоположники гiгiєни в Росiï А. П. Доброславин (1842-1889)
i Ф. Ф. Ерисман (1842-1915) . А. П. Доброславин органiзував при Вiйськово-
медичнiй академiï в Петербурзi вперше в Росiï кафедру
гiгiєни й експериментальну гiгiєнiчну лабораторiю, був
редактором першого гiгiєнiчного журналу Здоров'я i органiзатором
Суспiльства охорони народного здоров'я . Ф. Ф. Ерисман органiзував
кафедру гiгiєни при Моськовському унiверситетi й при нiй мiську
санiтарну станцiю (на ïï базi згодом виник Науково-дослiдний
iнститут гiгiєни, що носить його iм'я) . Завдяки дiяльностi цих
талановитих учених у Росiï була створена вiтчизняна наукова школа
гигиенистов, а також пiдготовлене велика кiлькiсть практикiв-санiтарних
лiкарiв.
Значного розквiту гiгiєна досягла в нашi днi. У цей час у
краïнi iснує цiла система гiгiєнiчних установ рiзного
типу: науково-дослiднi iнститути, санiтарно-гiгiєнiчнi
лабораторiï, санiтарно-епiдемiологiчнi станцiï. Впровадження в
життя гiгiєнiчних вимог здiйснюється шляхом санiтарного,
тобто спрямованого на оздоровлення законодавства, санiтарного нагляду,
санiтарноï освiти. Санiтарне законодавство передбачає
проведення рiзних заходiв з урахуванням санiтарних норм i правил, вимог
державних стандартiв, будiвельних норм i правил i т. д. Метою
санiтарного нагляду є попередження порушень вимог гiгiєни
при проектуваннi й будiвництвi нових мiст, промислових i житлових
будинкiв, контроль за розробкою нових харчових продуктiв, матерiалiв i
т. д. (попереджувальний санiтарний нагляд) , а також спостереження за
виконанням санiтарно-гiгiєнiчних норм i правил при виробництвi
продуктiв, при експлуатацiï побудованих об'єктiв (поточний
санiтарний нагляд) . Санiтарна освiта сприяє поширенню санiтарно-
гiгiєнiчних знань серед громадян, суспiльному контролю за
проведенням санiтарних заходiв. По своïй природi гiгiєна
— наука попереджувальне, головне ïï завдання —
запобiгти шкiдливому впливу на органiзм людини яких-небудь несприятливих
факторiв. Важливим роздiлом гiгiєнiчноï роботи є
диспансеризацiя. Так називається активне спостереження медичних
працiвникiв за здоров'ям рiзних груп практично здорових людей з метою
попередження або своєчасного виявлення в них захворювань i
напрямку ïх якщо буде потреба на лiкування, не чекаючи, поки людина
вiдчує себе хворим i звернеться за медичною допомогою. Зокрема,
диспансеризацiя проводиться серед дiтей, що готуються до надходження в
школу. Профiлактичний огляд дiтей рiзними фахiвцями — педiатрами,
окулiстами, отоларингологами, психоневрологами й iншими лiкарями
проводиться для того, щоб вчасно виявити можливi вiдхилення в станi
здоров'я дiтей i до моменту надходження в школу повнiстю ïх
вилiкувати, iнакше нездоров'я перешкодить ïм успiшно вчитися.
Держава пiклується про здоров'я громадян, про створення найкращих
умов для ïхнього життя, працi, побуту. Пiдкреслюється, що
дбайливе вiдношення до свого здоров'я й здоров'я iнших членiв
суспiльства є обов'язком кожного громадянина нашоï
краïни. I це зовсiм справедливо. Справа в тому, що створюванi
державою сприятливi умови для життя людей самi по собi ще не можуть
забезпечити високого рiвня ïхнього здоров'я. Важливо те, як самi
громадяни ставляться до свого здоров'я, чи володiють вони санiтарною
культурою, необхiдними гiгiєнiчними навичками. Що з того,
наприклад, що людина працює в чистому, добре вентильованому й
добре освiтленому примiщеннi, що на цьому пiдприємствi правильно
органiзоване харчування працюючих i т. д., якщо ця людина не
вважає за необхiдне чистити зуби, стежити за чистотою тiла й
одягу, дотримувати правильного режиму працi й вiдпочинку, уникати таких
шкiдливих речовин, як алкоголь i нiкотин.
Оцiнити характер впливу, ступiнь шкоди або користi для людини тих або
iнших факторiв навколишнього середовища, тих або iнших особливостей його
поводження, способу життя можна лише за умови гарного знання
особливостей органiзму. Я вже говорив про те, що гiгiєна
використовує методи рiзних наук-фiзики, хiмiï,
мiкробiологiï, епiдемiологiï, а також математичноï
статистики. Гiгiєна користується цими матерiалами в
перетвореному видi, оцiнюючи ïх з погляду того, наськiльки данi
вiдомостi сприяють рiшенню власних завдань гiгiєни —
створенню таких умов для життєдiяльностi людини, якi в максимально
можливому ступенi забезпечували б збереження н змiцнення його здоров'я,
пiдтримка високоï працездатностi. Особливо близькi гiгiєнi
двi iншi науки про людину-анатомiя й фiзiологiя. Анатомiя вивчає
будову й форму тiла, окремих органiв i тканин; фiзiологiя-
життєдiяльнiсть органiзму в цiлому, а також окремих органiв i
ïхнiх систем. При цьому вiдомостi, що добуваються рiзними iншими
науками, гигиенисти оцiнюють у свiтлi знань про людину, одержуваних
анатомiєю й фiзiологiєю.
Список використаноï лiтератури.
1. Загальна гiгiєна, пiд ред. Г. И. Румянцева, М. П. Воронцова,
М., 1990.
2. А. В. Хрипкова, Д. В. Колесов, Гiгiєна й здоров'я школяра, М.,
1988.
3. И. Д. Звєрєв, Книга для читання по анатомiï,
фiзiологiï й гiгiєнi людини, М., 1983
4. Е. П. Бруновт, Методика навчання анатомiï, фiзiологiï й
гiгiєнi людини, М., 1973. 5. Ганна Ласица, уроки краси, Мiнськ,
1995 6. А. А. Мiнськ, Загальна гiгiєна ., М., 1984.
