Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника
Тепло i достовiрнiсть - ось моï лiтературнi критерiï.Григiр Тютюнник
"Не святи горшки лiплять - майстри. А майстрами стають люди. Я Їлюдина. Я буду майстром!" - читаємо у щоденнику письменника-новелiста Григора Тютюнника. Така самооцiнка i вимогливiсть до себе заслуговують на повагу. I вiн дiйсно став майстром художнього слова, точного, лаконiчного, яскравого, теплого, талановитого.
Безперечно, Тютюнник творив своєрiдно. Саме творив, а не писав. Кожну новелу вiн спершу виношував, як мати дитя пiд серцем. Не раз вiн говорив своïм друзям: "Менi здається, що спочатку йде робота душi. Часом напружена, iнколи прихована. Але постiйна робота душi. I колись настає мить, що вигострилась думка до краю, бiль серця такий, що воно обкипає кров'ю, а напруга така, нiби кожен нерв - напнута струна на скрипцi, ледь-ледь торкни i - вiн застогне словом. Цей процес схожий, як ото лiнза збирає сонячнi променi в один пучок. Так i тут: думка, серце i нерви повиннi сконцентруватися в словi". Знаходив таке слово, яке iншим не замiниш. Довгий шлях пошуку потрiбного слова не зупиняв його, бо знав, що "у художнього слова одна-єдина функцiя. Ця функцiя зветься необхiднiстю". Його слова то нiжнiстю, то любов'ю, то ненавистю, то ганебнiстю влучали прямо в серце. Дивовижно правдиво змальовував життєвi ситуацiï, умiв повно, об'ємно розкрити внутрiшнiй свiт героя, бо вважав, що "письменник повинен не просто стежити за вчинками героïв, а думати над ними".
Улюблений жанр Григора Тютюнника - новела. Письменник вважав, що новела стоïть до поезiï найближче. Цей жанр вимагав вiд нього самодисциплiни i великоï концентрацiï думки. "Створити художнiй твiр - значить у чомусь вичерпати самого себе", - говорив вiн.
Тютюнник у новелах зажди працював над почуттями, що жили навколо нього i в ньому. Головний принцип його творчостi сконцентрований у таких словах: "мила моя людино, нiколи я не скажу про тебе чорного слова!" I це було правдою. Вiн умiв дивитися i на зло "з висот розуму", сприймав його душею.
Особливiстю творчого стилю Г. Тютюнника є використання художньоï деталi в розкриттi характеру. "Класичний аналiз психiки в наш час не пройде. Потрiбна деталь". Яскравим прикладом може служити новела "Зав'язь". Ось закоханi в проваллi. Як умiє автор правдиво передати психологiчний стан героïв! Всього-на-всього очi, а скiльки в цiй деталi почуття, життєвоï правди. "У небо знову сягнула заграва, i в проваллi повиднiшало настiльки, що менi стає добре видно Сони-нi очi. Вони якiсь дивнi: наче й зляканi трохи, а смiються... На якусь мить я бачу ïï сухi вимогливi очi"...
Цiкавi твори Г. Тютюнника ще однiєю особливiстю - в них майже немає вiдступiв. Читач вiдразу поринає в яскравi життєвi картини, чує гострi дiалоги, в яких чiтко вимальовуються характери героïв, простих трудiвникiв села. Тютюнник нiколи не повчає. Вiн вiрить i любить свого читача, а тому надає йому право самому оцiнити героïв.
Умiв новелiст у своïх творах показати високi почуття ("Зав'язь", "Три зозулi з поклоном") чи такi ганебнi явища, як бездуховнiсть, мiщанство, споживацтво ("Син приïхав"). Письменник говорив не тiльки про недолiк у соцiальному ладi, а й у нацiональному украïнському характерi. I говорив про це смiливо, вiдверто. Вiн писав, незважаючи на офiцiйну критику, яка звинувачувала його в "очорненнi свiтлоï, радiсноï дiйсностi". Кричали його оповiдання гiркою правдою життя, i нiщо не могло його зупинити. Г. Тютюнник залишався правдивим, безкомпромiсним, смiливим. I тiльки смерть зупинила його...
