Лiричний герой ранньоï поезiï М. Рильського

I. Рання лiрика Рильського - це поетичне вiдтворення дум, мрiй, сподiвань молодого поета. (Максима Рильського, як i багатьох його талановитих сучасникiв, захоплювали iдеï декадентськоï лiтератури. Природа, кохання, мистецтво - основнi теми його перших творiв. Вiн показує лiричного героя меланхолiйним естетом, до якого чарiвнi пiснi iз блакитних небес прилетiли. Та разом iз тим у творах вiдчувається оптимiзм i закоханiсть лiричного героя у природу, вiра в кохання i замилування дiвочою красою: В шатах зелених Вийшла дiвчина, В косах студенi Роси-перлини.) II. "Краса i думка - двi сестри-близнята" (М. Рильський). 1. Гуманiзм ранньоï лiрики поета. (Багатьма своïми творами молодий Рильський нiби полемiзує з нiгiлiстами. Його лiричний герой вiрить у людину, у ïï творчий потенцiал. Вiн отримує задоволення вiд працi, втiшається життям "з людьми i для людей".) 2. "Не жрець, не вождь, а робiтник - поета справжнього iмення" (М. Рильський). (Максим Рильський ще замолоду ставив перед собою на перший погляд недосяжнi цiлi, але постiйна праця давала своï плоди. У кожному творi вiн розкривав свiй багатий внутрiшнiй свiт через лiричного героя - Прометея, Титана, який несе свiтло людям i тримає свiт на своïх могутнiх плечах.) Ї3. "Є ланцюги, що ïх не можна рвать, немов у тiлi вен або артерiй" (М. Рильський). (Його лiричний герой - реальний. Вiн Живе теперiшнiм, переживає радiсть першого кохання i бiль розлуки, мрiє про прекрасне майбутнє, але не пориває i з минулим. Перед його внутрiшнiм зором проходять романтичнi видива далеких краïн, постають "ясноокий образ Беатрiче" чи "Одiссей, натомлений блуканням". До прекрасноï Беатрiче долучалися образи Iзольди Бiлорукоï i Дездемони, якi хвилюють i захоплюють лiричного героя, впливають на його свiтосприйняття.) III. "Поете! Будь собi суддею..." (М. Рильський). (Образ лiричного героя у багатьох раннiх творах Рильського - це сам поет. Вiн пильно придивляється до життя i виступає сам собi безкомпромiсним суддею, який добре бачить i позитивне, i негативне у своïх думках i вчинках. Цей суддя добре знає, що настане час, "устануть свiдки темноокi зо дна поблiдлоï душi", i доведеться вiдповiдати за все. А тому, щоб не грiшити навiть согрiшивши, треба йти у свiт широкий, "не знаючи про спокiй", творити добро.)