Пiдпалий Володимир

(1936-1973)
Народився в с. Лазiвцi на Полтавщинi в селянськiй родинi. Рано прилучився до важкоï працi в колгоспi. Навчався у Киïвському державному унiверситетi iм. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах м. Києва. Поет. Автор книжок: "Зелена гiлка", "Повесiння", "Тридцяте лiто", "В дорогу - за ластiвками", "Вишневий цвiт", "Синi троянди", "Поезiï", "Береги землi".
Оптимiзм, упевненiсть у собi й вiдчуття правильностi обраного шляху
("Запросини" В. Пiдпилого)
Якщо прочитати поезiю Володимира Пiдпалого "Запросини" не вдумливо, то вона навряд залишить по собi й пам'ятi глибокий слiд - настiльки в нiй все символiчно. Та коли пiти за думкою автора, пройнятися кожним рядком, то перед тобою вiдкриється образ духовно збагаченоï особистостi. У цьому свiтi вона - впевнений хазяïн, що знає про життя бiльше за iнших:
Я розкажу тобi таке, чого не може iнший, бо таємницею володiємо я та нiч...
Ця людина має ключi вiд "трьох замкiв", "хатки", у якiй заховане справжнє коштовне диво - "золотi весла" вiд "золотого човна", що пливе "у холодному небi". Це багатство небесного i земного - нероздiльне, як нероздiльнi човен i весла. Воно нiби сконцентрувалося в душi лiричного героя "Запросин" - i вiн дiлиться цим безмежним багатством з кожним iз нас, хоч i звертається до читача потаємно-особисто:
Нас тепер двоє знає про весла - ходiмо!
Але куди запрошує поет? У яку дорогу вiн кличе у осiнню довгу нiч? У свiт чистоти людськоï душi: "де три гори зiйшлися", "де три рiки злилися", "де три шляхи зв'язалися". Так, дорога вночi буде нелегкою - на те вона й "нiч" (яка влучна алегорiя!). Та оптимiзм, яким пройнятий вiрш, вiдкидає вагання i невпевненiсть, бо вiдчуваєш: цей лiричний герой обрав безпомилковий i правильний шлях. Вiн не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомiрно тяжким, але iншоï дороги до духовно високого i гiдного життя не iснує:
Навiть
якщо не дiйдемо - ходiмо!