Повiсть Iвана Нечуя-Левицького

ЇКайдашева сiм'я
- як енциклопедiя народознавства
Ще I. Франко зазначав, що повiсть
ЇКайдашева сiм'я
- Їз огляду на високоартистичне змалювання селянського життя
- належить
Їдо найкращих оздоб украïнського письменства
Ї. З великою художньою силою i правдивiстю I. Нечуй-Левшiький розкрив у цьому
творi духовнi цiнностi, якi склалися впродовж столiть в украïнськiй родинi.
Новаторство письменника якраз виявилося втому, що вiн показав руйнування
набутоï духовностi труднощами щоденного життя, вiдтворив такий стан
украïнського селянства, який нiвечить справжню суть його
Їнародного духу
Ї.
В етнографiчнiй розвiдцi
ЇСвiтогляд украïнського народу
- I. Нечуй-Левицький вказував на великi моральнi потенцiï народу, суть яких
вiдбилась насамперед в уснiй поезiï. Вiн радив письменникам не обминати
колоритних народних висловiв i через ïх освоєння показати свiтовi неповторну
душу украïнцiв. Найрiзноманiтнiшi засоби барвистого народного мовлення
письменник вдало використав у
ЇКайдашевiй сiм'ï
Ї.
Змалюванням саме буденного життя украïнських селян повiсть
ЇКайдашева сiм'я
- вирiзнялася у лiтературi
- адже тогочаснi автори захоплювалися переважно святковою стороною селянського
побуту. Буднi Кайдашiв минають у невсипущiй працi. Косовиця, жнива, плекання
городини,
Їзимова
- жiноча робота (прядiння, ткання полотна, шиття i вишивання одягу)

- цi та iншi щоденнi клопоти визначали стосунки мiж членами сiм'ï Кайдашiв.
Хоча у творi майстерно виписанi i святковi звичаï та обряди, глибоковiковi
традицiï i вiрування.
Втiленням украïнськоï релiгiйностi i високоï народноï моралi є
у повiстi Мелашка. Їï любов до рiдноï матерi, чоловiка, намагання
догодити свекрусi приємно вражають. Доведена до вiдчаю, Мелашка ïде з
односельчанами в Киïвську Лавру на прощу
- святкування паски у Києвi, за народним повiр'ям, мало б принести у сiм'ю Боже
благословення. Письменник поетизує свою героïню. Так, лiрична душа Мелашки
почула у жалiбних пiснях ченцiв у чистий четвер (напередоднi Великодня)

Їякесь море слiз, що зливалось тисячi лiт, I злилось докупи, i полилось пiснями з
грудей. Здасться, в тому морi слiз текли рiки народного горя од самого початку
свiту...
Ї.
Побожним, чуйним i добрим був Кайдаш, мрiяв про смерть по-християнськи: зi
сповiддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасноï
страшноï смертi, яка не вiдповiдала християнським уявленням. Сини i невiстка
Мотря надто часто порушували четверту заповiдь Божу: не поважали i не шанували
батькiв. А народна мораль грунтувалася в основному на заповiдях Божих. У селi
зневажали злодiïв, п'яниць, покриток, ледарiв, хвалькiв, безбожникiв Тут
нiколи нiкому нiчого не забували. Не могли забути й Мотрi того, що вибила свекрусi
око, а Карповi
- що ганявся за матiр'ю з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали
негiдними: вибираючи Карпа десяцьким, хтось пiдкреслив, що
Їбуде добрий сiпака
Ї, а пропонуючи жартома кандидатуру Мотрi, селяни висмiяли цю жiнку:

- А може, панове громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю,
- прикинув слiвце один жартiвливий чоловiк.
- Не можна, вона повибиває всiм бабам очi,
- гукнули чоловiки, смiючись.
Глибокий знавець селянського життя i побуту, селянськоï психологiï I.
Нечуй-Левицький розумiв, що про народ треба писати без будь-яких прикрас. У
центрi повiстi
- повсякденний плин життя селянськоï сiм'ï, в якому на перший план
висуваються побутовi сварки, спричиненi вiдсутнiстю прагнення зрозумiти один
одного. Жанрова специфiка твору полягає у тому, що цей повсякденний плин життя
родини Кайдашiв розгортається в найрiзноманiтнiших побутових виявах, якi часто
окреслюються в гумористичному планi. Гумор письменника сягає корiнням у народний
грунт i мiцну нацiональну лiтературну традицiю. Природжений гумор Нечуй-Левицький
вважав невiд'ємним елементом нацiональноï психiки, що
Їзатаïвся в усiх звивах розуму i фантазiï щирого уiфаïнця i є
глибоко своєрiдним
Ї. Контрасти створеного народом величного епосу i дрiб'язковоï хатньоï
вiйни надають повiстi особливого iронiчного забарвлення (
ЇНе чорна хмара з-за синього моря виступала, то виступала Мотря з Карпом з-за
своєï хати до тину
Ї). У повiстi письменник гумористичне показав взаємнi заздрощi, плiтки та шаленi
вибухи злостi серед Кайдашiв. Проте гумор у повiстi має спiвчутливий характер:
автор бачить вплив на психологiю Кайдашiв ïхнього тяжкого становища, бо
пiсля довговiчноï панщини вони потра-пили в новi, незвичнi обставини. Iз
серiï комiчних подiй складається сумна картина буття сiм'ï, де син
виступає проти матерi, й уся родина марно витрачає сили i здоров'я на безглуздi
супе-речки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не вiдповiдає справжнiй
сутi
Їнарод-ного духу
Ї. Духовна роз'єднанiсть
- ось те лихо, яке кожен день отруює украïнську родину, яка впродовж вiкiв
була оповита високою духовнiстю i мораллю.
Яскравий колорит звичаïв, обряди народних замовлянь, передвесiльнi
розглядини, сiльськi розваги, детальнi описи селянського одягу та оселi, насичена
прислiв'ями i приказками мова повiстi
- усе це дає пiдстави вважати цей твiр справжньою енциклопедiєю народознавства.