Поезiя Л. Глiбова "Журба" - перлина украïнськоï лiрики

Леонiд Глiбов любив Чернiгiвщину, часто приïжджав помилуватися краєвидами, поблукати старенькими вулицями, вiдпочити на березi рiчки Снов. Пiд час одного з таких приïздiв вiн замислився над тим, що ще недавно по цiй землi ходив Тарас Шевченко, писав, малював, а сьогоднi його вже нема. Так народилася поезiя "Журба", яка була покладена на музику М. Лисенка i стала улюбленою пiснею кiлькох поколiнь "Стоïть гора високая".
У поезiï автор описав лагiдну, нiжну теплу пору року - лiто. Вона так само чудова, як i молодiсть, та лiричний герой засмучений. Вiн розумiє, що скоро прийде осiнь i нагадає, що щасливi днi промайнули, молодiсть минула. Вiд цього болить серденько у героя, тяжко йому на душi:
Як хороше, як весело На бiлiм свiтi жить!.. Чого ж у мене серденько I млiє, i болить?
А болить воно вiд усвiдомлення, що природа змiнна, але вiчна. Пройдуть холоднi осiннi дощi, прошумлять снiговi заметiлi i знову землю уквiтчає зеленню та квiтами весна. Життя ж людини скороминуче, до неï нiколи не повернеться юнiсть, нiколи ïй бiльше не пережити щастя молодостi, нiколи не зустрiтися з дитинством.
Ой рiчечко, голубонько!
Як хвилечки твоï - Пробiгли днi щасливiï
I радостi моï!
До тебе, моя рiчечко,
Ще вернеться весна;
А молодiсть... не вернеться - Не вернеться вона!..
Поезiя "Журба" - це свiдчення не тiльки великого лiричного таланту Леонiда Глiбова, а й патрiотизму, мудростi, глибокого знання украïнських народних образiв-символiв. У цiй поезiï є i верба - символ весни i самоï Украïни, i гора - символ висоти людського духу, i рiчку, яка символiзує плиннiсть часу, початок i кiнець людського життя. "Журба" витримана Глiбовим у стилi народноï пiснi. I змiстом, i духом вона близька до народного мелосу. "Завдяки глибокiй життєвостi, яскравiй емоцiйнiй виразностi, винятковiй мелодiйностi звучання, - писав Б. Деркач, - вона за життя поета стала народною пiснею".