ГЛIБОВ ЛЕОНIД
(1827-1893)Народився в с. Веселому Подолi на Полтавщинi в родинi помiщицького управителя. Закiнчив Полтавську гiмназiю та Нiжинський лiцей вищих наук. Працював учителем, був редактором газети "Черниговский листок". За просвiтницьку дiяльнiсть переслiдувався урядом. Основну частину життя прожив у Чернiговi.
Ще з юного вiку складав поезiï росiйською мовою, але невдовзi почав писати байки украïнською (упродовж життя створив понад 100 байок). У них порушував проблеми людськоï та суспiльноï моралi. Автор лiричних творiв ("Журба", "Вечiр", "Пiсня"), що стали популярними пiснями. Протягом останнiх рокiв життя багато писав для дiтей (загадки, вiршованi казки, пiснi-жарти, акровiршi).
Викривальна i повчальна спрямованiсть байок Л. Глiбова
Леонiд Iванович Глiбов у своïх байках гостро критикував несправедливий суд, жорстокiсть панiв, неробство, хвалькуватiсть, пiдлабузництво, брехливiсть тощо.
Основною ознакою байки є ïï алегоричнiсть. Вiдповiдно до цього байка має двi частини - оповiдну i повчальну.
Так, наприклад, в байцi "Лисиця-жалiбниця" в першiй ïï частинi розповiдається про жорстокий вчинок лицемiрноï Лисицi, а в другiй автор вказує, що такi Лисицi бувають i мiж людьми i ïх треба стерегтись. У першiй частинi байки розповiдається про певну подiю, тому цю частину називають оповiдною. У другiй дається висновок: автор немов пiдказує нам, яких людей слiд розумiти пiд алегоричними образами (Лисиця - "лукавий чоловiк", лицемiр), тут же висловлює повчання, тому ця частина байки називається повчанням, або мораллю.
Нещадно грабували народ помiщики-крiпосники. Але не кращi були за них i чиновники, якi служили по рiзних царських установах. Цi людськi п'явки самовiддано захищали iнтереси багатiïв, покривали ïх злочини, спiльно з ними грабуючи простих людей. Антинародну суть дiяльностi судових чиновникiв викриває Л. I. Глiбов у своïй байцi "Щука". Щука - хижачка. Живучи у ставку, вона заïдала i обдирала слабкiших за себе. Ця пройдисвiтка нiкого не боялась, бо потайки посилала Лисицi хабарi. Коли є Щуку притягай до суду, вона в усьому поклалася на Лисицю i не помилилася - Лисиця врятувала ïï. Судовi чиновники, або хабарники, щиро боронять iнтереси тих, хто бiльше заплатить. Л. Глiбов виступає у байцi проти несправедливого суду, хабарництва i круговоï поруки.
Однiєю з найбiльш яскравих байок Глiбова, спрямованих проти крiпосницького хижацтва, є байка "Вовк та Ягня". У цiй байцi автор розкриває взаємовiдносини мiж крiпаками i крiпосниками. У образi Вовка змальовано жорстокого крiпосника-самодура, безсоромного насильника; в образi ягняти - крiпака-селянина, який майже без протесту пiдкоряється волi свого пана. У байцi автор засуджує зажерливiсть i свавiлля помiщикiв-крiпосникiв, глибоко спiвчуває важкiй долi поневоленого народу. Крiпаки i крiпосники - непримиреннi вороги. Цей висновок стверджує в байцi сам Вовк:
Хiба не знаю я, не чув, Що ви усi мене б iз'ïли, Якби вловили?
Собаки й вiвчарi твоï, Усi ви - вороги моï.
Отже, стислою розповiддю, винятково простим i в той же час глибоким змiстом, тонким натяками байки викривають вади у стосунках мiж людьми, у характерах i вчинках окремих людей i в той же час прищеплюють нам непримиреннiсть до свавiлля, зла i несправедливостi.
