МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Освiта (Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 1)

Щодо освiти М. Хвильового, то вiдомостi теж дуже скупi, суперечливi й
плутанi. У Хрестоматiï новоï украïн ськоï лiтератури
М. Плевако (Харкiв, в-во Книгоспiлка, 1925), як i в бiо-бiблiографiчному
збiрнику А. Лейтеса i М. Яшека, **) що були опуолiкованi ще за життя
письменника, подано, що пiсля початковоï школи освiту здобув
самотуж ки. Це напiвправда. Коли йде мова про широку унiвер ситетську
освiту, то вiн справдi здобув ïï самотужки. Ко ли ж мова йде
про середню освiту, то тут справа виглядає iнакше. На пiдставi
фактiв, що ïх подав О. Ган, свiдчень кузинки (двоюрiдноï
сестри) М. Хвильового Л. Смаковсь- *) О. Ган. Трагедiя Миколи
Хвильового, стор. 16. **) А. Лейтес i М. Яшек. Десять рокiв
украïнськоï лiтератури (1917- 1927), том 1-ий, бiо-
бiблiографiчний довiдник, Харкiв, ДВУ, 1927, стор. 526-34. 24 коï*)
та спогадiв товариша юнацьких рокiв П. I. Шигима- ги **) про середню
освiту Хвильового на сьогоднi можна стверджувати таке: заходами матерi й
при матерiяльнiй опiцi дядька М. Смаковського Микола закiнчив початкову
школу в селi Калантаєвi. Це було близько вiд Зубiвки. То му Микола
жив у Смаковських i звiдси його щодня вози ли до
Калантаєвськоï школи. Пiсля початковоï школи йо го
вiддали до вищепочатковоï школи в мiстi Красний Кут. Чому саме сюди
вiддали Миколу, залишається не з'ясова ним. О. Ган мотивує
це матерiяльною скрутою матерi. Менi видається, що не це було
головним. Адже ж М. Сма ковський, а згодом i Савич продовжували
опiкуватися цi кавим i спраглим знання юнаком. Чи не головну ролю тут
зiграло те, що саме тодi в Краснокутськiй ремiсничiй шко лi викладав
Миколин батько Григорiй Фiтiльов. Можливо саме вiн настояв i переконав
лисавету Iванiвну вiддати Миколу до вищепочатковоï школи в Красному
Кутi. Ми не маємо, на жаль, жодних даних про його контакти з
батьком у Красному Кутi. Але неймовiрним було б, щоб вiн не зустрiчався
з батьком. Можна навiть припускати, що саме в цi роки батько не тiльки
зустрiчався з сином, а й брав його з собою на полювання, яке було
невiд'ємною частиною його життя. Саме в цi роки вiд батька ще юна-
ком-пiдлiтком Микола запалився пристрастю мисливця, яка не покидала його
до кiнця життя. I чи не про цi виïзди з батьком на полювання
пiзнiше Хвильовий-письменник у своïх мисливських творах так тепло i
нiжно згадував. Тодi надходить задум, i передi мною виро стає наш
посьолок, батько мисливець i той пре красний вечiр, коли я в перший раз
поïхав з ним на полювання. Пам'ятаю, ми приïхали на луки
вночi… Наша пiдвода зупинилась у комишах. Ко билу випустили на
пашу, а самi лягли на вiз. Я *) О. Ган. Трагедiя Миколи Хвильового,
стор. 16. ) П. I. Шигимага. Факти до бiографiï Миколи Хвильового.
Вперед, украïнський робiтничий часопис, Мюнхен, листопад 1955,
стор. 5-6. 25 довго не спав. Були мiрiяди зiр, i я довго мрiяв i дивився
в небо. Потiм я заснув. Сон був корот кий i тривожний. А розбудив мене
пострiл. Батько вже стояв у комишах i зустрiчав вранiш нiй перелiт.
Парувала рiка й десь загорався свi танок. Пам'ятаю, я хотiв тодi умерти
так прекрасно було й так билось моє молоде сер це.*) Пiсля
закiнчення краснокутськоï вищепочатковоï шко ли Микола, пiд
опiкою й за допомогою дядька М. Сма- ковського, вступає до
богодухiвськоï гiмназiï. Тут вiн вчив ся до п'ятоï кляси
включно. По закiнченнi п'ятоï кляси, з причин досi ще мало
з'ясованих, його виключили з гiмна зiï. О. Ган твердить, що
виключили Миколу з гiмназiï за його активнi зв'язки з нелегальною
групою соцiялiстiв-ре- волюцiонерiв, розповсюджування серед
шкiльноï молодi i робiтництва нелегальноï протидержавноï
лiтератури та за неслухнянiсть i зухвальство перед гiмназiйним началь
ством. Можливо. В тих умовах це було явище закономiр не. Iмперсько-
росiйська русифiкаторська атмосфера гiмна зiï дуже сприяла цьому.
Тим бiльше, коли ми знаємо, що украïнська стихiя родини дiда
Тарасенка ще з дитячих ро кiв позначилася на свiдомостi Миколи, а
остаточно офор мили ïï вiдкритий i вiдразу вивчений майже
напам'ять Кобзар Шевченка та впливи свiдомих тогочасних украïн
ських дiячiв: учителя калантаïвськоï школи О. Л. Сiльван-
ського та викладача росiйськоï мови i лiтератури красно
кутськоï вищепочатковоï школи А. Кривохатського. Тож Микола
Фiтiльов вже прийшов до богодухiвськоï гiмназiï з опозицiйним,
критичним настроєм. Але якi б здогади чи припущення ми тут не
робили, незаперечним є одне: по закiнченнi п'ятоï кляси
Микола змушений був покинути гiмназiю. Повернувшись до матерi на хутiр
Дем'янiвку, вiн *) Микола Хвильовий. Твори, т. 1-ий, Харкiв, 1927, ДВУ,
На озера, стор. 195-196. 26 незабаром влаштовується на працю
писаря Рублiвськоï волосноï управи. Був це правдоподiбно 1911
рiк. Цим по чався новий перiод у бiографiï Миколи Хвильового. Про
цей перiод його життя маємо, на щастя, згадуванi вже на ми спогади
вчителя П. I. Шигимаги, що вчителював у селi Бриґадирiвцi, за три
кiлометри вiд Дем'янiвки i близько волосного центру села Рублiвки. П. I.
Шигимага свiдчить, що Микола, працюючи писарем Рублiвськоï
волосноï у- прави, одночасно, поза працею дуже багато читав, пильно
вчився з гiмназiйних пiдручникiв далi й одночасно брав активну участь у
драматичному гуртку, що його заснували молодi вчителi й дiти
мiсцевоï iнтелiгенцiï. Драматичний гурток ставив переважно
украïнськi побутовi драми: Не- вольник, Дай серцю волю, заведе в
неволю, Наталка Полтавка та iншi. Микола в цьому гуртку вiдзначався не
абияким драматичним талантом. I що важливо, пише Ши гимага, Микола вже в
цей час (1913-1915 Г. К. ) вияв ляв глибоку нацiональну свiдомiсть.
Наприкiнцi 1915 року П. I. Шигимага дiстав посаду вчи теля в Богодуховi,
де з того часу й оселився. На початку 1916 року приïхав туди й
Микола Фiтiльов. П. I. Шигима га не говорить ясно, чого саме
приïхав тодi до Богодухо- ва Микола. Але декiлька його зауважень
(що Микола ще в Рублiвцi й Дем'янiвцi пильно студiював середньошкiльну
пiдручну лiтературу, що в Миколи були далекi родичi, збiднiлi помiщики
Савич i Смаковський, якi допомагали Миколi матерiяльно, коли вiн ходив
до школи, про нову дружбу щойно прибулого Миколи з гiмназистом Малiком
тощо) наштовхує нас на таке припущення: виключений з п'ятоï
чи шостоï кляси гiмназiï Микола повернувся до ма терi на хутiр
Дем'янiвку. Влаштувавшись на працю писаря Рублiвськоï волосноï
управи, вiн поза тим не тiльки бага то читав, не тiльки брав активну
участь у культурно-освiт нiх гуртках молодi (драм, гурток тощо), але й
мрiяв про закiнчення гiмназiï бодай екстерно. I вiн до цього пильно
готувався. Пiдготувавшись, вiн весною 1916 року вирушив До Богодухова
складати екстерно гiмназiйнi iспити. Не ви- 27 ключено, що для цього
ґрунт перед гiмназiйною адмi нiстрацiєю йому пiдготував
хтось iз його впливових ро дичiв: Смаковський або Савич. До речi, як
свiдчить Шиги мага, Микола тодi зупинився i жив у домi Савичiв. Склав ши
екстерно iспити й дiставши гiмназiйний диплом (ате стат зрiлости),
Микола восени 1916 року пiшов добровiль но до вiйська. Складати екстерно
гiмназiйнi iспити було тодi дуже розповсюдженим засобом для дiтей
бiднiших со- цiяльних верств. Саме тодi так зробили майбутнi його най
ближчi друзi: М. Кулiш, I. Днiпровський, О. Досвiтнiй i ба гато iнших.
Найулюбленiшi героï багатьох творiв Хвильо вого, якi часто є
його альтер еґо, переважно молодi люди з гiмназiйною освiтою: i
редактор Карк iз одноiменноï по вiсти, i Стефан, Веронiка, Демо (з
Силюетiв), i Вадим, i Марiя з Синього листопаду i, нарештi, Дмитрiй Карама-
зов iз Вальдшнепiв. Це численна ґалерiя типiв, що всi вони поспiль
вискочили з гiмназiйних штанцiв. Цей тип людини доби революцiï
Хвильовий любив i знав найкра ще.