I. Голуб: Розмежування основних понять у неологiï
ЗмiстВступ.3
Роздiл I. Термiни в украïнськiй мовi..5
1.1. Проблеми термiнологiï.5
1.2. Тенденцiï розвитку новоï лексики украïнськоï
мови.6
Роздiл II. Поняття неологiï..8
1.3. Тлумачення основних понять неологiï...7
1.4. Оказiональнi утворення в рецепцiï Ж.В.Колоïз…12
Висновки20
Словник..22
Список лiтератури.25
Тестовi завдання27
Вiдповiдi.31
Вступ
Визначальною рисою розвитку будь-якоï мови є процеси
архаïзацiï (старiння) i неологiзацiя (появи нових) мовних
елементiв. Вченi помiтили, що швидкiсть процесiв неологiзацiï
значно збiльшується в перiоди великих суспiльних змiн, якi
зачiпають носiïв конкретноï мови — зокрема, в нинiшнiй
перiод новiтньоï iсторiï Украïни.
Своєрiдний неологiчний вибух, обумовлений, з одного боку, стрiмко
змiнюючими суспiльно-полiтичними умовами життя людського суспiльства, а
з iншого — бурхливим розвитком науки i засобiв масовоï
iнформацiï в кiнцi XX — початку XXI столiття, призвiв до
зникнення старих i виникненню нових областей номiнацiï, викликав
негайну реакцiю з боку лiнгвiстiв, що виразилася в численних роботах,
присвячених процесам неологiзацiï.
Динамiчнi iнновацiйнi процеси в мовi посилили увагу вчених до активногорозвитку, порiвняно, молодоï науки неологiï. Мовознавцi
займаються дослiдженням мовних новоутворень.
Як i в будь-якiй науцi, в неологiï iснує ряд дискусiйних
питань, пов'язаних насамперед iз метамовою, а точнiше: його
найважливiшою складовою — термiнологiєю, застосовуваноï
лiнгвiстами для позначення мовних одиниць, що спiввiдносяться з новим
поняттям, ïхнiми типами i рiзновидами.
Актуальнiсть роботи зумовлена проблематикою розмежування основних
понять у неологiï украïнськоï мови, що вiдображає
та дозволяє виявити нацiонально-культурну специфiку сприйняття та
iнтерпретацiï дiйсностi останнього десятирiччя ХХ початку ХХI ст.
Об'єктом дослiдження є рiзнi класифiкацiï
розмежування основних понять неологiï в украïнськiй мовi.
Предметом дослiдження постають основнi поняття неологiï та структурно-
семантичнi особливостi новотворiв кiнця ХХ початку ХХI столiття в
украïнськiй мовi.
Мета роботи полягає у розмежування основних понять неологiï
та описi структурно-семантичних особливостей неологiзмiв кiнця ХХ
початку ХХI столiття.
Досягнення поставленоï мети передбачає розвязання таких
завдань:
2) виявити та пояснити основнi поняття неологiï
украïнськоï мови;
3) визначити теоретичнi засади розрiзнень основних понять
неологiï;
4) виявити проблеми розмежування неологiзмiв та оказiоналiзмiв;
5) простежити розмежування основних понять неологiï
украïнськоï мови.
Матерiал роботи складають неологiзми в украïнськiй мовi, дiбранi
методом суцiльноï вибiрки зi словникiв новоï лексики.
Структура роботи. Реферат складається зi вступу, двох роздiлiв,
висновкiв, списку використаноï лiтератури.
Роздiл I. Термiни в украïнськiй мовi
1.1. Проблеми термiнологiï
Украïнська термiнологiя пройшла тривалий складний шлях свого
становлення, вирiшуючи проблеми, створюванi обєктивними умовами на
кожному з етапiв розбудови вiтчизняноï фаховоï лексики.
Теперiшнiй етап розвитку термiнологiï характеризується
власним колом проблем, до вирiшення яких, за спостереженням Г.В.
Наконечноï, простежується кiлька пiдходiв, якi спонукають
сучасних термiнологiв глибше, нiж попередники, розробляти теорiю термiна
як мовного знака у складi термiнологiчноï системи:
- формальний, для якого головним є кiлькiсний показник оперативне видання термiнологiчних словникiв;
- етнографiчний ґрунтується на iдеï вiдродження нацiональноï термiнологiï НТШ та Iнституту Украïнськоï Науковоï Мови, тобто повернення до сучасноï украïнськоï термiнологiï давнiх термiнiв;
- консервативний (збереження украïнськоï термiнологiï перiоду радянськоï доби за принципом «реальноï мови»);
- iнтернацiональний, який вiддає перевагу запозиченням iз англiйськоï та iнших захiдноєвропейських мов i прагненню до активного «насичення» термiносистем iншомовною лексикою i надалi;
- помiркований передбачає упорядкування термiнологiï з урахуванням iсторичних, нацiональних, полiтичних чинникiв та вироблення на ïх основi оптимального варiанту[12, С.171].
За концепцiєю В.М. Лейчика, термiн утворюється на основi
одиницi певноï природноï мови, тобто лексична одиниця
цiєï мови є субстратом термiна, проте термiни слiд
розглядати тiльки як явище, яке знаходиться на перехрестi мови, логiки,
вiдповiдноï галузi знань чи дiяльностi, фiлософiï,
наукознавства тощо, але не зводити тiльки до його субстрата. Iз
зiставлення функцiï слова i термiна видно, що функцiонуючи у
термiносистемi, термiн реалiзує своє термiнологiчне
значення, але його функцiональна структура сформована на основi
субстрата (слова)[12, С.172].
Отже, на шляху вiд стихiйно утвореноï сукупностi термiнiв до
галузевоï термiнологiчноï системи вiдбувається
групування термiноодиниць i встановлення мiж ними вiдношень, якi
вiдображають систему понять вiдповiдноï галузi, зокрема
аналiзованоï нами неологiï.
1.2. Тенденцiï розвитку новоï лексики украïнськоï мови
Як i у кожнiй науцi, що активно розвивається, в неологiï
iснує ряд дискусiйних питань, пов'язаних насамперед iз метамовою,
а точнiше: його найважливiшоï складовоï —
термiнологiєю, застосовуваноï лiнгвiстами для позначення
мовних одиниць, що спiввiдносяться з новим, ïх типiв i рiзновидiв.
Визначальною рисою розвитку будь-якоï мови є процеси
архаïзацiï (старiння) i неологiзацiя (появи нових) мовних
елементiв. Вченi помiтили, що швидкiсть процесiв неологiзацii значно
збiльшується в перiоди великих суспiльних змiн, якi зачiпають
носiïв конкретноï мови — зокрема, сучасний перiод
новiтньоï iсторiï Росiï i краïн СНД.
Своєрiдний неологiчний вибух, обумовлений, з одного боку, суспiльно-
полiтичними умовами життя людського суспiльства, якi стрiмко змiнюються,
а з iншого — бурхливим розвитком науки i засобiв масовоï
iнформацiï в кiнцi XX — початку XXI столiття, призвiв до
зникнення старих i виникненню нових областей номiнацiï, викликав
негайну реакцiю з боку лiнгвiстiв, що виразилася в численних роботах,
присвячених процесам неологiзацiï[15].
Динамiчнi iнновацiйнi процеси в мовi i посилена увага вчених до них
послужили потужним стимулом для активного розвитку порiвняльно
молодоï науки, яка безпосередньо займається дослiдженням
мовних новоутворень, — неологii.
Розвиток термiносистеми неологiï вiдображає поступальний
розвиток самоï науковоï спецiалiзацiï, ïï
поняттєвого апарату, активне становлення якого припадає на
другу половину минулого сторiччя. У цей час створюється теорiя
неологiï, тiсно пов'язана з лексикографiчноï практикою,
закладаються основи науковоï концепцiï нового слова, отримують
всебiчно обгрунтуваний науковий статус термiни неологiï та
неологiзм, вiдомi ще з початку XIX ст., вводяться в науковий обiг
найменування рiзновидiв нових слiв, пропонуються рiзнi типологiï
нових мовних одиниць.
Бурхливий процес неологiзацiï росiйськоï мови останнiх
десятилiть, як зауважила Пристайко Т.С., зачепив мову з усiх бокiв як
засiб комунiкацiï, викликав необхiднiсть вивчення мовних новацiй в
аспектi нових наукових парадигм, а саме: психолiнгвiстики,
когнiтивноï лiнгвiстики, лiнгвокультурологiï,
прагмалiнгвiстики, етнолiнгвiстики [15]. Сьогоднi, на нашу думку, перед
вченими рiзних краïн стоïть питання про створення
загальноï теорiï неологiï, а ширше — про створення
загальноï теорiï мовноï еволюцiï, яскравим
свiдченням якоï є iнновацiйнi процеси. Новi пiдходи сприяють
збагаченню теорiï неологiï новими уявленнями i, вiдповiдно,
новими термiнами.
Сьогоднi ми можемо констатувати, що в результатi бiльш нiж пiввiкового
становлення i розвитку склалася цiлком самостiйна термiнологiчна система
неологiï, яка, як i будь-яка iнша пiдсистема термiнологiï
мовознавства, характеризується неминучими недосконалостями,
зумовленими непослiдовнiстю вживання iснуючих термiнiв, неймовiрно
розвиненим дублюванням ïх, схильнiстю рiзних вчених вводити новi
термiни без достатнiх на те пiдстав[15]. Досить попередньо вiдзначити,
що в неологiчнiй термiносистемi, за пiдрахунками вчених, iснує
бiльше тридцяти найменувань нових слiв [15].
Роздiл II. Поняття неологiï
2.1. Тлумачення основних понять неологiï
Здавалося б, не повинно бути нiяких питань щодо найменування
науковоï галузi, яку розглядаємо однак огляд наукових робiт,
показує, що термiн неологiï, по-перше, має не одне
значення, а по-друге, не є єдиним. Так, С. I. Алаторцева
закладає у цей темiн два значення: 1) наука про неологiзми, 2)
сукупнiсть неологiзмiв. У свою чергу . В. Маринова репрезентує цi
значення рiзними термiнами i призводить синонiм до термiну
неологiï, пор.: В даний час неологiï (рiдше неологiстiкой)
називають ще молоду в мовознавствi галузь, яка вивчає …
неологiзми. Сукупнiсть неологiзмiв називаєся неологiкой, або
неологiческой лексикою[15]. Вiдзначимо вiдразу, що в ходi проведених.
На думку Островськоï Ю.К, у зв'язку з бiнарнiстю цього термiну
необхiдно вiдзначити, що неологiя як наука про нове в словниковому
складi мови, умовно кажучи, має iнтернацiональний характер. Однак
як сукупнiсть неологiзмiв вона має нацiональну специфiку: це
стосується обєкта дослiджень, його особливостей, чинникiв,
що впливають на мовний розвиток i т.iн.[13].
Причини такого використання термiнiв неологiï та неологiка
криються, на наш погляд, у традiцii словянського мовознавства позначати
одним словом i науку, i об'єкт науки — сукупнiсть язикових
одиниць (випадок так званоï категорiальноï багатозначностi). З
iншого ж боку, на думку Пристайко Т.С., на диференцiацiю цих термiнiв
надає безсумнiвний вплив iснування термiнiв перифрастика
(сукупнiсть перифраз), iдiоматика (сукупнiсть iдiом) (В.
Мокiєнко), а також спiввiдношення лексикологiï (наука)
— лексика (сукупнiсть слiв). Здається, що з часом таке
спiввiдношення змiцниться i в парi неологiя неологiка [15].
Наслiдком зроблених в лiнгвiстицi спроб визначити поняття нового слова
стала поява великоï кiлькостi термiнiв на позначення одного й того
ж чи схожих явищ та своєрiдна термiнологiчна плутанина.
Бiльшiсть лiнгвiстiв вважають основною ознакою неологiзмiв новизну
лексичноï одиницi в суспiльнiй свiдомостi в межах певного часового
промiжку (I. В. Андрусяк, К. В. Брiтiкова, Д. I. Ганич, Д. В. Мазурик,
О. Д. Мешков, Р. Ю. Намiтокова, I. С. Олiйник та iн.). Однак поняття
нове та новизна, на думку Островськоï Ю.К., є вiдносними, а
такий параметр як вiдчуття новизни можна охарактеризувати як
суб'єктивний, чим частково пояснюється термiнологiчна
невизначенiсть в сферi неологiï [13].
Поняття неологiзму є iсторично змiнним. Будь-яке слово поступово
втрачає статус неологiзму в процесi соцiалiзацiï,
функцiонального закрiплення в лексико-семантичнiй системi мови.
Неологiзм починає засвоюватися мовним колективом, що зменшує
вiдчуття новизни з боку носiïв мови. Актуальнiсть позначуваного
денотата призводить до активного використання слова або словосполучення
та позбавляє його ознаки новизни.
Базовим термiном неологiï є термiн неологiзм, що
позначає ïï основне поняття. Запозичене в XIX столiттi з
французькоï мови, слово неологiзм стало першим термiном для
прозначення нового слова [15].
Сучасна концепцiя нового слова мiстить в собi широке розумiння
неологiзмiв як нових слiв, значень i стiйких сполучень, засноване на
уявленнi про багатостороннi вiдносини поняття нове, на розумiннi
неологiзмiв як соцiально-iсторичноï категорiï. Новими в
лiтературнiй мовi N-го перiоду визнаються слова, значення та
поєднання, що представляють собою як новоутворення даного перiоду,
так i зовнiшнi i внутрiшнi запозичення в ньому, а також слова i
словосполучення, що стали актуальними в зазначений перiод [15].
У рамках даноï концепцiï, на думку багатьох дослiдникiв,
позначення неологiзмiв, яке до недавнього часу визнаючалось загальним
(родовим) термiном для позначення всiх типiв новоï лексики,
перестає задовольняти багатьох вчених, все частiше звертаються до
поняття iнновацiя, що розумiється як новоутворення,
нововведення, будь-яке лексико-семантичне нововведення У сучаснiй
неологiï очевидною стала необхiднiсть конкретизувати обсяг поняття
iнновацiя. Даним родовим поняттям охоплюється цiлий арсенал
видових понять, пов'язаних з процесом словникового поповнення мови[11].
До числа термiнiв, що позначають цi видовi поняття, ми вiдносимо такi,
як неологiзм, новоутворення, оказiоналiзм, потенцiйне слово, iндивiдуально-
авторське слово. Особливоï уваги заслуговує проблема
розмежування мовних iнновацiй i мовленнєвих iнновацiй. До мовних
iнновацiй Москвина М.О. вiдносить поняття неологiзм i новоутворення, а
до мовленнєвих (що володiють властивостями не тiльки
невiдтворюваних, або чиниться, але й одноразовостi i синхронно-
дiахронiчнiй дифузностi, а тому є безвiдносно до iсторичного часу)
— оказiоналiзм, потенцiйне i iндивiдуально-авторське слово та
фразеологiзм.
Таким чином, поняття iнновацiя є найбiльш широким, родовим i
включає в себе такi поняття: 1) неологiзм (який
визначається як iнновацiя, вiдповiдна норма, зафiксована i
характеризується частотним вживанням у мовi): бутлегер,
вiртуальщiк, геймер, вiрт, а менi все по мобiльнику ‘байдуже' та
iн; 2) оказiоналiзм (iнновацiя, що належить мови i порушує
словотворчу норму): бутер ‘бутерброд' (апокопа), модшмотки,
безмайбутнiсть, другий дев'ятий вагон ‘щось аномальне, абсурдне' i
iн; 3) новоутворення (виробництво нових слiв за старими моделями):
негромадяни, неформал, зюгановец, поле чудес ‘раптове везiння в
якiй-небудь справi ‘, принцип даiшника в кущах' прагнення
звинуватити когось в чому-небудь, заздалегiдь гарантуючи успiх «та
iншi.
Поняття фразеологiзацii, на думку Москвиноï М.О.,
розумiється в науцi неоднозначно. У вiдповiдностi з однiєю
точок зору фразеологiзацiя трактується як процес, складний шлях, в
ходi якого змiнне поєднання слiв повинно пройти декiлька (вiд
двох, трьох i бiльше) стадiй вживань в мовi, щоб стати фразеологiчними
одиницями (. I. Дiброва, Л. . Я. Костючук та iн.) Згiдно з iншою точкою
зору фразеологiзацiя розумiється як спосiб утворення
фразеологiчних одиниць на основi поєднання вiльних слiв в
одноактному вживаннi з подальшим тиражуванням у мовi (А. В. Кунiн, а
слiдом за ним А. Л. Кораловий, Н. Ф. Алефiренко i iн).
Потенцiйнi слова, як зауважує Карпiловська .А., вiдповiдають
словотвiрнiй нормi, але часто є аномальними з погляду норми
лексичноï, зокрема в тих випадках, коли похiднi слова, потенцiйно
можливi за формою, вже реалiзованi з iншим лексичним i словотвiрним
значенням, напр.: пiлот i пiлотка — «головний убiр», а
не «жiнка-пiлот», електрик i електричка —
«поïзд, що рухається з допомогою
електроенергiï», а не «жiнка-електрик»[5].
Iндивiдуально-авторське слово незвичне, здебiльшого експресивно
забарвлене слово, утворене на основi наявного в мовi слова або
словосполучення, iнодi з порушенням законiв словотворення чи мовноï
норми, що iснує лише в певному контекстi, в якому воно виникло
(анти премiя, дискокрут, побiлка). У мовленнi авторськi слова виконують
функцiï називну називають предмети, явища, процеси
навколишньоï дiйсностi, а також стилiстичну привертають увагу
читача до тексту, передають оцiнку автора до того, про що вiн говорить.
I якщо на сьогоднi вченi досить чiтко визначилися зi спiввiдношенням
неологiзм (факт мови, що володiє властивiстю вiльноï
вiдтворюваностi, для розумiння якого не вимагається будь-який
конкретний контекст) — оказiоналiзм (факт мови,
зареєстрований на момент його квалiфiкацiï як одиничне
вживання i завжди контекстуально зумовлений), то єдностi в
визначеннi поняття, що позначається синонiмiчним рядом потенцiйне
слово, потенцiоналiзм, немає. Однi дослiдники вважають за можливе
використовувати цей термiн у значеннi, яке запропонував Г. О. Винокур
(похiдне або складне слово, реально не iснує …, але що може
вiдтворитися в будь-який момент вiдповiдно до продуктивностi
словотвiрних моделей даноï мови [15]). Iншi вченi пропонують
модифiковане визначення, маючи на увазi пiд потенцiйним нове слово,
утворене за продуктивноï моделi мовноï системи, але таке, що
не ввiйшло в мову [15].
. В. Сенько видiляє потенцiйнi слова в особливий розряд,
пiдкреслюючи ïх промiжне положення мiж мовними i
мовленнєвими iнновацiями.
Останнiм часом все частiше обгрунтовується думка про те, що в
вiнокурiвському розумiннi термiн потенцiйне слово позбавлений логiчного
сенсу, некоректний, функцiонально неспроможний. Вченi вiдзначають, що
мiж оказiональними i потенцiйними словами в реальностi так багато точок
дотику, що ïх протиставлення здається надуманим, не мають
сенсу [15].
Перерахованi вище дослiдники проводять межу мiж оказiональними i словами
i потенцiйними. В iнших дослiдженнях спостерiгається змiна в
спiввiдношеннi термiнiв: термiн оказiоналiзм є родовим по
вiдношенню до термiну потенцiоналiзм.
Синонiмiчнiсть термiнiв, як зауважує Пристайко Т.С., що позначають
нове слово, i множиннiсть розумiнь майже кожного з них, призводять до
того, що дослiдники у своïх практичних дослiдженнях найчастiше
поняття неологiзм, оказiоналiзм, новоутворення, iнновацiя дорiвнюють
один одному, а при вивченнi тiльки оказiональних неологiзмiв —
термiнами авторське новоутворення, новоутворення, оказiоналiзм,
iнновацiя [15].
2.2. Оказiональнi утворення в рецепцiï Ж.В.Колоïз
Розвиток мовних явищ (як i будь-яких явищ узагалi) передбачає
ïхнє перетворення з вiртуальних,потенцiйних моделей у
реальнi, актуальнi елементи. Перетворення вiртуального (en potentia) в
актуальне (реалiзоване) iлюструє антиномiю потенцiйного /
актуального. Суперечнiсть мiж наявними
мовними потенцiями та ïхньою матерiалiзацiєю спричиняє
реалiзацiю потенцiйностi. Реалiзована потенцiйнiсть актуалiзується
в конкретнiй мовленнєвiй ситуацiï. Те, що вiдбулося, стало
актуальним, постає здебiльшого як випадкове (або випадково
необхiдне) й отримує статус оказiонального матерiального
репрезентанта.
Породження iнновацiï є прерогативою iндивiдуума, проте
ïï подальшу долю, безумовно, визначаєсу спiльство. За
таких обставин боротьба мiж оказiональним та узуальним неминуча:
оказiональне, створене в конкретнiй мовленнєвiй ситуацiï,
отримує актуалiзацiю, а узуальне, побудоване на основi того
спiльного, що закладене людською природою, вiдштовхує вiд себе все
випадкове, сприймаючи лише тi елементи, якi отримують узусне
схвалення[7, С.9].
Визначення лiнгвiстичного статусу неологiзму як одиницi лексико-
семантичного мовного рiвня, яку звичайно ототожнюють iз новим словом, з
позицiй наукових здобуткiв сучасноï неологiï, є занадто
вузьким, подекуди суперечливим i потребує перегляду. Свого
розвязання чекають i дискусiйнi питання щодо спiввiдношення мiж окремими
рiзновидами неологiчного матерiалу.
Конкретизацiï й уточнення потребує й саме поняття неологiзм.
Ним, а думку дослiдницi, можна означити будь-який новий результат
реалiзацiï мовноï потенцiï, що його поява
зумовлюється потребами переномiнацiï або неономiнацiï,
тобто кожну новопредставлену одиницю номiнативного характеру, номему[7,
С.10].
Основною диференцiйною ознакою неологiзму є його вiдносна новизна:
нове настає за чимось iншим щодо нього в часi, вiдображає не
раптовий, короткочасний зрiз обєктивноï вербальноï
дiйсностi, а протяжнiсть у мовному просторi, яка є рiзною для
рiзних матерiальних репрезентантiв.
Поняття оказiоналiзм є значно ширшим за поняття оказiональне
слово, а тому для зясування його сутностi необхiдно шукати новi,
нетрадицiйнi пiдходи, оскiльки традицiйнi вже малопридатнi для
дослiдження всього розмаïття оказiональних явищ, якi, будучи
результатами деривацiйних процесiв, репрезентованi як новоутворенi
лексеми, семеми, грамеми, фраземи i синтаксичнi номеми. Таку
диференцiацiю оказiоналiзмiв у ïхньому широкому витлумаченнi
здiйснено Клоïз Ж.В. на основi спiввiднесеностi оказiональних
матерiальних репрезентантiв з одиницями рiзних структурних рiвнiв мови.
Оказiональнi результати лексичних деривацiйних процесiв iнтегровано в
такi три групи:
1) оказiональнi репрезентанти предметностi;
2) оказiональнi репрезентанти процесуальноï ознаки;
3) оказiональнi репрезентанти непроцесуальноï ознаки.
Номеми для означення конкретних понять зi значенням предметностi
засвiдчують певнi переваги у сферi продукування лексичних
оказiоналiзмiв, що цiлком закономiрно, адже людина як субєкт
конкретноï ситуацiï спiлкування та єдиний реалiзатор
результатiв деривацiйних процесiв сприймає i вiдображає
дiйснiсть насамперед через свiт речей живоï природи[7, С. 10].
Кiлькiсно найбiльшу групу утворюють назви осiб, що постiйно оновлюють та
активно поповнюють численний i рiзноманiтний щодо семантики клас
узуальних одиниць. Оказiональне номiнативне мiкрополе на означення назв
осiб диференцiюємо вiдповiдно до iндивiдуального / загального
найменування i квалiфiкуємо як антропонiми, або лiтературно-
художнi антропонiми, та персонiми.
Оказiональнi лiтературно-художнi антропонiми належать до тих вторинних
номiнацiй, що реалiзують iндивiдуально-творчу компетенцiю не просто
мовця, а митця. У таких номемах план вираження, матерiальна оболонка,
неначебто заступає план змiсту, iнформацiя, передана звуками,
має не поняттєвий, а насамперед сенсорно-емотивний характер:
Та якось так вийшло, вiдповiв завiдуючий вiддiлом
сiльського господарства, що Iван Отудихата будував не свинарники, а
собi хату; Петро Одiмкникомора одмикав не свою власну,
а колгоспну комору; Кузьма Перехилипляшка хронiчно i
не вгаваючи виправдовував своє прiзвище (Остап
Вишня).
Персонiми, якi разом з антропонiмами становлять мiкрополе для означення
реалiй живоï природи i протиставляються назвам тваринного та
рослинного свiту як особи / не-особам, представленi в оказiональнiй
деривацiï великою кiлькiстю.
Деривацiйне поле особа як носiй непроцесуальноï ознаки є
досить багаторядним: (квасочник, кордонець, лампасник, мистець,
мiкрозоолог, мiкрофiлолог, молоколог, психолiкар, металургiвець
член футбольного клубу Металург; громадiвець член
Громадиiнтерiвець працiвник телеканалу IНТЕР; антиполiтикан, нашист,
обєднанець, партмолотобоєць, поетополiтик,
полiтикесаархiкнязь, вождик, вожденя, владець, елiтник,
енерголедiбуквалiст, євросоюзiвець, єдинець, єдинщик,
нетрадицiйник, бiлонегри, мертвотник, недопес, непоштиве бабулик,
бабулиня, бабумамця, бабусонечко, бабутатко, дiвулиня, дiвчинина,
дмитроматiр, напiв-дiвчина-напiв-панна, сеструнк).
Подiбна характеристика супроводжує й оказiональнi репрезентанти
предметностi не-особи, номеми на означення реалiй рослинного i, рiдше,
тваринного свiту, або мiкрополя флоризмiв та зоонiмiв.
4) флоризми / зоонiми, якi номiнують рослин / тварин за зовнiшнiми
ознаками (а) бiловiти, буйноквiти, глогорожа,
жовтолист, калинолист, липоцвiт, молодокущ, пелюст,
червонокалинонька, яблуноцвiт; б) золотокiнва,
рiзнопташшя, сизокрил, стозмiй, чорнокрилець,
чорнопер);
5) флоризми / зоонiми, що номiнують рослин / тварин за внутрiшнiми
характеристиками (а) архiтрава, дрiмолея, пахучососна, сон-
тополя; б) атлянтозавр, лебедин, праптиця,
птероптах, сонцептах, хижун).
Так само кiлькiсно незначним є номiнативне мiкрополе,
репрезентоване оказiональними номемами для означення реалiй неживоï
природи, зокрема предметiв природного та штучного походження,
вiдповiдно, натурфактонiмiв та артефактонiмiв.
Деривацiйне поле реалiя природного походження як носiй
непроцесуальноï ознаки (натурфактонiми): (вечорiнь, зимота,
ноче-день, передзимя, передосiнь, передранок, празима,
птаходень, рожесутiнок, трудонiч
антизiрка, зорепасмо, пiдзоря, сонцезлото, сонцекров, ,
сонцесвiт, сонцетiнь, хмаренятко,хмаровидло,
бурхливоморе, водокрiвя, водь, зловiснорiченька, сiроморе,
сонхвиля, стрункоскеля, хвилевода, чистоводь,
чорноводдя, брудоснiг, бурво, веснинка, вiтреня,
вiтровiнь, грозовидло, димотуман, експресовiтер, снiговiтер,снiгозлива,
снiженя, стовiтер).
До деривацiйного поля реалiя природного походження як носiй
процесуальноï ознаки входять номеми, що називають цi реалiï за
дiєю, якою характеризується те чи те явище: (бризь,
бiловiйник, весновiй, гримина, грозовiй, ряботiнь, спадень, дощосiч,
листолет, свiтлоспад, снiголет, снiгопадь, сокорушення, сонцелет,
сонцепад).
Деривацiйне поле реалiя штучного походження як носiй
непроцесуальноï ознаки (артефактонiми) репрезентоване такими
деривацiйними рядами: (антипоема, антироман, вiршороман,
епiграмеска, мемуареска, словоружа, пiснецвiт, поезоопера,
поезофiльм,ворожбарня, грошознак, депозитарiй, котлопункт, премiсто,
фантазоцирк, хiмгидота, автоколiсниця, автомонстр, бензинодим,
блатфлот, добробус, човнвiтрило, школяробус, жупаносвитка, кожушарисько,
крутосходи, премблюдо, радiоквач, сирмукамасло,
телефонодзенькало).
Номеми для означення абстрактних понять, репрезентуючи предметнiсть,
номiнують не власне предмети, а абстрагованi узагальненi й представленi
предметами ознаки, властивостi, дiï, процеси, безпосередньо
повязанi з iснуванням конкретних матерiальних обєктiв. Позначаючи
недискретнi (нерахованi) предмети, оказiональнi iдеонiми репрезентують
такi субстантивнi номеми, для яких iдея рахунку абсолютно не
застосовувана. Номiнативне мiкрополе оказiональних репрезентантiв
абстрактноï предметностi передбачає два деривацiйнi поля,
вiдповiдно до того, носiєм якоï ознаки (непроцесуальноï
/ процесуальноï) є iндивiдуально-авторське новоутворення[7,
С.15].
У першому разi деривацiйне поле абстрактне поняття як носiй
непроцесуальноï ознаки обєднує такi деривацiйнi ряди
(многота, рiднизна, рiднiсть, днiпровiсть, iконнiсть, калино
вiсть).
Деривацiйне поле абстрактне поняття як носiй процесуальноï ознаки
повязане переважно з дiєслiвними мотиваторами: (пливо,
розтруб, стих, тонь, тужиль очужiлiсть, плеканiсть, подоланiсть).
Основнi результати оказiональних деривацiйних процесiв, обєднанi
загальним категорiальним значенням процесуальноï ознаки,
представлено номiнативним полем, що передбачає фiнiтнi та
нефiнiтнi мiкрополя, або вербонiмнi та вербоïднi утворення.
Деривацiйне поле фiнiтна номема як носiй процесуальностi,
опосередкованоï предметним мотиватором сегментовано на деривацiйнi
ряди, певним чином спiввiдноснi з деривацiйними полями оказiональних
репрезентантiв предметностi, а саме: (iванити, одбодлерити,
перебандерити комарювати, коровити, лелечити, леопардити збутонити,
калинiти, маковiти, вiдосенiти, грозувати, краплитися нiмотствувати,
осамотитися, осумлювати).
Усю сукупнiсть елементiв деривацiйного поля фiнiтна номема як носiй
процесуальностi, опосередкованоï ознаковим мотиватором:
(грубозмiцнитися, довгославити, зубоскреготати напiвтемнити,
обкрижанити, осклянiти).
Характерною особливiстю оказiональних вербонiмiв є ïхня
здатнiсть репрезентувати прямолiнiйну тавтологiчнiсть: Де, як вiтер
непокiрний, жайворонок жайворониться (М.Лиходiд); I хоч сiчень
сiче, а менi за плечем журавлi журавлять (Б.Олiйник); То хмари
все хмарiли, а то у тучу всi зiйшлись i звiдси цiляли в блиск
розколотого неба, в Днiпрi одбившись (П.Тичина).
Деривацiйне поле нефiнiтна номема як носiй процесуальноï ознаки,
модифiкованоï в непроцесуальну є багаторядним i прямо
пропорцiйним деривацiйному полю оказiональних вербонiмiв фiнiтна
номема як носiй процесуальностi, опосередкованоï предметним
мотиватором. Щоправда, на вiдмiну вiд останнього, вербоïди є
менш чисельним: (омонтекрiстений, отичинений опсявiрений,
осоловïнений, розмурашений олавровiнчений, отроянднений
окiнематографований, оланцюжений напiвзмосковщений, обезпрозорений,
обожеволений).
Результати оказiональних деривацiйних процесiв, обєднанi загальним
категорiйним значенням непроцесуальноï ознаки, представленi
номiнативним полем, яке передбачає адєктивнi та
адвербiальнi мiкрополя.
Адєктивне номiнативне мiкрополе iнтегрує два деривацiйнi
поля, одне з яких демонструє зразки непроцесуальноï ознаки,
опосередкованоï предметною субстанцiєю, iнше засвiдчує
зразки непроцесуальноï ознаки, опосередкованоï iншою
(процесуальною / непроцесуальною) ознакою[7, С.20]. Деривацiйне поле
адєктивна номема як носiй непроцесуальноï ознаки,
опосередкованоï предметним мотиватором є багаторядним:
(спиновий, стовухий, стоокий, стоустий макоцвiтний, ясновербний
зорехмарний, легкоморозний клепкопротезний, могилистий, окуляристий
трутизняний, худорбастий).
Деривацiйне поле адєктивна номема як носiй непроцесуальноï
ознаки, опосередкованоï ознаковим мотиватором: (ажурноясний,
архiбiдний, кривомудрий днiпророжденний, земноносний,
мундироносний).
Репрезентацiя непроцесуальноï ознаки є основною
функцiєю не тiльки адєктивiв, але й адвербiативiв, що
виявляють ïï через iншi ознаки. Адвербiативнi номеми,
виражаючи якiсно-кiлькiснi ознаки дiï (стану) або ознаки ознак,
вiдображають звязки двох ознакових репрезентантiв: з одного боку,
репрезентант непроцесуальноï ознаки спiввiдноситься з
репрезентантом процесуальноï ознаки, з iншого, репрезентант
непроцесуальноï ознаки спiввiдноситься з репрезентантом iншоï
непроцесуальноï ознаки. Що ж до адвербiативiв, якi номiнують ознаку
через ïï вiдношення до iншоï не процесуальноï
ознаки, то ïх iлюструють численнi зразки: (байронiчно,
вiнгранно, дитинно вечiрньосiрогусо, гусяно, жайворово зельно, льняно,
пролiсково, трояндно бездомно, вiвтарно, динамiтно, кайданно окривдливо,
провинно, стопричинно).
Отже, на думку дослiдницi Колоïз Ж.В., новоутворенi матерiальнi
репрезентанти своєю появою завдячують рiзноманiтним механiзмам
оказiональноï деривацiï, яка вiдбувається значно
складнiше, нiж ïï можна представити в теорiï деривацiйних
вiдношень, адже сам по собi акт конструювання вторинного знака не
є обєктом безпосереднього споглядання, бо вiдбувається
у свiдомостi мовцiв. Про те, яким саме чином здiйснили той чи той
деривацiйний процес, можна судити тiльки за конкретними його
результатами, репрезентованими передусiм номiнативними зразками [7,
С.18].
Висновки
Украïнська термiнологiя пройшла тривалий складний шлях свого
становлення, вирiшуючи проблеми, створюванi обєктивними умовами на
кожному з етапiв розбудови вiтчизняноï фаховоï лексики.
На шляху вiд стихiйно утвореноï сукупностi термiнiв до
галузевоï термiнологiчноï системи вiдбувається
групування термiноодиниць i встановлення мiж ними вiдношень, якi
вiдображають систему понять вiдповiдноï галузi, зокрема
аналiзованоï нами неологiï. Визначальною рисою розвитку будь-
якоï мови є процеси архаïзацiï (старiння) i
неологiзацiя (появи нових) мовних елементiв.
Динамiчнi iнновацiйнi процеси в мовi i посилена увага вчених до них
послужили потужним стимулом для активного розвитку порiвняльно
молодоï науки, яка безпосередньо займається дослiдженням
мовних новоутворень, — неологii.
Базовим термiном неологiï є термiн неологiзм, що
позначає ïï основне поняття. Запозичене в XIX столiттi з
французькоï мови, слово неологiзм стало першим термiном для
прозначення нового слова
У сучаснiй неологiï очевидною стала необхiднiсть конкретизувати
обсяг поняття iнновацiя. Даним родовим поняттям охоплюється
цiлий арсенал видових понять, пов'язаних з процесом словникового
поповнення мови. До числа термiнiв, що позначають цi видовi поняття, ми
вiдносимо такi, як неологiзм, новоутворення, оказiоналiзм, потенцiйне
слово, iндивiдуально-авторське слово.
Синонiмiчнiсть термiнiв, що позначають нове слово, i множиннiсть
розумiнь майже кожного з них, призводять до того, що дослiдники у
своïх практичних дослiдженнях найчастiше поняття неологiзм,
оказiоналiзм, новоутворення, iнновацiя дорiвнюють один одному, а при
вивченнi тiльки оказiональних неологiзмiв — термiнами авторське
новоутворення, новоутворення, оказiоналiзм, iнновацiя.
Розвиток мовних явищ (як i будь-яких явищ узагалi) передбачає
ïхнє перетворення з вiртуальних, потенцiйних моделей у
реальнi, актуальнi елементи. Перетворення вiртуального (en potentia) в
актуальне (реалiзоване) iлюструє антиномiю потенцiйного /
актуального.
Колоïз Ж.В. серед оказiоналiзмiв видiляє такi мiкрополя як:
антропонiми, та персонiми, флоризми та зоонiми, натурфактонiмiв та
артефактонiмiв, вербонiмнi та вербоïднi, адєктивнi та
адвербiальнi мiкрополя.
Отже, розвиток термiносистеми неологiï вiдображає
поступальний розвиток самоï науковоï спецiалiзацiï,
ïï поняттєвого апарату.
Словник
Адєктивне номiнативне мiкрополе iнтегрує два деривацiйнi
поля, одне з яких демонструє зразки непроцесуальноï ознаки,
опосередкованоï предметною субстанцiєю, iнше засвiдчує
зразки непроцесуальноï ознаки, опосередкованоï iншою
(процесуальною / непроцесуальною) ознакою. 1) як носiй
непроцесуальноï ознаки, опосередкованоï предметним мотиватором
є багаторядним: (спиновий, стовухий, стоокий, стоустий
макоцвiтний, ясновербний зорехмарний, легкоморозний клепкопротезний,
могилистий, окуляристий трутизняний, худорбастий);2) як носiй
непроцесуальноï ознаки, опосередкованоï ознаковим мотиватором:
(ажурноясний, архiбiдний, кривомудрий днiпророжденний, земноносний,
мундироносний).
Антропонiми належать до тих вторинних номiнацiй, що реалiзують iндивiдуально-
творчу компетенцiю не просто мовця, а митця.
Iндивiдуально-авторське слово незвичне, здебiльшого експресивно
забарвлене слово, утворене на основi наявного в мовi слова або
словосполучення, iнодi з порушенням законiв словотворення чи мовноï
норми, що iснує лише в певному контекстi, в якому воно виникло
(анти премiя, дискокрут, побiлка).
Iнновацiя новоутворення, нововведення, будь-яке лексико-семантичне
нововведення. Даним родовим поняттям охоплюється цiлий арсенал
видових понять, пов'язаних з процесом словникового поповнення мови[11].
Натурфактонiми та артефактонiми — кiлькiсно незначним є
номiнативне мiкрополе, репрезентоване оказiональними номемами для
означення реалiй неживоï природи, зокрема предметiв природного та
штучного походження: вечорiнь, зимота, ноче-день, передзимя,
передосiнь, передранок, празима, птаходень, рожесутiнок, трудонiч
антизiрка, зорепасмо, пiдзоря, сонцезлото, сонцекров, , сонце свiт;
антипоема, антироман, вiршороман, епiграмеска, мемуареска, словоружа,
пiснецвiт, поезоопера, поезофiльм,ворожбарня, грошознак, депозитарiй,
котлопункт, пре мiсто.
Неологiзм — (який визначається як iнновацiя, вiдповiдна
нормi, зафiксованi i характеризуються частотним вживанням у мовi):
бутлегер, вiртуальщiк, геймер, вiрт, а менi все по мобiльнику
‘байдуже' та iн;
Неологiя — 1) наука про неологiзми, 2) сукупнiсть неологiзмiв.
Сукупнiсть неологiзмiв називаєся неологiкой, або неологiческой
лексикою [15]. неологiя як наука про нове в словниковому складi мови,
умовно кажучи, має iнтернацiональний характер. Однак як сукупнiсть
неологiзмiв вона має нацiональну специфiку: це стосується
обєкта дослiджень, його особливостей, чинникiв, що впливають на
мовний розвиток i т.п.[13].
Неологiя неологiка на диференцiацiю цих термiнiв надає
безсумнiвний вплив iснування термiнiв перiфрастiка (сукупнiсть
перифраз), iдiоматика (сукупнiсть iдiом) (В. Мокiєнко), а також
спiввiдношення лексикологiï (наука) — лексика (сукупнiсть
слiв). Здається, що з часом таке спiввiдношення змiцниться i в
парi неологiя неологiка [15].
Новоутворення — (виробництво нових слiв за старими моделями):
негромадяни, неформал, зюгановец, поле чудес ‘раптове везiння в
якому-л. справi ‘, принцип даiшника в кущах' прагнення звинуватити
когось в чому-л., заздалегiдь гарантуючи успiх «та iншi.
Оказiоналiзм iнновацiя, що належить мови i порушує словотворчу
норму): бутер ‘бутерброд' (апокопа), модшмотки, безмайбутнiсть,
другий дев'ятий вагон ‘щось аномальне, абсурдне' i iн.
Потенцiйнi слова — вiдповiдають словотвiрнiй нормi, але часто
є аномальними з погляду норми лексичноï, зокрема в тих
випадках, коли похiднi слова, потенцiйно можливi за формою, вже
реалiзованi з iншим лексичним i словотвiрним значенням, напр.: пiлот i
пiлотка — «головний убiр», а не «жiнка-пiлот»,
електрик i електричка — «поïзд, що рухається з
допомогою електроенергiï», а не «жiнка-електрик»[5].
Фiнiтна номера 1) як носiй процесуальностi, опосередкованоï
предметним мотиватором сегментовано на деривацiйнi ряди, певним чином
спiввiдноснi з деривацiйними полями оказiональних репрезентантiв
предметностi, а саме: (iванити, одбодлерити, перебандерити
комарювати, коровити, лелечити, леопардити збутонити, калинiти,
маковiти, вiдосенiти, грозувати, краплитися нiмотствувати, осамотитися,
осумлювати); 2) як носiй процесуальностi, опосередкованоï
ознаковим мотиватором: (грубозмiцнитися, довгославити,
зубоскреготати напiвтемнити, обкрижанити, осклянiти).
Флоризми та зоонiми — 1) флоризми / зоонiми, якi номiнують
рослин / тварин за зовнiшнiми ознаками (а) бiловiти, буйноквiти,
глогорожа, жовтолист, калинолист, липоцвiт, молодокущ, пелюст,
червонокалинонька, яблуноцвiт; б) золотокiнва, рiзнопташшя,
сизокрил, стозмiй, чорнокрилець, чорнопер);2) флоризми / зоонiми,
що номiнують рослин / тварин за внутрiшнiми характеристиками (а)
архiтрава, дрiмолея, пахучососна, сон-тополя; б)
атлянтозавр, лебедин, праптиця, птероптах, сонцептах, хижун).
Фразеологiзацii 1) процес, складний шлях, в ходi якого змiнне
поєднання слiв повинно пройти декiлька (вiд двох, трьох i бiльше)
стадiй вживань в мовi, щоб стати фразеологiчними одиницями; 2) спосiб
утворення фразеологiчних одиниць на основi поєднання вiльних слiв
в одноактному вживаннi з подальшим тиражуванням у мовi (А. В. Кунiн, а
слiдом за ним А. Л. Кораловий, Н. Ф. Алефiренко i iн).
Список лiтератури
6) Гавриш I. Становлення украïнськоï термiнологiï у
перiод украïнiзацiï (20-30 роки ХХ ст.) // Лiнгвiстичнi
студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип.6. С.212.
7) Гапонова Л. Поняттєва основа термiна, термiнологiï у
кримiналiстицi// Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк:
ДонНУ.-вип.22.-С.253.
8) Глинська Т. Новомова рекламного цеху (спроба створення короткого
словника iншомовноï професiйноï лексики фахiвцiв з
реклами) // Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип.10.-
С128.
9) Гей В. Про мови i стиль нових публiкацiй// Урок
украïнськоï. — 4, 2007
10) Карпiловська .А. Неузуальне словотворення: правила «гри без
правил» / http://mova.dn.ua/content/view/70/8/1/1/
11) Клименко Н.Ф., Карпiловська .А., Кислюк Л.П. Динамiчнi процеси в
сучасному украïнському лексиконi: Монографiя. К.: Видавнiчий
дiм Дмитра Бураго, 2008. 336 с.
12) Колоïз Ж.В. Оказiональна деривацiя: теоретичний та функцiонально-
прагматичний аспекти: Автореф. дис.канд. фiлол. Наук.-К.,2007.
13) Кравченко . Новотвори у поетичному дискурсi В.Стуса в аспектi художньо-
естетичноï концепцiï А.Загнiтка// Лiнгвiстичнi
студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип. 20. С.210.
14) Кравченко . Словотвiрнi оказiоналiзми дитячого мовлення: система i
норма// Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-
вип.12. С.247.
15) Куцова Р.Темпоральнi прийменники-новотвори// Лiнгвiстичнi
студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип. 3. С.253.
16) Москвiна М. А. Лексико-фразеологiчнi iнновацiï в публiцистицi
кiнця ХХ-початку XXI столiття: семантика, стилiстика, прагматика:
автореф. дис. … Канд. фiлол. наук: спец. 10.02.01 Росiйська
мова / М. А. Москвiна. — Волгоград, 2008. — 26 с.
— Vspu.ru / dissovet / d-212-027.03/avtoreferaty/kandidatskie/10-02.01/moskvina-m-a-
avtoreferat/at_download/file
17) Овчаренко Н. Теоретичнi передумови дослiдження термiносистем (на
матерiалi сучасноï украïнськоï термiнологiï) //
Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип. 20.
С.171.
18) Островська Ю.К. Дослiдження семантики оцiнних неологiзмiв: засади
добору мовного матерiалу/ .
19) Палiй О. Авторськi неологiзми у газетному мовленнi// Лiнгвiстичнi
студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип. 12. С.212.
20) Пристайко Т.С. Про деякi термiнологiчнi проблеми сучасноï
неологiï / http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vdpu/Movozn/2-
009_15/article/38.pdf
21) Присяжнюк О. Структурнi ознаки фразеологiчних неологiзмiв//
Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип. 21.
С.152.
22) Розова К. Особливостi творення нових вiдiменних iменникiв назви
особи в сучаснiй украïнськiй мовi// Лiнгвiстичнi студiï:
Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип. 12. С. 252.
23) Стишов О. Iнновацiйнi процеси в сучаснiй спортивнiй лексицi й
термiнологiï// Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць.
Донецьк: ДонНУ.-вип. 6. С. 220.
24) Хороз Н. Оказiональнi утворення як засiб iндивiдуального вираження в
публiцистицi (на матерiалi сучасних хорватських перiодичних видань)
// Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип.
12. С.234.
25) Шапран Д. Екстралiнгвiстична детермiнованiсть формування
украïнськоï маркетинговоï термiнологiï//
Лiнгвiстичнi студiï: Зб. Наук. Праць. Донецьк: ДонНУ.-вип. 9.
С.153.
Тестовi завдання
26. Термiн неологiя С. I. Алаторцева пропонує вживати в значеннях:
27) процес входження нових слiв у мову;
28) наука про неологiзми;
29) процес закрiплення нових слiв у словниках;
30) сукупнiсть неологiзмiв.
31. Слово втрачає статус неологiзму (причина):
32) з появою у мовi нових слiв;
33) iз закрiпленням цих понять у словниках загального вжитку;
34) в процесi соцiалiзацiï (функцiонального закрiплення в лексико-
семантичнiй системi мови);
35) з появою в цих словах украïнських афiксiв.
36. Недолiками неологiiï як можна вважати :
37) непослiдовне вживання термiнiв;
38) швидкий розвиток iнновацiйних процесiв;
39) схильнiстю рiзних вчених вводити новi термiни без обєктивних
пiдстав;
40) дублюванням ïх.
41. Першим термiном для позначення нового слова стало:
42) слово iдiоматика;
43) слово неологiстика;
44) слово перифрастика;
45) слово неологiзм.
46. Коли i з якоï мови запозичений термiн неологiя:
47) в ХХ ст.. з iталiйськоï мови;
48) в XIX ст. з французькоï мови;
49) в ХIV ст. з французькоï мови;
50) в ХIХ ст. з англiйськоï мови.
51. Поняттю неузуальнi неологiзми вiдповiдає термiн:
52) мовленнєвi iнновацiï;
53) потенцiоналiзм;
54) неосеми;
55) оказiоналiзми.
56. За формою слова видiляють такi типи неологiзмiв:
57) неосеми, неосемантизми, семантичнi iнновацiï;
58) неолексеми, неосемеми, неофраземи;
59) семантичнi новотвори, переосмислення;
60) неосеми, неосемеми, неолексеми.
61. 3найдiть рядок у якому вci слова перейшли з розряду неологiзмiв у
розряд загальновживаних сшв:
62) сканер, електронiка, електронний;
63) радiомовлення, модем, стикуватися;
64) телебачення, кiбернетика, космонавт;
65) алгоритмiзацiя, зорепад, демократизацiя.
66. Якi знаведених пiдтипiв оказiоналiзмiв не входять до класифiкацii
К.В. Колоiз:
67) антропонiми та персонiми;
68) Флоризми та зоонiми;
69) вербонiмнi та вербо'iднi;
70) предметнi та процесуальнi;
71. Якому дослiднику належить нижче наведене визначення неологiзму:
нимможна означити будь-який новий результат реалiзацii' мовно!
потенцi'i, що його поява зумовлюеться потребами переномiнацii' або
неономiнацi'i, тобто кожну новопредставлену одиницю номiнативного
характеру, номему;
72) Mocквина М.О.;
73) Маринова . В.;
74) Коло'iз К.В.;
75) Карпiловська С.А.
76. Деривацiйне поле «реалiя природного походження як носiй
непроцесуально'i ознаки» мае вiдношення до такого мiкрополя,
як:
77) антропонiми;
78) Флоризми та зоонiмiв;
79) натурфактонiми;
80) артефактонiми.
81. Деривацiйне поле «реашя штучного походження як носiй
непроцесуальноï ознаки» має вiдношення до такого
мiкрополя, як:
82) антропонiми;
83) флоризми та зоонiмiв;
84) натурфактонiми;
85) артефактонiми.
86. До якоï з нонем вiдносять таке твердження: Вона, виражаючи
якiснокiлькiснi ознаки дiï (стану) або ознаки ознак,
вiдображає зв'язки двох ознакок ïх репрезентантiв: з
одного боку, репрезентант непроцесуальноï ознаки
спiвнiдноситься з репрезентантом процесуальноï ознаки, з
iншого, репрезентант непроцесуальноï ознаки спiввiдноситься з
репрезентантом iншоï непроцесуальноï ознаки.:
87) фiнiтна номера;
88) нефiнiтна номема;
89) адвербiативна номема;
90) ад'єктивна номема.
Вiдповiдi
1 2), 4);
2 3);
3 1), 3), 4),
4 4);
5 2);
6 4);
7 2);
8 3);
9 4);
10 3);
91) 3);
92) 4);
93) 3.
