Розробка лекцiйного заняття. Тема: Прикметник як частина мови.

Розробка лекцiйного заняття студентки 5 курсу, магiстратури Лач Тетяни
Тема: Прикметник як частина мови.
Вид лекцiï: тематична.
Мета: навчальна', поглибити знання з теми прикметник як частини мови; навчити застосовувати ïх у практичнiй дiяльностi, навчити класифiкувати прикметники, виокремлювати ïх з iнших частин мови;
розвивальна: розвивати мовне чуття студентiв, ïхнє умiння сприймати й засвоювати новий матерiал, вмiння диференцiйовано пiдходити до аналiзу мовних явищ;
виховна: виховувати iнтерес до мовного матерiалу.
Студенти мають знати: основнi питання з теми, зокрема оперувати поняттями розряди прикметникiв (якiснi, вiдноснi, присвiйнi), ступенi порiвняння прикметникiв.
Студенти мають умiти: видiляти прикметники в окремi розряди, вмiти правильно використовувати ступеньованi форми.
Методи i прийоми:
-словеснi', лекцiя.
Ллiтература:
Основна:

1. Загнiтко А.П. Теоретична граматика украïнськоï мови: Морфологiя: Монографiя: ДонДУ, 1996. -437с.
2. Карпенко Ю. Ступенi порiвняння прикметникiв в украïнськiй мовi.// Украïнська мова i лiтература в школi, 1960, 1.
3. Курс сучасноï украïнськоï лiтературно мови / Жовтобрюх М.А., Кулик. Частина I — К.: Вшца шк., 1972.

4. Сучасна украïнська лiтературна мова: Пiдручник / А.П.Грищенко, Л.I.Мацько та iн. — К.: Вища шк.., 2002. — 439 с.
Додаткова:

1. Кобилянський Б. Залишки коротких прикметникових форм у сучаснiй мовi// Украïнська мова i лiтература в школi, 1970, 6.
2. Морфологiчна будова сучасноï украïнськоï мови / Жовтобрюх М.А.- К.: Наук, думка, 1975. -208с.
3. Тронь К. Нестягненi форми прикметника в украïнськi мовi// Украïнська мова i лiтература в школi, 1972, 7.

План

1. Прикметник як частина мови.
2. Розряди прикметникiв за значенням.
3. Якiснi прикметники, ïх семантичнi групи i граматичнi особливостi.
4. Вiдносне вираження мiри ознаки якiсних прикметникiв.
5. Безвiдносне вираження мiри ознаки.

I.Прикметник як частина мови.
Прикметником називається частина мови, що виражає статичну ознаку предмета i сполучається з iменником в родi, числi, вiдмiнку. Вiдповiдає на питання який? котрий?
Розглядаючи частиномовну природу прикметника, важливо звернути увагу на тi головнi лiнiï, якi повязують його з iменником.
Прикметник не функцiонує без iменника. Вiн подiбно до iменника становить iменну частину мови, але має своєю семантичною основою не предметнiсть, а ознаку. Прикметникова ознака — це особливiсть, властивiсть предмета, є невiдємною вiд предмета, є його природною сутнiстю. На цьому формується уявлення про статичнiсть ознаки, вiдтворюванi прикметником.
При цьому семантичнi основи iменника i прикметника не взаємо виключають, а тiльки взаємодоповнюють одна одну.
Поняття ознаки в граматицi широке. Рiзнi типи ознак, крiм прикметникових можуть виражатися iншими частинами мови. Наприклад, дiєслово, яке виражає динамiчну (темпоральну) ознаку; прислiвник, коли предмет представлений не безпосередньо, а через iншу ознаку: день сьогоднi холодний; дуже приємна звiстка; iменником, якщо вона вiдокремлена вiд носiя i сприймається безвiдносно до нього. Тодi вона опредмечується i прирiвнюється до предмета (нiжнiсть, радiсть).
Особливiстю прикметника є виявлення ознаки через звязок з предметом як його означення, атрибут.
Означувана прикметником ознака може вказувати на:

      1) якiсть або властивiсть предмета (урочисте вiдкриття, рiдна земля);

      2) вiдношення одного предмета до iншого (деревяне лiжко, металевi
      грати);

      3) приналежнiсть предмета тiй чи iншiй особi чи тваринi (батькова
      хата);

      4) колiр предмета (червоний, бiлий, синiй);

      5) розмiр предмета (великий, малий, грандiозний, мiнiатюрний);

      6) смак (солоний, гiркий, кислий, солодкий);

      7) вiдношення до простору i часу (надднiпрянський, заозерний,
      вчорашнiй) тощо.
Багато прикметникiв показують такi ознаки предмета, якi можуть бути вираженi непрямими вiдмiнками iменникiв з прийменниками. Наприклад, дерев'яний стiл виражає те саме, що i стiл iз дерева (матерiал); книжкова шафа — шафа для книжок (призначення предмета).
Майже кожний прикметник — багатозначне слово. Ця багатозначнiсть полягає у тому, що той самий прикметник у мовi може виражати рiзнi ознаки. Наприклад, прикметник твердий у словосполученнi твердий грунт означає
З
матерiальну якiсть ґрунту; твердий характер — внутрiшнi якостi людини; твердi знання — ступiнь засвоєння певних вiдомостей.
Властивiсть прикметникiв означати рiзнi ознаки предмета широко використовується в лiтературнiй мовi як засiб образного вираження думки. Наприклад, Маланка була солодка. Вона мала таку усмiшку, мов розмовляє з панами у дворi. (Коцюбинський М.). Андрiй застав Маланку покiрливу i ласкаву, як завжди по службi божiй. Значить, вона лаятиме його сьогоднi не так, як у будень, а з солодкою усмiшкою i нiжними словами. (Коцюбинський М.).
У першому реченнi прикметник солодка (Маланка) означає запобiжну ввiчливiсть, а в другому реченнi солодка (усмiшка) на тлi висловлюваноï думки означає нiби уïдливiсть. Це рiзнi значення, i вони далеко стоять вiд прямого значення прикметника солодкий, що вживається на означення смакових якостей предмета (порiвн. солодкий чай).
З наведених прикладiв видно, що значення кожного прикметника розкривається лише у звязках його з iменником, а iнодi навiть у цiлому реченнi.
Прикметники збагачують i уточнюють нашу мову. Виступаючи у мовi в ролi епiтетiв, вони роблять ïï образною, надають ïй яскравого емоцiйного забарвлення. Без прикметникiв мова була б безбарвна, бiднiша.
Уживаючись з iменниками, прикметники узгоджуються з ними, тобто мають форми роду (в однинi), вiдмiнка i числа тих iменникiв, з якими узгоджуються, наприклад: високий будинок, висока башта, високе дерево; високий будинок, високого будинку, високому будинку i т. д. Форми роду i числа прикметника не виражають нiяких внутрiшнiх ознак предметiв, а лише служать засобами граматичного узгодження прикметника з iменником. А отже, мають суто синтаксичне призначення. Таким чином, флексiï прикметника дуже узагальненi, суто граматичнi, i саме вони виражають граматичне значення роду, числа, вiдмiнка. Для передачi рiзноï мiри якостi використовується префiкс, суфiкс. Гарний -прегарний; зелений — зеленавий.
Синтаксична функцiя прикметника мотивується його позицiєю в реченнi. Первинною синтаксичною функцiєю прикметника є функцiя означення у пресубстантивнiй позицiï; iменна частина складеного присудка. Зрiдка прикметник може виконувати предикативну функцiю у подвiйному присудку. Наприклад, Сумний i невеселий сидiв Забрьоха.
Прикметники можуть переходити в iменник (субстантивуватись). У таких випадках ïх лексичне значення звужується, конкретизується. Називаючи не ознаку, а предмет, вони вже виконують iншу функцiю в реченнi: виступають пiдметом, додатком, можуть мати при собi означення. Наприклад: На ноги скочивши, хвилястим бистрим цепом переднi рушили. Смiлого куля боïться, смiлого штик не бере. Мiномети стояли на вогневiй (Олесь Г ончар).

1. Розряди прикметникiв за значенням.

Залежно вiд того, що саме означають прикметники — якiсть предмета, його вiдношення до iнших предметiв чи приналежнiсть його комусь, — всi прикметники подiляються на два основнi розряди: якiснi i вiдноснi.
Якiснi прикметники — це прикметники, що вказують на змiнну ознаку, яка сприймається безпосередньо i яка при порiвняннi з ознакою iншого предмета може виявлятися в бiльшiй чи меншiй мiрi, наприклад: добрий — добрiший; важкий — важчий — найважчий.
Вiдноснi прикметники — це прикметники, якi виражають ознаки через вiдношення одного предмета (або поняття) до другого i не мiстять у собi якiсноï характеристики предмета, наприклад: шкiрянi рукавицi (iз шкiри), сибiрськi лiси (лiси iз Сибiру).
Прикметники якiснi i вiдноснi, крiм групи присвiйних, вiдповiдають на питання який? яка? яке?
Серед вiдносних прикметникiв видiляється група присвiйних.
Присвiйними називаються прикметники, якi означають приналежнiсть предмета в ïï рiзноманiтних вiдтiнках, наприклад: сестрина книга, батькова школа, бiлчин хвiст, зозулине гнiздо. Присвiйнi прикметники вiдповiдають на питання чий? чия? чиє?
Кожний з цих розрядiв прикметникiв подiляється на окремi семантичнi групи, i кожний з них має своï граматичнi особливостi, звязанi iз значенням прикметникiв. Але межi якiсних i вiдносних, а також власне вiдносних i присвiйних прикметникiв умовнi: в сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi, як i в iнших мовах, вiдбуваються живi процеси переходу прикметникiв з одного розряду в iнший. Це спричиняється до того, що в межах названих розрядiв виявляються так званi промiжнi розряди: вiдносно-якiснi.
ПРИСВIЙНО-ВIДНОСНI. ПРИСВIЙНО-ЯКIСНI.

1. Якiснi прикметники, ïх семантичнi групи i граматичнi особливостi.

До якiсних прикметникiв належать такi, що означають безпосереднi, прямi ознаки предмета. Це може бути:

      8) фiзичнi якостi: здоровий, кривий;

      9) розумовi, психiчнi якостi людини чи тварини: легковажний, щедрий,
      розумний;
10) значення загальноï оцiнки: злий, добрий;
11) просторовi ознаки (обсяг, розмiр, вiдстань тощо): широкий, вузький;
      малий, великий; далекий, близький; довгий, короткий;
12) вiковi ознаки: молодий, старий;
13) такi, що сприймаються органами чуттiв безпосередньо:
а) зором: жовтий, синiй, сонцеликий;
б) слухом: голосний, дзвiнкий;
в) нюхом: запашний;
г) зовнiшнiми органами (ознака ваги, температурнi ознаки тощо):
легкий, важкий, холодний.
Якiснi прикметники мають властивi лише ïм граматичнi ознаки:
14) вiд бiльшостi з них можна утворюються ступенi порiвняння: гарний -
      кращий;
15) повна i коротка форми: ясний — ясен;
16) повна стягнена i повна нестягнена форми: велика — великая;
17) вiд бiльшостi якiсних прикметникiв можна утворити форми
      безвiдносного вираження форми ознаки;
18) вiд бiльшостi якiсних прикметникiв можна утворити прислiвники на
- о, — е: сумний — сумно, безпосереднiй —
      безпосередньо;

      6) можна утворити абстрактнi iменники: щасливий — щастя;

      7) лише якiснi прикметники здатнi керувати залежним iменником або
      займенником: приємний для всiх;

      8) лише якiснi прикметники мають непохiдну основу: зелений, чорний,
      синiй;

      9) лише якiснi прикметники вступають у синонiмiчнi, антонiмiчнi
      вiдношення: гарний — красивий, бiдний — багатий;
10) якiснi прикметники мають специфiчнi суфiкси: -лив-, -лист-, —
      овит-, -уват-, -аст-, -уч-, -ав- : зеленавий, летючий, соковитий,
      сварливий.

1. Вiдносне вираження мiри ознаки якiсних прикметникiв.

Мiра вияву ознаки шляхом прямого або прихованого зiставлення може виражатися категорiєю вiдносноï мiри якостi прикметникiв. Змiст цiєï категорiï розкривається в украïнськiй мовi у формах ступенiв порiвняння. Ступенi порiвняння — це такi граматичнi форми прикметникiв, якi дають кiлькiсну характеристику якостi предмета шляхом зiставлення ïï з такою ж якiстю в iншому предметi або в цьому ж предметi в iншому часовому промiжку (у часовiй перспективi). Для вираження вiдношення мiри ознаки вживається двi форми:
- вищого ступеня;
- найвищого ступеня.
Вищий ступiнь порiвняння вказує на те, що якiсть в одному х порiвнюваних предметi виражається бiльшою або меншою мiрою або, що мiра цiєï ознаки змiнилась у одного i того ж предмета порiвняно з минулим чи змiниться у майбутньому.
Наприклад: Наука дужча вiд смертi (ознака в одному з порiвнюваних предметiв); Вона стала наче старше (у часовiй перспективi).
Вищий ступiнь порiвняння має просту i складену форми.
Проста форма вищого ступеня утворюється синтетично — шляхом приєднання до кореня суфiксiв -ш-, -iш- : дешевий — дешевший, веселий — веселiший.
Вiд деяких прикметникiв можна утворити вищий ступiнь порiвняння i за допомогою суфiкса -ш-, i за допомогою суфiкса -iш-: тихий — тихший, тихiший, здоровий — здоровший, здоровiший.
Паралельне творення вищого ступеня порiвняння вiд одного й того самого прикметника за допомогою суфiкса -ш- i -iш- часто повязане з рiзним значенням, наприклад: гiркий — гiрший (досвiд) i гiркiший (перець); форми з суфiксом -iш- виражають значення конкретнiшi i вужчi, нiж форми з суфiксом -ш-.
Деякi прикметники вищого ступеня мають суплетивнi форми (утворюються вiд iнших основ): гарний — кращий; великий — бiльший; малий — менший; поганий — гiрший.
За допомогою суфiкса -ш- утворюються невеликi групи прикметникiв. Продуктивний — -iш-. Новi прикметники, що зявляться зараз, не утворюються за допомогою суфiкса -ш-.
При утвореннi ступенiв порiвняння за допомогою -ш- в основi вiдбуваються певнi морфонологiчнi змiни:

      1) у прикметниках з суфiксами -к-, -ок-, -ек- при ступенюваннi суфiкс
      втрачаються: далекий — дальший, низький — нижчий,
      глибокий — глибший;

      2) при ступенюваннi прикметникiв вiдбуваються змiни приголосних звукiв
- г, ж, з жч.
Якщо основа закiнчується на С, то вiдбувається змiна на -шч-/iц : високий — вищий.
Прикметники вищий i нижчий вживаються в сучаснiй украïнськiй мовi одночасно i як форми вищого ступеня, i як форми, що втратили значення вищого ступеня i закрiпилися в стiйких фразеологiчних сполученнях: вищий орган, вища мiра покарання, нижчий ґатунок.
Прикметники старший i молодший майже повнiстю втратили значення вищого ступеня i теж закрiпилися в нерозкладних фразеологiчних сполученнях: старший викладач, старший iнспектор, молодший лейтенант, дiти старшого i молодшого вiку.
Якщо форми вищого ступеня вживаються iз iменником, що є навою обєкта порiвняння, то це конструкцiï:
вищий ступiнь + iмен, з прийм. (за. вiд)
Наприклад: дорожчий за життя; старший вiд брата.
Складена форма вищого ступеня утворюється аналiтично — сполучення слова бiльш / менш iз звичайним прикметником, наприклад: бiльш вiдповiдальний. За допомогою слова менш утворюється складена форма вищого ступеня на означення порiвняння спадаючого вияву ознаки, наприклад: менш здатний.
Словом трохи послаблюється значення вищого ступеня: трохи сильнiший, трохи дорожчий.
Найвищий ступiнь порiвняння вказує на те, що даному предмету (або предметам в рядi однорiдних) властива в найбiльшiй мiрi якiсть, позначувана прикметником.
Найвищий ступiнь має три форми: двi синтетичнi — просту та складну i аналiтичну — складену.
Проста форма утворюється додаванням до прикметника простоï форми вищого ступеня префiкса най-. Сильнiший — найсильнiший.
Складна форма утворюється додаванням до прикметника простоï форми найвищого ступеня часток що / як. Найкращий — щонайкращий, якнайкращий.
Складена форма утворюється додаванням до звичайного прикметника слiв найбiльш / найменш. Високий — найбiльш / найменш високий.
Форма найвищого ступеня може теж втрачати значення порiвняння i набувати значення граничноï ознаки безвiдносно до iнших предметiв. Таке значення називається елятивним. Усього найкращого. З найкращими побажаннями.

1. Безвiдносне вираження мiри ознаки.

Значення найвищого ступеня можуть передаватися формами вищого, якщо такi форми вживаються для вираження зiставлення iнтенсивностi ознаки не з одним предметом, а iз сукупнiстю. Такi прикметниковi форми мають пiсля себе керований займенник весь з прийменником вiд або за. Веселiший за всiх. Кращий вiд усiх.
Синтетичнi та аналiтичнi форми вищого та найвищого ступенiв мають рiзну сферу застосування. Аналiтичнi — вважаються книжними i використовуються у науковому, офiцiйно-дiловому, частково публiцистичному стилях. Тому ïх мають частiше прикметники, що утворенi на базi iншомовноï лексики або з виразним вiдтiнком книжностi. Бiльш / найбiльш демократичний.
Ю.Карпенко вважає, що форми ступенiв порiвняння iз словом менш не можуть вважатися вищим, а iз словом найменш — найвищим ступенем порiвняння, оскiльки мають прямо протилежне значення. Вони нiби утворюють нижчий i найнижчий ступенi порiвняння i не знаходять пiдтримки серед iнших форм. Однак, усталена на сьогоднi думка: форми iз цими словами належать вiдповiдно до вищого i найвищого ступенiв.
Мотивується це таким чином: спiввiдносна мiра якостi виявляє себе у двох напрямках:
- висхiдному — посилена iнтенсивнiсть ознаки;
- нисхiдному — спадання.
У наслiдок цього утворений градацiйний ряд iз вказiвкою на розгортання iнтенсивностi ознаки. Такий градацiйний ряд i утворюють аналiтичнi форми i словами менш / найменш i бiльш / найбiльш. Це повний градацiйний ряд.
Не вiд усiх якiсних прикметникiв можна утворити ступенi порiвняння. Не утворюють ступенiв порiвняння такi групи якiсних прикметникiв:

      1) назви абсолютних ознак — живий, босий, нiмий;

      2) назви мастей тварин — гнiдий, вороний;

      3) назви кольорiв, утворенi за кольором предметiв: лимонний,
      апельсиновий;

      4) складенi прикметники, що означають якiсть з додатковим вiдтiнком
- кисло-солодкий;

      5) якщо друга частина — видний, подiбний — вiночкоподiбний,
      змiєвидний;

      6) iнтенсивнiсть ознаки без зiставлення з iншими предметами, а також
      прикметник iз значенням субєктивноï оцiнки —
      зеленуватий, загребущий, величезний;

      7) прикметники з суфiксами -анн-, -енн- — старанний, страшенний.
Отже, якiснi прикметники можуть мати як вiдносне, так i безвiдносне вираження мiри ознаки.