Розробка лекцiйного заняття. Тема: Прикметник як частина мови.

Розробка лекцiйного заняття студентки 5 курсу, магiстратури Лач Тетяни
Тема: Прикметник як частина мови.
Вид лекцiï: тематична.
Мета: навчальна', поглибити знання з теми прикметник як частини мови;
навчити застосовувати ïх у практичнiй дiяльностi, навчити
класифiкувати прикметники, виокремлювати ïх з iнших частин мови;
розвивальна: розвивати мовне чуття студентiв, ïхнє умiння
сприймати й засвоювати новий матерiал, вмiння диференцiйовано пiдходити
до аналiзу мовних явищ;
виховна: виховувати iнтерес до мовного матерiалу.
Студенти мають знати: основнi питання з теми, зокрема оперувати
поняттями розряди прикметникiв (якiснi, вiдноснi, присвiйнi), ступенi
порiвняння прикметникiв.
Студенти мають умiти: видiляти прикметники в окремi розряди, вмiти
правильно використовувати ступеньованi форми.
Методи i прийоми:
-словеснi', лекцiя.
Ллiтература:
Основна:

1. Загнiтко А.П. Теоретична граматика украïнськоï мови: Морфологiя: Монографiя: ДонДУ, 1996. -437с.
2. Карпенко Ю. Ступенi порiвняння прикметникiв в украïнськiй мовi.// Украïнська мова i лiтература в школi, 1960, 1.
3. Курс сучасноï украïнськоï лiтературно мови / Жовтобрюх М.А., Кулик. Частина I — К.: Вшца шк., 1972.

4. Сучасна украïнська лiтературна мова: Пiдручник / А.П.Грищенко, Л.I.Мацько та iн. — К.: Вища шк.., 2002. — 439 с.
Додаткова:

1. Кобилянський Б. Залишки коротких прикметникових форм у сучаснiй мовi// Украïнська мова i лiтература в школi, 1970, 6.
2. Морфологiчна будова сучасноï украïнськоï мови / Жовтобрюх М.А.- К.: Наук, думка, 1975. -208с.
3. Тронь К. Нестягненi форми прикметника в украïнськi мовi// Украïнська мова i лiтература в школi, 1972, 7.

План

1. Прикметник як частина мови.
2. Розряди прикметникiв за значенням.
3. Якiснi прикметники, ïх семантичнi групи i граматичнi особливостi.
4. Вiдносне вираження мiри ознаки якiсних прикметникiв.
5. Безвiдносне вираження мiри ознаки.

I.Прикметник як частина мови.
Прикметником називається частина мови, що виражає статичну
ознаку предмета i сполучається з iменником в родi, числi,
вiдмiнку. Вiдповiдає на питання який? котрий?
Розглядаючи частиномовну природу прикметника, важливо звернути увагу на
тi головнi лiнiï, якi повязують його з iменником.
Прикметник не функцiонує без iменника. Вiн подiбно до iменника
становить iменну частину мови, але має своєю семантичною
основою не предметнiсть, а ознаку. Прикметникова ознака — це
особливiсть, властивiсть предмета, є невiдємною вiд
предмета, є його природною сутнiстю. На цьому формується
уявлення про статичнiсть ознаки, вiдтворюванi прикметником.
При цьому семантичнi основи iменника i прикметника не взаємо
виключають, а тiльки взаємодоповнюють одна одну.
Поняття ознаки в граматицi широке. Рiзнi типи ознак, крiм прикметникових
можуть виражатися iншими частинами мови. Наприклад, дiєслово, яке
виражає динамiчну (темпоральну) ознаку; прислiвник, коли предмет
представлений не безпосередньо, а через iншу ознаку: день сьогоднi
холодний; дуже приємна звiстка; iменником, якщо вона вiдокремлена
вiд носiя i сприймається безвiдносно до нього. Тодi вона
опредмечується i прирiвнюється до предмета (нiжнiсть,
радiсть).
Особливiстю прикметника є виявлення ознаки через звязок з
предметом як його означення, атрибут.
Означувана прикметником ознака може вказувати на:
1) якiсть або властивiсть предмета (урочисте вiдкриття, рiдна земля);
2) вiдношення одного предмета до iншого (деревяне лiжко, металевi
грати);
3) приналежнiсть предмета тiй чи iншiй особi чи тваринi (батькова
хата);
4) колiр предмета (червоний, бiлий, синiй);
5) розмiр предмета (великий, малий, грандiозний, мiнiатюрний);
6) смак (солоний, гiркий, кислий, солодкий);
7) вiдношення до простору i часу (надднiпрянський, заозерний,
вчорашнiй) тощо.
Багато прикметникiв показують такi ознаки предмета, якi можуть бути
вираженi непрямими вiдмiнками iменникiв з прийменниками. Наприклад,
дерев'яний стiл виражає те саме, що i стiл iз дерева (матерiал);
книжкова шафа — шафа для книжок (призначення предмета).
Майже кожний прикметник — багатозначне слово. Ця багатозначнiсть
полягає у тому, що той самий прикметник у мовi може виражати рiзнi
ознаки. Наприклад, прикметник твердий у словосполученнi твердий грунт
означає
З
матерiальну якiсть ґрунту; твердий характер — внутрiшнi
якостi людини; твердi знання — ступiнь засвоєння певних
вiдомостей.
Властивiсть прикметникiв означати рiзнi ознаки предмета широко
використовується в лiтературнiй мовi як засiб образного вираження
думки. Наприклад, Маланка була солодка. Вона мала таку усмiшку, мов
розмовляє з панами у дворi. (Коцюбинський М.). Андрiй застав
Маланку покiрливу i ласкаву, як завжди по службi божiй. Значить, вона
лаятиме його сьогоднi не так, як у будень, а з солодкою усмiшкою i
нiжними словами. (Коцюбинський М.).
У першому реченнi прикметник солодка (Маланка) означає запобiжну
ввiчливiсть, а в другому реченнi солодка (усмiшка) на тлi
висловлюваноï думки означає нiби уïдливiсть. Це рiзнi
значення, i вони далеко стоять вiд прямого значення прикметника
солодкий, що вживається на означення смакових якостей предмета
(порiвн. солодкий чай).
З наведених прикладiв видно, що значення кожного прикметника
розкривається лише у звязках його з iменником, а iнодi навiть у
цiлому реченнi.
Прикметники збагачують i уточнюють нашу мову. Виступаючи у мовi в ролi
епiтетiв, вони роблять ïï образною, надають ïй яскравого
емоцiйного забарвлення. Без прикметникiв мова була б безбарвна, бiднiша.
Уживаючись з iменниками, прикметники узгоджуються з ними, тобто мають
форми роду (в однинi), вiдмiнка i числа тих iменникiв, з якими
узгоджуються, наприклад: високий будинок, висока башта, високе дерево;
високий будинок, високого будинку, високому будинку i т. д. Форми роду i
числа прикметника не виражають нiяких внутрiшнiх ознак предметiв, а лише
служать засобами граматичного узгодження прикметника з iменником. А
отже, мають суто синтаксичне призначення. Таким чином, флексiï
прикметника дуже узагальненi, суто граматичнi, i саме вони виражають
граматичне значення роду, числа, вiдмiнка. Для передачi рiзноï мiри
якостi використовується префiкс, суфiкс. Гарний -прегарний;
зелений — зеленавий.
Синтаксична функцiя прикметника мотивується його позицiєю в
реченнi. Первинною синтаксичною функцiєю прикметника є
функцiя означення у пресубстантивнiй позицiï; iменна частина
складеного присудка. Зрiдка прикметник може виконувати предикативну
функцiю у подвiйному присудку. Наприклад, Сумний i невеселий сидiв
Забрьоха.
Прикметники можуть переходити в iменник (субстантивуватись). У таких
випадках ïх лексичне значення звужується,
конкретизується. Називаючи не ознаку, а предмет, вони вже
виконують iншу функцiю в реченнi: виступають пiдметом, додатком, можуть
мати при собi означення. Наприклад: На ноги скочивши, хвилястим бистрим
цепом переднi рушили. Смiлого куля боïться, смiлого штик не бере.
Мiномети стояли на вогневiй (Олесь Г ончар).

1. Розряди прикметникiв за значенням.

Залежно вiд того, що саме означають прикметники — якiсть предмета, його вiдношення до iнших предметiв чи приналежнiсть його комусь, — всi прикметники подiляються на два основнi розряди: якiснi i вiдноснi.
Якiснi прикметники — це прикметники, що вказують на змiнну ознаку,
яка сприймається безпосередньо i яка при порiвняннi з ознакою
iншого предмета може виявлятися в бiльшiй чи меншiй мiрi, наприклад:
добрий — добрiший; важкий — важчий — найважчий.
Вiдноснi прикметники — це прикметники, якi виражають ознаки через
вiдношення одного предмета (або поняття) до другого i не мiстять у собi
якiсноï характеристики предмета, наприклад: шкiрянi рукавицi (iз
шкiри), сибiрськi лiси (лiси iз Сибiру).
Прикметники якiснi i вiдноснi, крiм групи присвiйних, вiдповiдають на
питання який? яка? яке?
Серед вiдносних прикметникiв видiляється група присвiйних.
Присвiйними називаються прикметники, якi означають приналежнiсть
предмета в ïï рiзноманiтних вiдтiнках, наприклад: сестрина
книга, батькова школа, бiлчин хвiст, зозулине гнiздо. Присвiйнi
прикметники вiдповiдають на питання чий? чия? чиє?
Кожний з цих розрядiв прикметникiв подiляється на окремi
семантичнi групи, i кожний з них має своï граматичнi
особливостi, звязанi iз значенням прикметникiв. Але межi якiсних i
вiдносних, а також власне вiдносних i присвiйних прикметникiв умовнi: в
сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi, як i в iнших мовах,
вiдбуваються живi процеси переходу прикметникiв з одного розряду в
iнший. Це спричиняється до того, що в межах названих розрядiв
виявляються так званi промiжнi розряди: вiдносно-якiснi.
ПРИСВIЙНО-ВIДНОСНI. ПРИСВIЙНО-ЯКIСНI.

1. Якiснi прикметники, ïх семантичнi групи i граматичнi особливостi.

До якiсних прикметникiв належать такi, що означають безпосереднi, прямi ознаки предмета. Це може бути:
8) фiзичнi якостi: здоровий, кривий;
9) розумовi, психiчнi якостi людини чи тварини: легковажний, щедрий,
розумний;
10) значення загальноï оцiнки: злий, добрий;
11) просторовi ознаки (обсяг, розмiр, вiдстань тощо): широкий, вузький;
малий, великий; далекий, близький; довгий, короткий;
12) вiковi ознаки: молодий, старий;
13) такi, що сприймаються органами чуттiв безпосередньо:
а) зором: жовтий, синiй, сонцеликий;
б) слухом: голосний, дзвiнкий;
в) нюхом: запашний;
г) зовнiшнiми органами (ознака ваги, температурнi ознаки тощо):
легкий, важкий, холодний.
Якiснi прикметники мають властивi лише ïм граматичнi ознаки:
14) вiд бiльшостi з них можна утворюються ступенi порiвняння: гарний -
кращий;
15) повна i коротка форми: ясний — ясен;
16) повна стягнена i повна нестягнена форми: велика — великая;
17) вiд бiльшостi якiсних прикметникiв можна утворити форми
безвiдносного вираження форми ознаки;
18) вiд бiльшостi якiсних прикметникiв можна утворити прислiвники на
- о, — е: сумний — сумно, безпосереднiй —
безпосередньо;
6) можна утворити абстрактнi iменники: щасливий — щастя;
7) лише якiснi прикметники здатнi керувати залежним iменником або
займенником: приємний для всiх;
8) лише якiснi прикметники мають непохiдну основу: зелений, чорний,
синiй;
9) лише якiснi прикметники вступають у синонiмiчнi, антонiмiчнi
вiдношення: гарний — красивий, бiдний — багатий;
10) якiснi прикметники мають специфiчнi суфiкси: -лив-, -лист-, —
овит-, -уват-, -аст-, -уч-, -ав- : зеленавий, летючий, соковитий,
сварливий.

1. Вiдносне вираження мiри ознаки якiсних прикметникiв.

Мiра вияву ознаки шляхом прямого або прихованого зiставлення може виражатися категорiєю вiдносноï мiри якостi прикметникiв. Змiст цiєï категорiï розкривається в украïнськiй мовi у формах ступенiв порiвняння. Ступенi порiвняння — це такi граматичнi форми прикметникiв, якi дають кiлькiсну характеристику якостi предмета шляхом зiставлення ïï з такою ж якiстю в iншому предметi або в цьому ж предметi в iншому часовому промiжку (у часовiй перспективi). Для вираження вiдношення мiри ознаки вживається двi форми:
- вищого ступеня;
- найвищого ступеня.
Вищий ступiнь порiвняння вказує на те, що якiсть в одному х
порiвнюваних предметi виражається бiльшою або меншою мiрою або, що
мiра цiєï ознаки змiнилась у одного i того ж предмета
порiвняно з минулим чи змiниться у майбутньому.
Наприклад: Наука дужча вiд смертi (ознака в одному з порiвнюваних
предметiв); Вона стала наче старше (у часовiй перспективi).
Вищий ступiнь порiвняння має просту i складену форми.
Проста форма вищого ступеня утворюється синтетично — шляхом
приєднання до кореня суфiксiв -ш-, -iш- : дешевий —
дешевший, веселий — веселiший.
Вiд деяких прикметникiв можна утворити вищий ступiнь порiвняння i за
допомогою суфiкса -ш-, i за допомогою суфiкса -iш-: тихий —
тихший, тихiший, здоровий — здоровший, здоровiший.
Паралельне творення вищого ступеня порiвняння вiд одного й того самого
прикметника за допомогою суфiкса -ш- i -iш- часто повязане з рiзним
значенням, наприклад: гiркий — гiрший (досвiд) i гiркiший
(перець); форми з суфiксом -iш- виражають значення конкретнiшi i вужчi,
нiж форми з суфiксом -ш-.
Деякi прикметники вищого ступеня мають суплетивнi форми (утворюються вiд
iнших основ): гарний — кращий; великий — бiльший; малий
— менший; поганий — гiрший.
За допомогою суфiкса -ш- утворюються невеликi групи прикметникiв.
Продуктивний — -iш-. Новi прикметники, що зявляться зараз, не
утворюються за допомогою суфiкса -ш-.
При утвореннi ступенiв порiвняння за допомогою -ш- в основi вiдбуваються певнi морфонологiчнi змiни:
1) у прикметниках з суфiксами -к-, -ок-, -ек- при ступенюваннi суфiкс
втрачаються: далекий — дальший, низький — нижчий,
глибокий — глибший;
2) при ступенюваннi прикметникiв вiдбуваються змiни приголосних звукiв
- г, ж, з жч.
Якщо основа закiнчується на С, то вiдбувається змiна на -шч-/iц : високий — вищий.
Прикметники вищий i нижчий вживаються в сучаснiй украïнськiй мовi
одночасно i як форми вищого ступеня, i як форми, що втратили значення
вищого ступеня i закрiпилися в стiйких фразеологiчних сполученнях: вищий
орган, вища мiра покарання, нижчий ґатунок.
Прикметники старший i молодший майже повнiстю втратили значення вищого
ступеня i теж закрiпилися в нерозкладних фразеологiчних сполученнях:
старший викладач, старший iнспектор, молодший лейтенант, дiти старшого i
молодшого вiку.
Якщо форми вищого ступеня вживаються iз iменником, що є навою
обєкта порiвняння, то це конструкцiï:
вищий ступiнь + iмен, з прийм. (за. вiд)
Наприклад: дорожчий за життя; старший вiд брата.
Складена форма вищого ступеня утворюється аналiтично —
сполучення слова бiльш / менш iз звичайним прикметником, наприклад:
бiльш вiдповiдальний. За допомогою слова менш утворюється складена
форма вищого ступеня на означення порiвняння спадаючого вияву ознаки,
наприклад: менш здатний.
Словом трохи послаблюється значення вищого ступеня: трохи
сильнiший, трохи дорожчий.
Найвищий ступiнь порiвняння вказує на те, що даному предмету (або
предметам в рядi однорiдних) властива в найбiльшiй мiрi якiсть,
позначувана прикметником.
Найвищий ступiнь має три форми: двi синтетичнi — просту та
складну i аналiтичну — складену.
Проста форма утворюється додаванням до прикметника простоï
форми вищого ступеня префiкса най-. Сильнiший — найсильнiший.
Складна форма утворюється додаванням до прикметника простоï
форми найвищого ступеня часток що / як. Найкращий — щонайкращий,
якнайкращий.
Складена форма утворюється додаванням до звичайного прикметника
слiв найбiльш / найменш. Високий — найбiльш / найменш високий.
Форма найвищого ступеня може теж втрачати значення порiвняння i набувати
значення граничноï ознаки безвiдносно до iнших предметiв. Таке
значення називається елятивним. Усього найкращого. З найкращими
побажаннями.

1. Безвiдносне вираження мiри ознаки.

Значення найвищого ступеня можуть передаватися формами вищого, якщо такi форми вживаються для вираження зiставлення iнтенсивностi ознаки не з одним предметом, а iз сукупнiстю. Такi прикметниковi форми мають пiсля себе керований займенник весь з прийменником вiд або за. Веселiший за всiх. Кращий вiд усiх.
Синтетичнi та аналiтичнi форми вищого та найвищого ступенiв мають рiзну
сферу застосування. Аналiтичнi — вважаються книжними i
використовуються у науковому, офiцiйно-дiловому, частково
публiцистичному стилях. Тому ïх мають частiше прикметники, що
утворенi на базi iншомовноï лексики або з виразним вiдтiнком
книжностi. Бiльш / найбiльш демократичний.
Ю.Карпенко вважає, що форми ступенiв порiвняння iз словом менш не
можуть вважатися вищим, а iз словом найменш — найвищим ступенем
порiвняння, оскiльки мають прямо протилежне значення. Вони нiби
утворюють нижчий i найнижчий ступенi порiвняння i не знаходять пiдтримки
серед iнших форм. Однак, усталена на сьогоднi думка: форми iз цими
словами належать вiдповiдно до вищого i найвищого ступенiв.
Мотивується це таким чином: спiввiдносна мiра якостi виявляє
себе у двох напрямках:
- висхiдному — посилена iнтенсивнiсть ознаки;
- нисхiдному — спадання.
У наслiдок цього утворений градацiйний ряд iз вказiвкою на розгортання
iнтенсивностi ознаки. Такий градацiйний ряд i утворюють аналiтичнi форми
i словами менш / найменш i бiльш / найбiльш. Це повний градацiйний ряд.
Не вiд усiх якiсних прикметникiв можна утворити ступенi порiвняння. Не
утворюють ступенiв порiвняння такi групи якiсних прикметникiв:
1) назви абсолютних ознак — живий, босий, нiмий;
2) назви мастей тварин — гнiдий, вороний;
3) назви кольорiв, утворенi за кольором предметiв: лимонний,
апельсиновий;
4) складенi прикметники, що означають якiсть з додатковим вiдтiнком
- кисло-солодкий;
5) якщо друга частина — видний, подiбний — вiночкоподiбний,
змiєвидний;
6) iнтенсивнiсть ознаки без зiставлення з iншими предметами, а також
прикметник iз значенням субєктивноï оцiнки —
зеленуватий, загребущий, величезний;
7) прикметники з суфiксами -анн-, -енн- — старанний, страшенний.
Отже, якiснi прикметники можуть мати як вiдносне, так i безвiдносне
вираження мiри ознаки.