Висловлення

ВИСЛОВЛЕННЯ — основна одиниця мовленнєвоï комунiкацiï, сфери спiлкування. Висловленням називається мовленнєва реалiзацiя речення, в якому вiдображенi ситуативнi завдання, що можуть знаходити варiювання у розповiднiй, питальнiй, спонукальнiй, бажальнiй настановi речення: Ми думаємо про майбутнє /Ми думаємо про майбутнє? Думаймо про майбутнє/Нехай думали б ми про майбутнє. У спiввiдношеннi з реченням висловлення може характеризуватися кiлькома основними виявами, з-помiж яких слiд розрiзняти:
      1) загальноiнформативне висловлення (вiдповiдь на питання: Що
      трапилось? -> Ми думаємо про майбутнє);
      2) частковоiнформативне (вiдповiдь на питання: Хто думає про
      майбутнє? -> Думаємо про майбутнє ми) ,
      3) загальноверифiкативне, де мовець пристосовує висловлене щодо
      самоï мовленнєвоï ситуацiï —
      зясовує, чи вiдповiдає по-вiдомлюване обєктивнiй
      дiйсностi (вiдповiдь на питання: Думаємо ми про
      майбутнє?);
      4) часткововерифiкативне (передбачає вiдповiдь на питання: Чи про
      майбутнє думаємо ми?).