Словозмiна

СЛОВОЗМIНА — процес, який полягає у приєднаннi до
слова афiксальних елементiв (закiнчення), тобто утворення всiх його сло-
воформ й усiх його аналiтичних форм. Цi форми виражають певнi граматичнi
категорiï та вiдношення. При словозмiнi значення слова (лексеми) не
змiнюється (тобто ми говоримо про одне i те ж слово у рiзних
граматичних формах), на вiдмiну вiд словотворення, де вiд одного слова
утворюються iншi, вiдмiннi вiд цього слова: лiс — лiсок; хата
— хатина, хатинка та iн. Словозмiна в окремих частинах мови
є змiною за кiлькома гра-матичними категорiями, якi є для
цiєï мови словозмiнними або фор-мотворчими, пор.: категорiя
вiдмiнка i числа iменникiв (книжка, книж-ки, книжцi… книжки,
книжок, книжкам), категорiя особи та числа дiєслiв (читаю,
читаєш, читає, читаємо, читаєте, читають). Типи
словозмiни iменникiв називаються вiдмiнами, а дiєслiв —
дiєвiдмiнами. Межа мiж словозмiною та словотворенням не є
абсолютно ви-значеною, чiткою. Наприклад, для словянських мов
надзвичайно актуальним є питання про утворення форм доконаного i
недокона- ного виду дiєслова. Лiнгвiсти не можуть остаточно прийти
до єди-ного погляду: чи вважати видовi пари типу казати —
розказати, бачити — побачити, розвеселяти — розвеселити
рiзними дiєсловами, чи формами одного дiєслова. Ученi-
лiнгвiсти видiляють також бiльш вузький тип словозмiни —
морфологiчну словозмiну. Це такий тип словозмiни, коли ïï
засоби перебувають у межах самого слова. Морфологiчна словозмiна
розвинута у словянських мовах, латинi, санскритi, дуже слабко
виявляється в англiйськiй мовi.