ГОЛОСНI ЗВУКИ

ГОЛОСНI ЗВУКИ — це звуки, що утворюються музикальними тонами, або
голосом. Голос певного тону виникає в гортанi внаслiдок коливання
голосових звязок, потiм разом iз струменем видихуваного повiтря
потрапляє в ротову порожнину, де розмiщенi основнi мовнi органи
(язик, губи). Струмiнь видихуваного повiтря на виходi слабкий, оскiльки
голоснi звуки творяться без подолання будь-якоï перешкоди.
Вiдмiнностi мiж голосними визначаються тим, як розташованi рухомi мовнi
органи (язик, губи), якоï форми та обєму надають ротовiй
порожнинi.
В украïнськiй мовi шiсть голосних звукiв: [i], [и], [е], [у], [о],
[а]. За участю губ у ïх твореннi вони подiляються на огубленi ([о],
[у]) i неогубленi ([i], [и], [е], [а]).
Усi голоснi звуки в наголошених складах звучать виразно i чисто: парта,
куля, вiкно, жити, папiр,небо. Це сильна позицiя голосних. У слабкiй
позицiï, тобто в ненаголошених складах, голоснi [i], [у], [а]
практично не змiнюють свого звучання. Порiвн.: пiна — снiги, бути
— була, хата — дошка. Голосний [о] звучить чисто i в
бiльшостi ненаголошених складiв (молоко, ходити, порiг), але перед
наголошеним складом з [у] голосний [о] звучить як [о^у] (о з
призвуком у): розумний [розумний], могутнiй [мо^угут'н'iй],
зозуля [зо^узул'а].
Голоснi [е] та [и] в ненаголошених складах звучать вiдповiдно як
[е^и] та [и³]: весна [ве^исна], зернина
[зе^ирнйна], писав [пи^есав], минати
[ми^енати]. У кiнцевих ненаголошених складах при повiльнiй
вимовi голосний [и] практично не змiнює свого звучання.