Перерозклад

ПЕРЕРОЗКЛАД — змiна спiввiдношення мiж морфемами всерединi слова
на рiзних етапах розвитку мови. Перерозклад полягає в тому, що
звуки однiєï морфеми (чи вся морфема) вiдходять до
iншоï, 42
сусiдньоï морфеми, внаслiдок чого межi мiж морфемами перемiщуються
i в пiзнiшу епоху слово членується по-iншому, не так, як ранiше.
Слово залишається похiдним, але морфологiчна структура його
виявляється iншою, нiж у попереднi епохи. Розрiзняють такi види
перерозкладу:
1) перерозклад мiж основою i закiнченням (скорочення основи на користь
закiнчення — так назвав цей випадок Бодуен де Куртене): рук-а,
гопов-а, трав-а i под. в сучаснiй мовi мають основи рук-, голов-,
трав-, а ранiше до складу основи входило й а (це були iменники -а
основи);
2) перерозподiл мiж суфiксами, в результатi чого украïнська мова
збагатилася суфiксами -ник, -чик, -енн(я), iвн, -iчн- (-ИЧН-) тощо,
напр.: лiсник, щоденник, освiтлення, льотчик, сановний, геологiчний
та iн.;
3) перерозклад мiж префiксами збагатив украïнську мову новими
префiксами: недо- (недочитати), зне- (знешкодити), обез-
(обеззброïти), небез- (небезкорисний).