Дiалектизми

ДIАЛЕКТИЗМИ — характернi для територiальних дiалектiв слова, що
вживаються в лiтературнiй мовi. Напр.: кибель — вiдро, клепаня-
вид чоловiчого капелюха, когут — пiвень, нанаиика — хрещена
мати, стрий — дядько по батьковi, борше — швидше, тлустий
— повний, товстий, таний-дешевий, видiти-бачити. Як територiально
обмеженi слова, дiалектизми порушують норми лiтературноï мови.
Проте вони можуть вживатися в художнiй лiтературi, рiдше — в
публiцистицi для створення мiсцевого колориту або для
мовленнєвоï характеристики персонажiв. Напр., майстерно
вживав дiалектизми у своïх творах В. Стефаник: Катруся лежала
нерухомо, водила сухонькою рукою по тварi; Робота йшла пиняво i Дмитро
сердився». Дiалектнi слова можуть поступово переходити в
лiтературну мову. А часто вживанi в художнiх творах дiалектизми вмiщують
у словники лiтературноï мови, але з позначкою дiал.-дiалектне.
спецiальнi словники дiалектноï лексики, напр., Словник полтавських
говорiв» В. С. Ващенка (1960).