Звуконаслiдування

ЗВУКОНАСЛIДУВАННЯ, звуко- вiдтворення, або ономатопея (грец.
onomatopoieia творення назв) звук, iмiтацiя реальних явиш: намагання
шляхом спецiального пiдбору та концентрацiï звукiв мови алiтерацiй
чи асонансiв вiдтворити звуки, шо iснують у реальному навколишньому
життi. Отже, 3. є зображальним прийомом на противагу виражальному
звукописовi: Де коза туп, туп, Там жито сiм куп (Колядка) Дзюрить,
дзичить, дзюрчить, дзиряить вода, Мелодiï грає на камянiй
флейтi. (Б.-I.Антонич) Клас, прикладом 3. є балада Й.В.Гьоте
Erlkцnig» (Вiльшаний цар»), де звуками передано стрiмкий бiг
коня: Wer reitet so spдt durch Nacht und Wind? Es ist der Vater mit
seinem Kind: Er hat der Knaben wдhl in dem Arm. So faЯt ihn siecher, er
hдlt und v/arm Не менш вiдомими є зразки 3. у поезiях Е.А.По.
Дзвони, Крук. Збереження настрою чи ритму тв., який створюється
3., при перекладi є дуже складним завданням. Окр. рiзновидом 3.
є використання з худож,- зображувальною метою iнлiтератiв.
Анатолiй Bonков