Замовляння
ЗАМОВЛЯННЯ за визначенням вiдомого рос. фольклориста П.Богатирьова, замовляння це словесна формула, яка має репутацiю невiдворотного засобу для досягнення певних результатiв (порятунок вiд хвороби i т.iн.) Здавна
3. були повязанi з уявленнями про магiчну силу i дiю слова на стихiйнi,
ворожi людям явиша природи i первiсно поєднувались з рiзними
обрядами (мисливськими, землеробськими та iн.). Поезiя замовлянь i
заклинань має суто практичний сенс. Вона завжди є
доцiльною» (О.Блок). 3. зустрiчаються у народiв древностi:
асирiйцiв, єгиптян, давн. грекiв i т.п.; у давн. словян вони
були поширенi ще в доiст. часи. Близькi за формою (у виглядi
римованих i алiтерованих вiршiв) до 3. клятви, якi були включенi у
договори русичiв з греками, збереглися з XI ст. З прийняттям Руссю
християнства на старовиннi поганськi 3. сильно вплинули (через
Вiзантiю, пд. словян) христ. молитви. У давньорус. памятках 3., у
прямому значеннi цього слова, вперше зустрiчаємо у судових
документах ХУI-ХУII ст. У росiян зафiксовано й iн. назви 3.:
наговоры, шептания, слова, заклинания (що використовуються в
залежностi вiд ïх конкретноï магiчноï функцiï) в
укр. (крiм замовляння) заклинання», заговори». Формули 3.,
якi дiйшли до нас, зберiгають у вiдносно стiйкому виглядi найдавн.
худож. досвiд народiв. Тому порiвн. вивчення найбiльш типових
4. дозволяє виявити деякi заг. особливостi первiсних форм
словесного мист-ва (Дж. Фрезер Золота гiлка, Магiя та релiгiя, та
iн). Дослiдники (зокрема, Ф.Познанський у кн. Замовляння: Досвiд
дослiдження походження та розвитку замовних формул (1917) виявили
спiльнi мотиви 3. у багатьох народiв: пд. i сх. словян, румунiв та
iн. В 3., повязаних з нар. медициною, це мотив вiдсилання хвороби у
глухi, пустельнi мiсця. Акад. О.Веселовський, фiн. дослiдник
В.Мансiкка у кн. Про росiйськi чарiвнi формули» (Гельсiнкi,
1909) та iн. намагалися вiдшукати його спiльне джерело у
апокрифiчних писаннях, де диявола висилають iп Iоса $IIие$iга (у
лiсовi мiсця), а мiсцем заслання служить Сiонська гора. Але тi данi,
на основi яких базується подiбне пояснення, можуть, у свою
чергу, бути витлумаченi як апокрифiчний нарiст на бiльш давн. основi
вiрування i магiчнi дiï первiсних народiв, якi вказують на те,
шо у 3. мова йшла про буквальне вiдправлення тим чи iн. способом
хвороби у дике мiсце (де сонце не свiтить»). Франи. iсторик
первiсноï культури та релiгiï Ж.Ревiлль описує
ритуали дикунiв- австралiйцiв, пiд час яких вони цiлими поселеннями
з шумом i криками виганяли злих духiв, винуватцiв хвороби, iз
жителiв. У багатьох європ. народiв, у т.ч. у слов'ян i
румунiв, подiбнi звичаï практикувалися пiд час нiчних
посиденьок» бiля гробу покiйного. Збiг ритуалiв первiсних
народiв з христ. апокрифами свiдчить про те, шо апокриф народився
серед рiзних народiв, якi подiляли у далекiй давнинi вiрування про
мiсцезнаходження злих духiв. У
5. словян, народiв вирiзняються й iншi заг. мiсця: мотив рогу булатного
(Познанський), шо має здатнiсть виганяти» хвороби;
постiйна присутнiсть таких символiв чистоти, як сонце й роса (на шо
звернув увагу вiдомий славiст А.Яиимiрський); для 3. проти
захворювань очей найбiльш характерним є мотив вимiтання
хвороби вiником». Численнi сх.-словян. 3. найрiзноманiтнiших
категорiй побудовано за формулою quomodo (укр., рос., бiлор. як
трава ця засихає, так щоб i у раба божого серие
завмирало…, лiкувальнi, любовнi») рос. присушки i
отсушки, укр. привороти, рум. /асеге, formйe обворожити, букв,
розворожити) та iн. 3. побудовано i за формулою quomodonon: як нi
вiд вугiлля, нi вiд каменю не вiдростає пагiн i не розквiтають
квiти, так би i у мене, раба божого, не виросли би на цiм тiлi
чиряки, нi вереди … нi …). У т.зв. виробничих 3., якi
практикувалися при землеробських роботах, загальним у сх. словян
є мотив звертання господаря за допомогою до зiрок; в
украïнцiв i румунiв у любовних 3. вiдправлення до любого
вiдповiдно огненного бугала» i val de foc вогника.
Аналогiï заг. характеру (напр., вiдсилання хвороби у пустельнi
мiсця, мотив числа, шо зменшується» (Познанський) та iн.)
можуть бути зумовленi функцiонально-типол. єднiстю формул
6., архаïчними формами мислення, якi лежать в основi
словесноï магiï (закон схожостi i закон спiлкування (див.
Фрезер, Золота гiлка). У словян, народiв (укр., рос., бiлор., болг.,
поль. та iн. фольклор) спостерiгаємо схожiсть i заг. мiсця у
системi зображувальних засобiв, у т.ч. у конкретних аспектах
загальновiдомих мотивiв; пряме звертання (триразове) до хвороби,
наявнiсть магiчних образiв з однаковими кольоровими нюансами (чорна,
сiра, бiла корова, вiник, чорний ворон), закрiпки чи описання
результатiв магiчноï процедури (звичайно порiвняння; як роса на
травi, «як сонце ясне, як пiна на водi), спiльнiсть i вел.
поширення таких етил, прийомiв, як анафора та внутр, зчеплення
образiв, а також ступiнчасте ïх звуження. У багатьох варiантах
спостерiгається постiйне вживання формули неможливостi,
заперечного паралелiзму у схожих контекстах. Це дає право
говорити про спiльнiсть поет, фактур найдавн. поезiï спорiднених
(словян.) народiв. Подальше порiвн. дослiдження 3. повинне
провадитися шляхом пошукiв поет, архетип словян, нар. поезiï у
цих найдавнiших ïï формах, а також нац.-специфiчних
особливостей формул
7. у кожного з народiв, якi зберегли цей архаïчний пласт нар.
творчостi. Григорiй Бостан, Iг ор Зварич
