Усмiшка

УСМIШКА най. своєрiдний ж анр сатир.-гумор, прози. Засновником цього нов. i неповторного явиша не тiльки в укр., а й у свiт. л-рi був Остап Вишня. У. виникла як синтез окр. елементiв гумор, оповiдання i фейлетону. Вiд гумор, оповiдання вона взяла епiко-оповiдальний характер iронiï, вiд фейлетону конкретнiсть зображуваного об'єкта, iнодi документальнiсть основи, лаконiчнiсть, саркастичнiсть оцiнку негативних явиш. У. двопланний (у розумiннi наповнення) жанр, у якому позитивнi явиша все ж знаходять гумор.-iронiчне трактування, шо ж стосується негативних, то оцiнка тут однозначно сатир. Особливiстю жанру є обовязковiсть пейзажу, який часто виступає не формальним фоном, на тлi якого розгортаються подiï, а й бере участь у ïх розвитковi. У. Остапа Вишнi поєднали в собi багато рис; синтез лiрики й гумору, психологiчнiсть, нар-поет., первень оптимiстичний гумор i гостровикривальну сатиру. Тематика тв. надзвичайно рiзнопланова: життя села (Сiльське господарство), антирел. (Дiли небеснi, Чудака, ïй-богу), усмiшки-портрети ( Олександр Довженко, Марян Крушельницький» та iн.). Найвищим досягненням у жанрi стали Мисливськi усмiшки. Продовженням традицiï Остапа Вишнi є У. В.Макiвчука (Юшка), В.Коваля (цикл «Мисливськi та рибальськi смiховинки),
      I.Немировича («Рибалка рибалкою, але…) та iн. У. як жанр
      надзвичайно гнучкий. Вiн може набувати зовн. форми iн. лiт. жанрiв,
      залишаючись усмiшкою за своïм внутр. змiстом. У. не набула
      такого розповсюдження, як сатир.-гумор, оповiдання, фейлетон чи
      памфлет. Тiльки окр. письменники звертаються до цього iронiчного
      жанру, слушно названого М.Рильським лiр. поезiєю в прозi»,
      для якого в композицiйному планi характерне пейзажно-лiр. обрамування
      низки комiч. епiзодiв, наявнiсть лiр. вiдступiв та досить значне
      використання фольклору. Юрiй Гречанюк